А мої світанки, умивали роси...
Так я пам"ятаю, те дитинство босе.
Полудневу спеку дощі окропили,
То ж бо моя юність, що я загубила.
Розпустило коси моє надвечір"я,
Вже морозу ниті обплели подвір"я.
А як прийде вечір, а за ним і нічка:
"Гарна колись була,- скаже хтось, - як чічка*.

*Чічка - діалектне гуцульське - квітка.

2013

Зболена та замучена,
Стомлена і засмучена.
Виплакана, збайдужена,
Із серцем закіптюженим.

Байдужістю і зверхністю
Душа наче вичавлена.
Випаленв і вихолола,
З корінням викорчувана.

Недолюблена, недолеліяна,
Недоколисана, росою висохла.
Гірке НЕДО - червоним прописане
Через усе життя... Одначе - вижила.

2013