Ти прагнеш задоволень
І граєш з почуттями.
Розкішна темна сукня,
Оголена спина...
Та зранку я невстиг
Іще прийти до тями,
Тебе уже немає
І гаманця нема.
:)

***
Гарно літом у бабусі:
Гиготять кумедно гуси,
Кури дзьобають зернята
І стрибають кошенята.

Я прокинусь на світанку,
Усміхнусь привітно ранку
Й з дідусем на річку піду –
Буде рибка до обіду!

***
Ми з батьками дуже скоро
Помандруємо у гори!
Там смереки є казкові
Й полонини кольорові.

У наметі будем спати,
Квіти, ягоди збирати,
Ватру будемо палити –
Їжу в казані варити.

Кажуть, біля річки мавка
Щоранку гуляє
І, милуючись водою,
У верби питає:

«Люба вербо, чи чувала
Ти якісь новини
Від моєї сестроньки –
Феї з полонини?»

«Так»,- замріяна верба
Хитає косою, -
«Літній вітер зустрічався
З твоєю сестрою.

І вона про тебе, мавко,
Теж не забуває
І щодня барвисті квіти
З вітром надсилає.»

«Дякую за подарунки
Феї з полонини
І тобі, верба, і вітру,
Що нас не покинув.

Хай здійсняться у сестриці
Мрії та бажання!
Нехай вітер віднесе
Їй мої вітання!»

Так багато хотіла сказати!
Але ж я народилась німою,
Навіть кішку навчила мовчати
Й заховала за тиші стіною.

І блукаємо вдвох між камінням
Вдовольняючись спокоєм ночі...
Тільки сірі мої сновидіння,
А у кішки заплакані очі.