•  За роками слова, неначе в слухавку старого телефону

За роками слова, неначе в слухавку старого телефону,
І всі пошкодження – на лініях розірвані думки…

•  Без вагань залишаєш засмучено-стомлене місто...

Без вагань залишаєш засмучено-стомлене місто,
Де за подихом кожного – слідом змарнований день.

•  Так пахне ніч в байдужості всіх слів...

Так пахне ніч в байдужості всіх слів.
Я просто знала : ти колись вернешся.

•  Без слів навколішках. Без зайвих рухів серця...

Без слів навколішках. Без зайвих рухів серця.
Байдужим світ – а значить, як в огні…

•  Не спиняй мої кроки. Я занадто довго стояла...

Не спиняй мої кроки. Я занадто довго стояла.
Не зрікайся провин, і хоча б сам собі не лукав...

•  Цілуй мене допоки ще сипле зимою...

Цілуй мене допоки ще сипле зимою,
Допоки ще в косах немає ніде сивини.

•  Заплакана осінь, заплакані зими і весни...

Заплакана осінь, заплакані зими і весни
В долонях минуле – все решта твої міражі.

•  Від твоїх слів запахло сивим літом…

На старих фотографіях всі молоді
На старих фотографіях мертві сміються…

•  На сірій бруківці калюжами твої сльози...

На сірій бруківці калюжами твої сльози
Жонглюю зірками. За руку тримаю місяця

•  Заснула ніч на паралельних вулицях…

Заснула ніч на паралельних вулицях…
Солодкі сни ніким не пробачаються…

•  Запахло тобою. Від вітру потріскали губи …

Запахло тобою. Від вітру потріскали губи …
Солодкі черешні – бажання твоє невід’ємне

•  А на годиннику без двох хвилин життя...

А на годиннику без двох хвилин життя,
А у житті без трьох хвилин розлука…

•  Ця ніч громопадами - тільки не в мої обійми...

Ця ніч громопадами - тільки не в мої обійми.
Життя падолистами - вітер уже за плечем.

•  Холодними росами ранки щодня прокидаються...

Холодними росами ранки щодня прокидаються
Достиглими сливами падають з неба дощі…

•  Простягає долоні по-чорному стомлена вулиця...

Простягає долоні по-чорному стомлена вулиця...
Вже майже за північ. В тумані давно ліхтарі.

•  Запозичений світ із відсотком холодної вдячності...

Запозичений світ із відсотком холодної вдячності.
Заніміли слова від шалених темпів зими.

•  Загублені миті, розтерті в звичайності часу...

Загублені миті, розтерті в звичайності часу,
Аж сиві берези вляглись до самої землі.