Автори /
Катерина Василенкова
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Віра
•
Не було кохання
•
Вишиваєш пісню ти мені...
•
Я тебе люблю
•
Котяра
•
Осінній парк
•
Твій затишок
•
Вчорашня пристрасть
•
"Розтанула надія на любов..."
•
Вона і Небо
•
Душа
•
"Крихти хліба з-під гострого леза..."
•
"Холодне підвіконня. Вітер..."
•
"Не смій торкатися мого життя..."
•
Анна Ахматова
•
***
•
Природа плаче
•
Дмитру Дмитровичу Кременю
•
***
•
***
•
Життя – театр
•
Залишається чекати
•
Літо
•
Палітра
•
***
•
Яблунька
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Ти віриш у Діда Мороза?
- Смієтесь? Його ж не буває!
- Смієтесь? Його ж не буває!
Ти пісні розчиняв у наївних серцях,
Не цукрові слова – солоні.
Не цукрові слова – солоні.
Тягнуться за голосом слова
Чорними, червоними нитками.
Чорними, червоними нитками.
Знов суботній вечір:
На дивані двоє,
На дивані двоє,
Котяра – знаний ловелас
На весь котячий двір,
На весь котячий двір,
Осінній парк своїм речитативом
Шепоче в перехожих під ногами.
Шепоче в перехожих під ногами.
Телевізор кімнатну темряву
Проглядає самотньо скоса.
Проглядає самотньо скоса.
Вчорашня пристрасть в білих простирадлах
Лежить зім’ята, зібгана на край;
Лежить зім’ята, зібгана на край;
Розтанула надія на любов -
З підлоги витру сліду мокру пляму.
З підлоги витру сліду мокру пляму.
Вона і Небо. Двоє. Інші - тло.
Підвели очі в спогляданні дива.
Підвели очі в спогляданні дива.
Зловивши в кулак свою душу,
Її я ховаю від світу.
Її я ховаю від світу.
Крихти хліба з-під гострого леза
Розпорошені на скатертині.
Розпорошені на скатертині.
Холодне підвіконня. Вітер
Вривається у душу крізь шибки.
Вривається у душу крізь шибки.
Не смій торкатися мого життя.
Облиш, благаю, - не загоїш рани:
Облиш, благаю, - не загоїш рани:
В душі, у серці, зовні – незвичайна,
Не як усі. Щось в ній таке було
Не як усі. Щось в ній таке було
Я закохалась в сонце твоїх слів,
в тепло і світло, що мені ввижалось.
в тепло і світло, що мені ввижалось.
Останній літній день.
Природа плаче.
Природа плаче.
Поезії нектар
солодкий і п'янкий
солодкий і п'янкий
Зірвалась камнем вниз моя душа
зі скель життя
зі скель життя
Забути все і всіх,
поринути в безодню –
поринути в безодню –
Ми сліпо підкоряємося Долі,
І вчинки нам диктують Небеса.
І вчинки нам диктують Небеса.
Це вересень,
Переді мною сад,
Переді мною сад,
Вдихаю літо з морем і піском,
Гарячим, білим,
Гарячим, білим,
Що є наша мова?
Мова калинова,
Мова калинова,
Таких людей не важко відрізнити:
В очах вогонь, і дивляться кудись
В очах вогонь, і дивляться кудись
Маленька яблунька в саду у нас росте.
Лиш кілька років яблуньці, проте
Лиш кілька років яблуньці, проте