Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Мирослава Меленчук (1983)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-06-21 14:51:53 ],
на сторінці поезії     "Яблунька"   Василенкова Катерина

Ви нагадали мені дитинство. І все ожило: дитячі мрії, нерішучі кроки, маленька яблунька, через яку я спочатку перестрибувала, з якою я росла.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-07-18 08:37:49 ],
на сторінці поезії     " *- *- *"   Шевченко Андрій

Андрію, мені цей сподобався не менше. :)Просто тут Ви - інший, тобто Ви, але... різнобарвний.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-07-19 09:31:57 ],
на сторінці твору     "***"   Паливода Петро

Пронизливо...
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-07-19 12:43:29 ],
на сторінці поезії     "***"   Меленчук Мирослава

Він - заблукав і загубився у своїх справах. Вона - живе собі щодня звичайно, чекаючи на нього завжди. Єдина можливість зустрітися - світанок, коли він прокидається біля неї, ніким не сполоханим і ще нічим не заклопотаним. Тільки тепер він її, а вона його. Раптом телефонний дзвінок. Все обірвалося. Хто і чому обірвав - не цікаво їй, його знову забрали. Ніхто не помер, він сам по-собі і вона без нього. Але тепер потрібно знову, щоб "виросла" мить, коли він кохатиме її. "Згоріли мости" - у неї вкрали щастя, не питаючи, "спалили" єднання і хтозна чи сонцем. ЇЇ знання не втішить...
Пане Дикий Джордже, Вам не зовсім до душі моя гра в асоціації? Якщо Петро побачив те, чого не побачили Ви, то його оцінка має прирівнюватись до Вашої, бо Ви геніальніші? Мені важливі обидві думки, але невизнання Вами думки Петра, як такої, що має право на існування мене бентежить. І знаєте, чому, поставивши оцінку "5", Ви коментуєте, що загалом і має бути, і чому раніше, коли я вперше публікувалася тут, то наштовхнулася на неоднозначне ставлення до оцінювання і коментування іншими авторами "Майстерень"? Ставивши "4", вони не вказували на помилки, хоча, схоже, що вірш таки чимось не сподобався, чогось не вистачає... Але от чому і чого? - мовчання. Як тоді щодо пріоритетів цього сайту - рости і вдосконалюватись? Я не звинувачую у цьому Вас особисто, лише хочу знати Вашу позицію, якщо у Вас на мене знайдеться часу і Вашої ласки.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-07-19 13:38:00 ],
на сторінці поезії     "***"   Меленчук Мирослава

Дякую!
Я знову наважуся Вам донести, що немає у вірші СОНЦЯ, якого так Вам хочеться. Не лише сонце "палить мости". Якби сонце висушило росу, то наступного ранку знову був би момент, коли роса мала б з'явитися. Погодьтеся, значно більша ймовірність того, що наступний ранок буде з росою, аніж те, що назавтра трава відросте. "Горять мости" - асоціація з розлукою, не визначеною часом, але, безумовно, можливою, як і побудова нових мостів. Ви мене не відчули, а не багатоплановість. Ви "попливли". Ви не стали ранком, а втілились туманом...
І пробачте мені мою впертість.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-07-20 13:54:42 ],
на сторінці поезії     "***"   Меленчук Мирослава

Дякую, Дмитре! Перечитайте тепер, будь ласочка. Так краще? Чи ще щось не так?
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-07-20 16:42:10 ],
на сторінці поезії     "***"   Меленчук Мирослава

Знаєте, чому не захотіла змінити фразу, що б'є, на Вашу думку, в чоло? Тому що це основа - прищеплена вишня мріє бути собою-грушею, думаючи, що так її буття мало б інші фарби.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-07-21 08:47:40 ],
на сторінці поезії     "***"   Меленчук Мирослава

Дякую за спробу! Досить непогана, але не про мене. Я хочу не лише квітнути, а й плодоносити, а Ви мене цього позбавили. :(
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-07-21 09:22:42 ],
на сторінці поезії     "***"   Меленчук Мирослава

Хоча, якщо Ви про себе, то досить цікаво... Ви - Ружа. Хм...
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-07-24 07:45:21 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Дроздовський Дмитро

Дмитре, я просто закохалася у Ваші вірші. :) Мабуть, кожен шукає у всьому себе. Ви пишете так близько до моїх відчуттів, що я щоразу проймаюся сльозами.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-07-24 13:30:29 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Дроздовський Дмитро

Оскільки не всіх влаштовує мій коментар оцінці, виправляюсь. Насамперед, прочитавши вірш, маю відзначити бездоганність рим, лише "горю" і "люблю" трішки псують моє вищесказане визначення, однак в цілому вірш читається легко і на одному диханні. Про вдалі образи порівнянь можна говорити не раз. Чого варте лише "і відгризаю миті своєї спеки", а "волосся, райдугою врите" чи "твій поцілунок - ніжний рух форелі"... І я просто обожнюю абстрактність, яку можна читати по-різному, кожному на свій смак. Якщо і є у чомусь не досить приємна критика, то тільки у схожості тематики, що ллється з Дмитрових творів. Однак всім віршам оцінок я не ставила, тому узагальнити можу. І чому лише має значення побудова чи вдалість образів? У цьому вірші - душа, це найголовніше. Це мене зачепило і це мене вразило. Чому називають сірістю відчуття думок на відстані двох незнайомих людей? Я у вірші Дмитра знайшла себе і, як на мене, цього досить, щоб я поставила "6". Емоційність - не може бути сірістю, хоч як би прагматично Ви, шановні редактори, на це не дивились. Спочатку обурювалась Вашим зауваженням і намагалася кудись подіти свою вибуховість, та я - це я. Уявляєте, пишу вірші, а отримую таке нерозуміння з Вашого боку. І що лишилось?
Затихлі рими, голі фрази,
Ви вбили їх шляхом образи.
Шляхом ненависті в двобої
Втяли життя, і пульс не встояв...

Мене не надихають "технічні" вірші, сумбурні і без відчуттів. Я люблю неоднозначність і сентиментальність. Я в цьому грішна? Чи через це мені не місце на Вашому сайті?


З надією на розуміння.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-07-31 08:01:39 ],
на сторінці поезії     "***"   Меленчук Мирослава

Коли боляче, то все легко знищити. В пориві злості на саму себе (власна доля - не лише творіння вищих сил, але й роль власної руки) можна миттєво зробити багато страшних речей, і, погодьтеся, в такі хвилини покінчити життя самогубством не раз спадає на думку. Я сповідаю себе і караю себе сама, але щось заважає зробити останній крок. Значить, потрібно жити. Біль минає, а з ним проходить бажання ніщівної самопожертви. Ненависті не відчуваю ніколи і ні до кого, а запитання в нікуди часто вириваються, коли не знаходжу розради.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-09-05 07:57:02 ],
на сторінці поезії     "***"   Меленчук Мирослава

Дякую, Михайле, що вмієте читати мою душу.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-09-07 15:33:12 ],
на сторінці поезії     ",,,"   Анаірда Кашеф

Цікаве творіння! Викликало у мене безліч запитань. СІМ'Я - перешкода для неї чи для нього? А чи виправдання, чи святиня? Чому вона не здатна на самопожертву заради його вибору?
"Забори втоми" - малося на увазі паркани? Тоді, можливо, краще замінити? Оцінку не ставлю, якщо Ви не пишете віршів :), оскільки огріхи зі складами є. Люблю абстрактності, тому, будь ласка, дайте відповідь на мої запитання, якщо Вам не тяжко і не шкода свого часу. Можна на мій мейл.
З повагою,
Мирослава
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-09-07 16:09:49 ],
на сторінці поезії     ",,,"   Анаірда Кашеф

Дякую за відповіді!
Розумію.., але чомусь видається, що це її погляд на нього, бажаний погляд. Якщо він не може обрати, то чи вона не здатна допомогти йому, зробити вибір за нього? Думаєте, відітне вона таким чином йому ногу? Миттєва смерть, можливо, краща за повільні страждання, її страждання. Вона, виходить,пристосувалась жити так, як йому зручно. Кохання?Він теж страждає? Сумно... А що їй приносить радість, окрім нього?

З повагою,
Мирослава
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-09-11 08:20:35 ],
на сторінці поезії     ",,,"   Анаірда Кашеф

Перепрошую, шановна Скарлетт, що зачепила одвічну тему. Мені були цікавими переживання головних героїв Вашого твору Вашими очима поміж рядків. Я передчувала, що у відкритості обговорень здійметься такий собі бунт нерозуміння, який проявився словами Анатолія, хоча не всі чоловіки прийняли його позицію (приємно). Я Вас, Скарлетт, чудово розумію і такі вірші потрібні! І знаєте, не бійтеся бути собою, невже ми тільки у цьому можемо бути грішними ангелами? Не таїть на мене зла, будь ласка. Успіхів і творчого Вам натхнення!

З повагою,
Мирослава
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-09-26 08:32:25 ],
на сторінці поезії     "Ностальгія"   Зеру Руслан

Пробачте, але мені щось тяжко уявити "землекрай землі". До того ж вірш відразу якось кострубато починається - "приїду" і вже відразу "іду". І що за гра складами? Мені легкості не вистачає. А так, видно, що образності Вам, шановний Руслане, не позичати. Гарні слова, які зачіпають, але, сподіваюсь, Ви можете більше.

З повагою,
Мирослава
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-09-26 08:46:28 ],
на сторінці поезії     "Ностальгія"   Зеру Руслан

Та як завгодно! Мені не сподобався різкий перехід. Я мала на увазі незручність щодо часів дієслів, про які говорила вище. Тут я тільки думаю, що "приїду" - хочеться ще чогось для продовження мрії, але вона не знаходить втілення, оскільки її обірвали теперішнім "іду". Власне, це моя суб'єктивна думка, яка, втім, не обов'язково має знаходити Вашу підтримку.

З повагою,
Мирослава
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-09-26 09:39:39 ],
на сторінці поезії     "Ностальгія"   Зеру Руслан

Дозвольте ще раз Вами в чомусь не погодитись. "Землекрай", як окремий вислів, звісно, нічим не гірший від небокраю, та словосполучення "землекрай землі" себе не виправдовує аж ніяк.

З повагою,
Мирослава
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-09-27 07:43:00 ],
на сторінці поезії     "***"   Меленчук Мирослава

З любими так не чинять. А, власне, чим Вам, шановний, цей не сподобався? Ви не помітили, що ніхто у вищевикладених коментах не запитав про те, що я шукаю? Можливо, краще спитати - кого? Думайте.
А щодо слова, якого Ви не розумієте, то охоче повідомлю Вам, що це одне і те ж, що і втікач, від слова "бігати". Грішна, знаю. Але не обіцяю, що більше не буду придумувати слова, і, тим більше, не чекайте, що це я заміню на більш зрозуміле.

З повагою,
Мирослава
1   2   3   4   5   ...   42