Дощі пішли у далину-
Забракло сну
Я салахну в твоїх очах
Мов страх

Амбівалентність думок
І крок твій
У долоні моїй пропах...
Запах трав і подертих карт,
Тіло ночі тремтить
На душі її щем
І печаль, наче місяць повний.
Прощай...

Ти, як лушпиння з улюбленої мандаринки,
Завжди пирскаєш в очі чимось неприємним
І пекучим.
Іноді мені хочеться викинути його
Разом із мандаринкою,
Аби не робити собі боляче,
Але чомусь терплю.
Тебе теж не можу викинути зі свого життя.
Ти переслідуєш мене дзвінками,
Навіть їхньою відсутністю.
Але я вдячна тобі, бо лише ти
Змусив мене мріяти і розповів мені,
Що таке справжня надія,
Коли її немає.

Від кохання до тебе заплющую очі,
та бачу тебе у кожному сні.
Теплота твого серця може розтопити
кригу у моїй душі.
Поглянувши у твої очі я забуваю
про усі образи.
Твоя лагідна усмішка розсіює сумніви,
які були досі.
"Тільки з тобою я не сама,
Тільки ти можеш врятувати мене
від самої себе".
Твоя мужність – сила могутнього лева,
який опікується своєю левицею
у величній Сахарі.