Покірно кланятись у нас в крові,
Коли попросять то ми непереможні,
Критикувати голосно вдається з-під столів,
Пиляють, прочищаючи нам мозок.
До змін ми теж відносимось привітно,
Одна Зробила, другий нам Сказав,
Ми просто добрі неймовірно,
Залишилось зігнати нас усіх в підвал.
А там у темноті зачинуть двері,
Бо оббирати не залишиться нічого,
А тих хто проти поскидають з скелі,
І хочеться сказати їм – Побійтесь Бога.
І тут вони над нами посміються,
Бо що їм гріх, він теж коштує, грошей.
Але за золото вони порвуться,
Побільше обдирати, треба нас хороших.
Історія навчила нас багато,
Як правильно пекти та святкувати Свята,
А те, що робиться насправді запитати,
Почуєш відповідь – а я не знаю, з краю моя хата.

Юся у школі вчилась гарно,
Дівчинкою вродливою була,
Любила страшно Батьківщину – мати...,
Поки в політику не врізалась вона.

Тут можна говорить багато,
Про нафту, газ, про те і се,
Про відпочинок файний у Карпатах,
Про те як вигідно продати все.

Та Юся не збагнула одного,
Що Батьківщина хоч і мати,
Не відбереш у неї, Юсю усього,
Душу та гордість не можливо відібрати.