Юля Малькіна (1986)
* Народний рейтинг |
- |
* Рейтинг "Майстерень": |
- |
* Творчий вибір автора: |
Любитель поезії |
* Статус від Майстерень: |
Любитель поезії |
* Коефіцієнт прозорості: |
0.788 |
Переглядів сторінки автора: |
24332 |
Дата реєстрації: |
2006-06-22 11:11:56 |
Звідки: |
Київ |
У кого навчаюсь: |
всі моменти, що я їх переживаю своєму житті, візії і звуки, що супроводжують моє перебування Тут. А також В.Маяковський, А.Бондар, Р.Скиба, Ю.Андрухович, С.Жадан, М.Павіч, Е.Кустуріца, Ф.Г.Маркес, Ф.Кафка. І всі ті, хто вірить або не вірить у мене... |
Група: |
Користувач
|
Е-mail: |
<< Для
контакту з автором зареєструйтеся >> |
Автор востаннє на сайті |
2010.10.29 14:48 |
Автор у цю хвилину |
відсутній |
2006 р.:
Я люблю: коли краплі дощу на моєму вікні збираються докупи, створюючи величезне зміїне кубло; не спати вночі, холодне молоко, чорну каву і небо (в будь який час)
Я ненавиджу: Проводове радіо, розчинну каву, своїх "колишніх", коли підбори встрягають у розпечений асфальт
Я боюся: фіалкового кольору, повітряних кульок (найбільше - повітряних кульок фіалкового кольору), фейрверків, старості...
Я не хочу: аби діти помирали від раку!!!
Я хочу: знавчитися плести гачком (і взагалі плести),варити малинове вареня (будь-яке інше також), змінити світ...
Часом я прокидаюсь вранці і мені здається, що мене вже немає... Стає страшно... Я не відчуваю свого тіла і не бачу себе у дзеркалі... За вікном гілки невідомого мені дерева сплітаються у дивні символи. Це створює відчуття потойбічності... Не хочу зникати! Хочу бути вічною!..
2010 р.:
Минуло кілька років і нічого не змінилося, хіба що, я перестала ненавидіти і навчилася варити конфітюри... )))
***
***
До тебе прихожу, гублячи черевики,
Зшиті із тисяч гесперових яблук
Кожну хвилину розкладаю на миті
І на ноти кладу кожен звук.
Наші руки, ноги, язики і судини
Сплітаючись, утворюють одне ціле.
Ми з тобою іредентисти –
Стріляєм впритул і досить прицільно.
Ми небожителі, закинуті місто,
Прокинувшись разом, не здивувались
Ми тілами й душами чисті
одне одному ніжно зализуєм рани.
Та ти усміхнений на світлинах
А я лиш частина світобудови
Ти пишеш майбутнє по чорному білим
А я вмію вести світські розмови.
Ти, зібравши торбу тікаєш в ранок
Ліхтарі запалюючи на злітній смузі,
Я ж мертвому місяцю наостанок
Зтинаю голову як Медузі.