Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Мирослава Меленчук (1983)

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-10-18 07:43:30 ],
на сторінці твору     "***"  

Дякую за обговорення! :) Анатолію, Михайло дійсно все Вам правильно пояснив, щодо майбутнього часу падіння. А "боятись висоти" - страх вистоти, яка не вимірюється. Ангели переважно літають, тобто висота є невід'ємною частинкою їхнього існування. Спалення крил і боязнь ширяти у висотних просторах розглядається, як найвище покарання для ангелів.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-10-18 10:35:52 ],
на сторінці твору     "***"  

Гаразд, Анатолію! Читайте так, як Вам того хочеться. Встигла помітити, що кожен у чиємусь вірші шукає себе, своїх відчуттів, своїх переживань. Мабуть, так має і бути. Та щоб збагнути автора, потрібно переживати твір його очима-відчуттями-переживаннями. Якщо Вам цього не хочеться, то, звісно, Ви оцінюєте тільки знахідку себе в моєму творі або нерозуміння щодо можливості перебування себе в моїх ситуаціях, але забуваєте, що писала я не про Вас. Навіть безглуздість стає осмисленою і прийнятною, якщо їй дати життя.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-10-18 13:01:10 ],
на сторінці твору     "***"  

Автор нікому нічого не винен, коли не пише, як і читач - нікому нічого не винен, коли не читає. :)
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-10-19 07:37:47 ],
на сторінці твору     "***"  

Ви впевнені, що я помиляюсь? Автор винен читачеві час, який останній потратив на читання. Читач винен авторові час, який останній потратив на написання.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-10-19 16:56:49 ],
на сторінці твору     "***"  

Перефразовуйте як завгодно! Тоді дозвольте, я писатиму, а Ви, якщо Ваша ласка, читайте і мене. :) Щоб зрозуміти один одного, обмінюватимемось ролями.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-10-19 17:05:35 ],
на сторінці твору     "***"  

До речі, про повинність Ви не так прочитали. Ви один одному віддавали свій час. Він Вас визнав і Ви визнали його саме в тих ролях, котрі були потрібні Вам обом... Нічого не буває просто так...
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-10-20 07:46:58 ],
на сторінці твору     "***"  

Хочете заключити мир у війні світоглядів? :)
Тисну Вам руку, хоча від своїх слів не відмовляюсь.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-10-20 15:03:41 ],
на сторінці твору     "***"  

Ваше ствердження, яке я розцінила, як пропозицію.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-10-24 07:38:53 ],
на сторінці твору     "***"  

Дякую, що відгукнулися! Звісно, зачекаю.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-10-30 11:00:45 ],
на сторінці твору     "***"  

Володимире, так несподівано читати від Вас таке в мою сторону!:) Дякую, що розглянули!
Зрозумілий постскриптум! :) Просто самокритичний. ;)
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-10-31 07:31:12 ],
на сторінці твору     "***"  

Мірко! Дуже дотепно. :)))) Клавіші...

Дякую і Вам, Ірино, за відгук.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-10-31 07:44:21 ],
на сторінці твору     "***"  

До речі, Мірко, тут ознаки кольору клавіш співпадають з кольором волосся головних героїв. :)
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-10-31 11:18:59 ],
на сторінці твору     "***"  

Михайле, а можливо, ліпше рукоблукання? ;)
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-11-02 12:55:08 ],
на сторінці твору     "***"  

Перепрошую, шановна Софіє, але краще, як на мене, трішки змінити першу строфу. А то у Вас:

Ми роз'їжджаємось сьогодні в різні сторони.
Залізні рельси перетнули душу.
Мої повіки - два підбиті ворони.
Душа благає - я вертати мушу.

А далі ідуть строфи іншого розміру. Тому пропоную для цілісності лише трішечки змінити:

Ми роз'їжджаємось сьогодні в різні сторони.
Залізні рельси не зійшлися душами.
Мої повіки - два підбиті ворони.
Душа благає - я вертати змушена.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-11-02 15:46:07 ],
на сторінці твору     "***"  

Переспівались. :) Точніше, перевіршились. :)
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-11-03 09:27:58 ],
на сторінці твору     "***"  

Дякую, Ірино, за хороші слова. Приємно, що відчули, передане мною. Абсолютно з Вами погоджуюсь, що все буде якнайкраще, а розпач минеться. Річ у іншому. Я кохаю і щаслива від цього. Мені хотілося перевтілитися і передати відчуття сумного моменту саме так, якби я була на місці героїні. Я не пишу просто так. Для мене є важливим психологічний аспект сприйняття людей. Намагаюсь відчути кожного, аби навчитися не просто слухати, а й чути. Дотримуюсь того, що віддаючи, ми отримуємо те ж у відповідь. А мені теж хочеться, щоб мене розуміли. Тому й вірш має назву з підтекстом, і між рядками вирує здатність любові до самовіддачі (хоча, тут хочеться завжди сперечатися, оскільки інколи люди плутають її з самопожертвою; любити - не жертвувати, а віддаватися, не чекаючи нічого у відповідь), а не помсти і войовничих настроїв, з бажанням всю кару прийняти на себе, а не розділити чи передати її комусь. Хотілося показати жінку у всій її святості оберігати. Кожен з нас грішний, але ось отримати прощення може не кожен. Гріх спокуси - не менший гріх, ніж перелюб. Та жінка завжди жадає взяти всю вину на себе, хоча спокуса неможлива без участі двох.
Дякую, Михайле! Ти, як завжди, зрозумів мене без зайвих слів. Хоча епіграф я обрала інший, оскільки той, хоч і стосується спокуси, але відноситься трішки до іншого, тобто до скокуси тих, хто свято вірить, а тут чоловік явно не вірив у священність шлюбу. Але дякую, що підказав, де шукати.
Жорже, вкотре наштовхуюсь на Ваше нерозуміння. Редакторам не личить писати коментарі "одним пальцем". Спробуйте почитати і інші мої твори, якщо хочете навчитися "читати людей".

З повагою,
Мирослава
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-11-03 11:10:35 ],
на сторінці твору     "***"  

Щиро дякую за дружню пораду. Знаєте, можливо, мені саме цих слів і не вистачало. Мені легко пишеться про себе в чиїйсь "шкурі" (хоча розумію, що частинка мене, яка знайшла себе в комусь іншому - це теж я), або про свій біль, а от про своє щастя і свою радість я ніяк не можу написати саме так, як відчуваю (чомусь мені замало існуючих слів, замало мов). Це і є моя проблема. Я постійно в боротьбі і пошуках себе, але ж любов у мені живе. Чому ж вона не пише мною? А можливо, вона пише, але її потрібно розгледіти? Я спробую прислухатися до Вас, Ірино, і дай, Боже, щоб мені це вдалося!
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-11-06 10:33:34 ],
на сторінці твору     "***"  

Дякую, Ірино і Михайле, за цитування і трактування цитування! Поки живу, доводитиму на собі істину Баха, або підведу її до нездійсненності, підтверджуючи думку Михайла. Хоча, Михайле, все все одно буде якнайкраще! :)
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-11-06 12:18:18 ],
на сторінці твору     "***"  

Назаре, все в поєднанні. Дякую, що завітали! Безперечно, Є! :)
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-11-07 12:08:53 ],
на сторінці твору     "***"  

Цікаво, Назаре, - Ви пробували солому? :) І як воно, смачно?
1   2   3   4   5   6   ...   13