За садом колхозным - поля, поля,
Прадедов и дедов моих земля.
В земле этой корни мои лежат,
А в космосе дальнем мечты парят.

Земля, родная моя земля,
Края, родные мои края.
С тобою навечно душа моя,
Земля, родная моя земля.

Беда пронеслась над тобой войной.
Стоят обелиски в степи родной.
Стоят обелиски, солдаты спят.
А рядом - стеною хлеба стоят.

Земля, родная моя земля,
Края, родные мои края.
С тобою навечно душа моя,
Земля, родная моя земля.

И где бы я ни был, в стране какой,
Родная земля, ты всегда со мной.
Течет в моих жилах твоя вода.
Ты в сердце моем навсегда.

Земля, родная моя земля,
Края, родные мои края.
С тобою навечно душа моя,
Земля, родная моя земля.

Я не хочу быть мёртвым,
Отравленным или убитым,
Раздавленным под колёсами
Какого-то "мерсешмитта".

В наше бурное время
(Так часто бывало в истории)
Очень уж жизнь обесценилась,
Почти ничего не стоит.

А каждый хочет жить долго,
Здоровым быть и счастливым.
Один выпрашивает у бога,
Другой на свои полагается силы.


Я верю в добро и разум,
Надеюсь порой на удачу.
Стараюсь прожить не напрасно.
По совести. И не иначе.

Я не хочу быть мёртвым,
Лежать в гробу - это не дело.
Я не хочу быть мёртвым.
Я ещё не всё сделал.


2002

На Земле на планете,
На Земле на планете,
На Земле на планете
Иль в далеких краях?
Где на всем белом свете,
Где на всем белом свете,
Где на всем белом свете
Повстречать мне тебя?

Мчится вдаль каравелла,
Мчится вдаль каравелла,
Мчит моя каравелла
До далекой звезды.
Где же ты, королева,
Где же ты, королева,
Где же ты, королева,
Королева мечты?


Может быть, не напрасно,
Может быть, не напрасно,
Может быть, не напрасно
Я тебя столько жду.
Верю, радость и счастье,
Верю, радость и счастье,
Верю, радость и счастье
К нам навеки придут.

Мчится вдаль каравелла,
Мчится вдаль каравелла,
Мчит моя каравелла
До далекой звезды.
Где же ты, королева,
Где же ты, королева,
Где же ты, королева,
Королева мечты?


И я верю, когда-то,
И я верю, когда-то,
Несомненно когда-то
Улыбнешься мне ты,
Королева Сеата,
Королева Сеата,
Королева Сеата,
Королева Звезды.

Мчится вдаль каравелла,
Мчится вдаль каравелла,
Мчит моя каравелла
До далекой звезды.
Где же ты, королева,
Где же ты, королева,
Где же ты, королева,
Королева мечты?


*** Написано в уже далекому 1978 р.
під враженням від повісті Валерія Брюсова "Гора звезды"

Ты улетаешь из Киева.
Растаял железный занавес.
Где-то у моря синего
Ждет тебя город Лос-Анджелес.

Десять часов полёта,
И вот ты уже в Америке,
Камни бросаешь в море
С чужого далёкого берега.

Быть может, тебе приснятся
Под шепот океана
София, Подол, Крещатик
И киевские каштаны.

Я осуждать не смею,
Но всё же немного странно
Слышать среди хайвэев
Имя твоё "Зоряна".

Август дождями начался.
Преддверие скорой осени.
Будто бы мать расплакалась
С отъездом любимой дочери.

Ты улетела из Киева.
Давно уж разрушен занавес.
Далёко у моря синего
Встретил тебя Лос-Анджелес...

Я верю в тебя. Что бы в жизни с тобой ни случилось,
Ты будешь всегда мне дороже и чище других,
Ты будешь всегда бесконечно мне близкой и милой,
Мы радость и горе разделим с тобой на двоих.

Мы смело по жизни пройдем через штормы и бури,
Мы сможем не дрогнуть в последний решающий час.
Мы честными, нежными, добрыми, верными будем,
И жизнь никогда и нигде не сломает нас.

Тебя я найду за чертою смертельного круга,
Тебя я найду и на грани межзвездных миров.
Я верю в тебя, потому что мы любим друг друга!
Я верю в тебя, потому что я верю в любовь!

Ось i осiнь. Холодний дощ
Тарабанить в моє вiкно.
Я не знаю, де ти тепер,
Ми не бачились так давно.
Вiддзвенiло все, вiдцвiло,
Вiдлетiло в далеку даль,
Наче радостi й не було,
І зосталась одна печаль.

Пам`ятаю весняний сад,
Не повернешся ти сюди.
За вiкном уже листопад,
Дощ змиває твої слiди.

А колись, у травневi днi
Синьоока весна цвiла,
І здавалось тодi менi,
Що щасливою я була.
Наших зустрiчей i розмов
Свiдком був мiй весняний сад.
Не здiйснилась наша любов,
Не повернеться час назад.

Пам`ятаю весняний сад,
Не повернешся ти сюди.
За вiкном уже листопад,
Дощ змиває твої слiди.

Вкриє землю срiблястий снiг,
За зимою прийде весна.
Що вона принесе менi?
Що залишить в душi вона?
Може, стане чарiвним сном?
Може, полум`ям спопелить?
Ну, а поки що за вiкном
Дощ осiннiй в саду шумить.

Пам`ятаю весняний сад,
Не повернешся ти сюди.
За вiкном моїм листопад,
Дощ вже змив всi твої слiди...

Я напишу тобі листа у вічність,
Я знаю, що ти десь далеко ждеш мене.
Прийди мерщій, віддам свою любов, тепло, жагучу ніжність.
І хай ця мить для нас ніколи не мине.

Ось я пишу тобі листа у вічність
І вірю, що усі найкращі почуття,
Кохання, чесність, доброта і вірність
Не зникнуть разом із моїм життям.

Ти прочитай оцей мій лист у вічність
І поміж тим колись згадай мене.
Мене немає вже, я просто пил космічний.
Люби й радій життю… Не буду про сумне...

Ти мені більше не снишся,
Та в пам'яті ти жива.
Пожовкле осіннє листя
Вітер з дерев зрива.

В повітрі його кружляє,
Кидає до ніг моїх,
І з пам'яті випливають
Далекі юнацькі дні.

Ми разом ходили в школу
І майже поруч жили,
Та сталось, що наші долі
З'єднатися не змогли.

Так часто на світі буває,
Таке вже воно, життя,
Той, кого ти обираєш,
Не владний твоїм почуттям.

З'являться нові друзі,
Та першу свою любов,
Багато кого забувши,
Згадаєш ти знов і знов...

Опало пожовкле листя,
А небо таке ж голубе.
Ти мені більше не снишся,
Та я не забуду тебе.

Знову над містом вечір
Тихо розправить крила,
Місяць на небо вийде,
Замріюсь, де ти, мій милий.
Може, живеш ти поруч,
Тільки того не знаєш,
Як я про тебе мрію,
Як я тебе чекаю.
Де ти, моє кохання,
Мріє і сподівання,
Серцем до тебе лину,
Де ти, о мій єдиний?!
Де ти, моє кохання,
Мріє і сподівання,
Серцем до тебе лину,
Де я тебе зустріну?..

Чуєш, про нашу зустріч
Пісню шепоче вітер.
Пісня ця допоможе
Тобі і мені зустрітись.
Вірю, що ти мій милий
Також мене чекаєш,
Також про зустріч мрієш
І всюди мене шукаєш.
Де ти, моє кохання,
Мріє і сподівання,
Серцем до тебе лину,
Де ти, о мій єдиний?!
Де ти, моє кохання,
Мріє і сподівання,
Серцем до тебе лину,
Де я тебе зустріну?..

Зорі на небі сяють,
Мрії летять у вирій;
Вірю, надіюсь, знаю,
Чекаю на тебе, милий.
Ніч промайне невпинно
Мріями до світання.
Я вірю у нашу зустріч,
Я вірю в своє кохання.
Де ти, моє кохання,
Мріє і сподівання,
Серцем до тебе лину,
Де ти, о мій єдиний?!
Де ти, моє кохання,
Мріє і сподівання,
Серцем до тебе лину,
Де я тебе зустріну?..

(2001-2002 -?)

Вийди на край поля,
де росте тополя,
я тебе чекати буду цілу ніч.

Ми з тобою підем
по хлібах і квітах,
де веселка сяє в мрійній далині.

Серце гріє ніжність,
і ранкова свіжість
стелить нам під ноги срібную росу.

Вийди на край поля,
де росте тополя,
на руках тебе я в щастя понесу.

(1978 - ?)