Тільки скажи - і я стану твоєю назавжди,
в голосі ріднім почуючи теплу весну.
Тільки з тобою буваю я ніжна і справжня.
Душу для тебе крізь смуток і біль пронесу.

Знаю, що сила моя - це кохання до тебе.
Віра наповнює змістом буденне життя.
Впевнена я - тобі також самотньо без мене.
Знаю, що буду навіки я тільки твоя...

Зоряне небо - яскраве, як літо.
Зоряне небо -холодне, як сніг!
зорі палають, немов спіле жито.
Навіть життя зупиняє свій біг.

Я - лиш людина навпроти безодні.
частка безмірного Всесвіту - я.
Тут неважливо ми згодні/не згодні:
всі ми колись досягнем небуття.

Забудь про мене, я тебе благаю!
Тебе більше нема в моїх думках.
Ти зрозумій, тебе я не кохаю.
І вчуся я на власних помилках.

Як згадую оті безсонні ночі,
Де думка линула до тебе раз у раз.
Ввижались мені всюди твої очі,
Я думала - востаннє, кожен раз.

Та знов і знов спокусі піддавалась,
Впускала тебе в серденько своє.
Я ні на мить тоді не здивувалась,
За що ж тепер покарано мене.

Я пам'ятаю відчаю хвилини,
Немов захлинулась у вирії страшнім.
Я міркувала, що ж ти за людина?
Якщо дозволив рятуватися самій.

2009