Любов не виміряєш довжиною,
Ані гіркою рідиною…
Ні миром, точно - не війною,
Ні молодістю, ані сивиною…

Її, взаємну, подарує Бог,
Коли віддача щира є в обох.

2012

Я ховаю себе у долонях
Зацілованих, теплих, тремких,
Стугонять якісь тиски у скронях,
Бо зі мною є ти, з тих палких.

Ти зустрів мене, ніжну й співучу,
Ти торкнувсь цього леза країв.
У кропиву зелену ядучу
Запустив своїх трьох солов’їв

Перший - гарний, вродливий, цікавий,
Другий птах має птаха в собі,
Третій спробував бути ласкавий
І у скриню заліз до скарбів

Ось, дивися, перстені й коралі -
Це я теж тебе люблю, повір
Ми з тобою разом в ідеалі -
Це найкращий з усіх сувенір.

2012

Заколисана пісня у слові
Ледь захований жаль у вірші
Ти мене заспокоїш рукою
Я тебе обпечу до душі.

Ти прийдеш і не вимкнувши світло
Ще мені, трохи сонній зітхнеш:
Ну чого ти разом із тим вітром
Мої віття згинаєш? Та згнеш…

Ти мені говорила, що любиш
Я тобі говорив, що люблю
Ти хотіла, ти хочеш, а – губиш
Своїм тим-от покрівлю мою.

Я встаю, осміліла, як хвиля,
А попереду тільки кілки
Я сама – недосяжна, як миля
І ти мій і не мій – на віки.

2012

Не снись мені нами
Я щойно зачиню кватирку, ти – сніжка на склі
Бо тільки зітру зі сторінок всі спами
Бо тільки дослухаюсь голосу мами
Ти знов понаносиш з коштовним камінням мішків.

А сниться найкраще,
Обоє то в лісі, то в полі, на морі, в ріці
Потому свій блуд продираєм крізь хащі
Де грізно дракони роззявлюють пащі
Та ми порятуємось швидко, рука у руці.

Теплінь капучіно
Закріплює присмак: не йди, ще хвилину зажди
Ти міцно тримаєш мене за коліна
І я спеціально ступаю на міну
І не прокидаюся: буду з тобою завжди.

2012

Без тіні смутку, з скрипкою в руці
Ти видряпалось на вершечок ранку,
Змішавши темінь в сірім молоці,
Знімаючи свої з зап*ясть кайданки.

О, сонце-сон, нарешті вже прийшло!
Спадає легкість на важкі повіки
Й пунктиром вимальовується шов
На ночі ранах. Все відносять ріки...

2011

Доле (як звертання)

Я закохана. Й мене усе рятує
Від дорожніх знаків і дешевих трюків.
Я зіпсована. Нарви ще свіжих маків
У степах далеких дивних тюрків.

Відірви собі на згадку теплу шкіру,
Зачепи губами смак і колір диму,
І в двох душах застеливши стиглу віру,
Між тілами поклади красиву риму.

Щоб спіткнувшись у численних посиденьках,
Ти отримала своє (і не без бою)
У словах, яких завжди навчала ненька,
Щоб перемагати: люблю свою долю!

2011