Колишні коханці
Один одного ненавидять.
У новорічну ніч
Дощ до землі летить.
І цвіт троянди
Насправді смердить.
А любителі жорсткого сексу
Пузлі розкладають.
Космос такий великий,
Товстий і вульгарний.
Чиновники з'їли
Салат із бюрократії.
А лисий художник
Плаче на стінах,
Немов тихо шукає
Пародію тут...

2010 р. Б.

Зцілення стало
Засобом убивства.
Це кінець
Нашого початку.
Два колеса
Передує моєму
Падінню з автівки.
Зелений убив
З'їджену траву.
Авторитарна демократія
Народжує номенклатуру.
Ми розташувалися
Два на два,
Коли нас
Було квартет.

2010 р.Б.

Блакитне море
Над кучерявою лисиною
Часто перетворюється
На невпізнаний об'єкт.
Зелене небо тікає
Від мене до мене.
Так-тук лякає
З'їсти перед сном.
А синьо-жовтий прапор
Нашої країни лежить
На засинаючих
Карпатських горах.

2010 р.Б.

Море заплямоване прогресом.
Вічне мистецтво стало сучасним.
Листя золоте переплавлено на попіл.
Люди добрі йдуть у владу.
Правда - непроханий гість!

2010 р.Б.

Не кажи "не падай"
Коли падаю я.
Не кажи "будь сильний"
Коли нема їсти.

Не кажи "тримайся",
Але підтримай мене.
Не кажи "виздоровлюй",
Але уздорови мене.

2010 р.Б.

Гаряча-волога королева
Зачаровує своїм убранням.
Вона, зла та брехлива
Поєднує вірність і зраду,
Змушує мене не обирати,
Але дивитися на
Її золотисте вбрання.

Осіння королева захищає
Мене, - кому ж
Ще мила така
Гаряча-мокра вона...

2010 р. Б.

Той, хто пише,
Насправді не від себе пише -
Він лише описує побачене.
Як військовий журналіст
Описує військові дії,
Не впливаючи на них,
Так само і той, хто пише -
Він лише пише те,
Що йому дається.

2010 р. Б.

Підступно кидає
Сіль у свіжу рану.
Співає про плаксиве
Підтвердження буття,
Про дурно-розовий
Спосіб існування,
Який пропонує обрати
Право не обирати.
Мабуть не сформулювати
Термін-визначення попси,
Бо легко розпізнати
Словесну фонограму без слів.

2010 року Божого

Я стомився слухати їхні забобони,
Які сіють сумнів у моєму серці!

Я стомився споглядати як нищать мою Україну
Ті, що обіцяли стабільність і реформи!

Я стомився шукати причину твоїх насуплених брів,
Які дивляться на мене щоранку!

Я стомився відповідати активно-дійсним вимогам,
Які ховають від мене справжні завдання.

Я стомився вивчати те,
Що мені ніколи не знадобиться.

Я стомився ласкаво посміхатись,
Коли хочеться прямолінійно кричати!

Я стомився оминати глибокі ями,
Які подарували мені вчора фіктивні друзі.

Я стомився вчитись на двох мовах,
Коли розмовляю принципово лише одною!

Я стомився лише говорити,
Тому введу в гру правило дії.

17 березня 2010 року Божого

Передсвяткова тиша запанувала
Після метушні.
Проблеми десь далеко,
Мабуть залишились у метушні.
І вибори уже байдужі.
Тепер важливі лише наші душі.
Бо сьогодні сімейний Святий Вечір.

6 січня 2010 року Божого

Темна ніч закриває
Бачення світу.
Зоряне небо
Нагадує про ще нездійсненні мрії.
Примітивність набридла,
Юридична освіта спустошує
Й не дає відірватись,
Не дає полетіти у небо...
Ніжне віяння вітру,
Щира посмішка,
Залежна свобода - це не біль.
Біль - це егоїзм та відчай.

11 грудня 2010 року Божого

Почуття і бізнес,
Життя й лайно
Вони з'єднали.
Щастя та готівку,
Радість й пустоту -
Поєднали...
Фігню усіляку торочать
У перерві фільму, серіалу
Та вже і в серіалі.
Куди котиться цей світ?
Де ж сіль землі?
Болить живіт,
Болить душа...
Не радьте мені
Нерозумні рекламісти!

19 жовтня 2009 року Божого

Ти одна,
Бо ти хотіла бути сама.
Свобода в твоїй голові -
Це однина.

Ти сама сидиш і переживаєш,
Турбуєшся про це, про те,
Про загальне благо.
Не парся і розслабся.
Все гаразд.. справді.

12 липня 2009 року Божого

Чому всіх вставляє
Коли вже все позаду?
Дають поради,
Коли марні вони.
Мене тим дратують-
Не чини так.

Так легко носити розумні слова мені до вуха,
Коли вони ні до чого не приведуть.
А ти гарно говориш
І брешеш мені..
Ну може вже досить,
Коли ти почервонієш від брехні?
Годі! Закрий рота
І наступного разу допомагай.

19 червня 2009 року Божого

Хтось знайшов,
Хтось ще блукає..
А хтось узагалі не шукає.
Неначе ти не людина,
Навіть не шукаєш себе
І мети у цьому житті.
Так, у нас є мета;
Так, ми не одразу її знайшли.
Ми шукали її у егоїмі,
Владі, славі, грошах і в майні...
Але знайшли у Бога:
Служити Богу та людям
І, як наслідок, бути щасливим.

17 червня 2009 року Божого

Настало літо-
Воно вже пахне...
"Ні,-хтось каже,- це тіко тепло стало";
"Настала свобода",- інший скаже;
"Дівчата ходять оголоні",- інший подумає.

Чи це ним тіко пахне?
Чи запах означає буття?
Таке на юрфаці не вивчають;
Таке дається людям,
Такого прагнуть всі підсвідомо.


7-8 червня 2009 року Божого

Чарівно ходиш по подіуму
Змушуючи тримати погляд на тобі.
Щось схоже на впевненість з тобою,
Хоча, ні, - воно в тобі.
Я не знаю як тебе звати,
Але повір, я хочу тільки це знати!

Модель шоу-бізу,
Цей малий вірш
Я присвячую тобі.

19 лютого 2010 року Божого

Радісне сонце на небі,
Сумніви й страх у голові.
Боюся я, боюсь, що мене
Ти зупиниш.
Боюся, що давня мрія не здійсниться.
Боюся правди про відповідальність.

Наплічник зібрав,
Квиток заховав,
Їжу купую,-
Завтра писатиму "па-па".

2010

Кричить душа за народ мій,
Який знищували служителі сатани.
Але Бог зберіг його.
Забили на право життя;
"Знищити їх",- це була їхня ціль.
Але ми живемо
І житимемо доти,
Доки Бог нам призначив.

2009

Бах! -
Вибух пролунав.
Увірвались до школи,
Перебили дітей;
Написали на дошці "Чечня",-
Досягли політичного ефекту.

Роки пройшли
З часу тих подій.
Потемніли колишні класи,
Потемнів дірявий фасад.
Лише свічки пам'яті
Й палкість молитви
Яскраві
За тих, хто невинно був убитий
Через інтереси політичного Кремля.

2009

Вона загадкова і чарівна -
Суцільна таємниця.
Вона запалює у мені прекрасне почуття
А потім іде...
Чому? - Я не знаю.
Чому на серці радість,
А на обличчі усмішка
Коли вона поруч з тобою?
Вона така красива -
Це правда.
Знаю, що це інколи важко побачити.
Вона бачить те, що не бачу я.
Вона розуміє суть, а я не розумію.
Вона вміє радіти навіть коли горе,
А я в такі моменти падаю.
Вона справедливо критикує і направляє мене
Щоб я не впав у яму.
Вона примушує мене бути лагідним і добрим.
Вона пробуджує мужність і відганяє лінь.
Вона є зі мною, щоб зі мною не сталось...

2009

Людські вчинки незрозумілі
Людська логіка недосконала
Людське щастя невизначене
Людська особистість - невідомі глибини.

Людське кохання божевільне
Людська віра недосконала
Людське життя тимчасове
Людська душа - вічне буття.

2009

Зачекай, мила, зачекай;
Побудь зі мною ще хоч 5 хвилин.
Минули хвилини,
Настав час розлуки.
Відімкнув апарат,-
Останній вдих-видих
І - прощавай на цій грішній землі.

Біль у серці,
Розгубленість і паніка у голові.
Вона померла,
А ти залишився сам у самоті.
Невичерпна тиша
Манить тебе замкнутись у собі.
А вона холодна лежить поряд.
Якби була гаряча,
Чи схвалила б твої страждання? -
Мабуть ні.
Але попросила би
Те, що їй потрібно -
Надію і молитву.

2009

Він не схожий за суттю
На вузькоколійний трамвай.
Він мчить як вітер,
З ним потрібно завжди
Одночасно стартувати,
Бо інакше не встигнеш
Його наздогнати.
Він не злий, не підступний.
Просто йому байдуже
Чи за ним ти встигаєш
І чи тобі вистачає.
Тому не барися
Й не дивись по сторонах.
Але йди з ним у ногу,
В полі зору тримай.

Не слухай тих "потім" і "в нас ще є час" -
Вони спокуса, яка бреше тобі.
Не витрачай часу на людей, які не намагаються провести його з тобою.
Не бреши шо в тебе він є,-
Не дури себе й мене.

У Армані, Гучі, Доч&Габана -
Так люблять бавитись дорослі,
Як маленькі діти у пісочниці.
"Воно блискуце, я клящий",-
Говорять ті, в кого краща іграшка.
Носяться неначе з ідолом блискучим,
Переживають -
Вони ж бо ще маленькі,
І не знають,
Що не все хороше, що гарно виглядає.

"Тю!
В мене спортивна тачка",-
Тішиться машинкою.
А баришні так і називають автомобіль - машинка.

А баришні бавляться ляльками.
Фарбують, мулірують, стрижуть,
Збільшують, голять - свої тіла.
Ляльки - це їхні власні тіла.
Питання -
А хто вони?

2009

Золота королева
Обікрала його.
Вона забрала все,
Що у нього було.
А він продовжував
Її кохати та жадати
Сам не знаючи чому.
Немов застиг навіки у її душі.

Їй було байдуже -
У неї інша вигода,
Та й не було
Що у нього брати -
Давно забрала все,
Як осінь листя забира.
Вона така підступна, як війна;
І сильна як буря нічна.

Але розбудить він Творця,
Попросить: "Господи, рятуй" -
Настане день, прийде весна,
Золота королева зникне безвісті...

2009

Ти чуєш звідусіль "вона - працює",
А чи знаєш ти для кого вона працює?
Ти читаєш часто грандіозні плани змін,
Чи ти віриш пустим словам?
Ти бачиш напис "почую кожного",
Чи він дослухався до тебе раніше?
Я не хочу бути маріонеткою політиків,
Але хочу бути українцем!

2009

Навіщо мотузка чи пістолет -
Це застарілі методи.
Сьогодні є новітні методи -
Повільні і по-звірячому жорстокі.

Відріж себе від Бога,
Від людей та світу, -
І тобі не буде рівних
У мистецтві суїциду.

Вмиратимеш повільно;
Закриваючись у собі міцніше
Зав'язуєш дідівський вузол міцніше.
Падаючи в ілюзії - топишся у брудній воді.

Тут ти автор і сценарист.
Але не актор,
Бо це реальність - ти самогубець.

Руйнуєш своє життя,
Все те, що ти мав;
Воно є жертвою,
Як і ти.

Закрився у собі,
Відкинув реальність,
Забив на всіх і все,
Послав себе у пекло.

Хотів бути творцем долі -
Став же її руйнівником;
Хотів свободи - отримав ув'язнення;
Хотів кінця тимчасових мук - отримав початок вічних мук.

Ти не надіявся,
І.. здався..
Дозволь тобі допогти...

2009

Розумні люди
Прикидаються дурними ляльками,
Істотами без мети в житті.
Слава, гроші, насолода -
Квитки до пекла.
Який з них твій?

Дізнайся
І спали його сльозами;
Почисть себе,
Як картоплю для варіння.

І не роби розумні очі
Та не дуйся як холодна брила -
Ти ж гарячий...

Будь собою,-
Таким, яким створив тебе Бог.
Пробач, щоб і тобі пробачив Бог.
Слава Богу навіки!

2009 р.Б.

Не воюй,
Бо у війні тільки плач й осиротілі діти.
Не воюй,
Бо у війні тільки біль і кров.
Не воюй,
Бо у війні тільки зруйновані мости.
Не воюй,
Бо у війні нема щастя -
Воно у мирі...

2009

Які люди дурні бувають:
Тікають від реального щастя...
Відпускають рибину думаючи,
Що більшу впіймають.
Важко на це дивитись...

Процес відрікання від реалії
І падіння в ілюзії, в якій нема щастя.
Нерозумно ти чиниш!- скажу я тобі.
Ти йому подобаєшся;
Повір- це важливо.

А ти чиниш як мала дитина,
Яка боїться темноти..
Можливо тебе ніхто не покохає,
А ти граєшся з почуттями.

Чого ти хочеш?
Гарний голос, високий, веселий-
Думаєш цього достатньо для щастя?
Якщо "так",- ти дуже помиляєшся...

2009

Коли в спеку заходиш в прохолодний під'їзд,
Коли перетинаєш фінішну лінію,
Коли у твоїй заліковці вимальовують 5,
Коли після чекання твої надія і терпіння торжествують;

Коли у твої голові драйвують позитивні думки,
Коли наступаючи тобі на ногу просять вибачити,
Коли читають написаний тобою вірш і захоплюються,
Коли після розлуки настає довгоочікувана зустріч;

Коли настає твій День народження - тя вітають,
Коли гарна погода сприяє твоїм планам,
Коли ти зустрічаєш людину зі схожими мріями,
Коли після лежання на дні, піднімаєшся на поверхню;

Коли виймаєш з печі вдалу випічку,
Коли наповнюєш простягнуту руку прохаючого,
Коли чхаєш від застуди і тобі бажають здоров'я,
Коли після відчаю до тебе повертається надія;

Коли у темноті вмикається світло,
Коли рідні тебе підтримують,
Коли дізнаєшся правду,
Коли після війни настає мир,-

Ти радієш і блаженствуєш.

Коли...


2009

Не моя це поезія -
Я лише пензлик у Божих руках.
Поезія - це не моя власність,
Я лише нею користуюся.
Сьогодні через мене,
Завтра можливо через когось іншого
Бог відкриє нам істину.
Я лише пензель у Божих руках,
Бо Бог - Єдиний Художник.

2009

Уже дві тисячі років
Ворота Раю відчинені;
Уже дві тисячі років
Як смерті не існує.
Тепер лише життя,
Лише буття,
Лише радість,
Лише Любов.
Від нас багато що залежить -
Чи бути з Богом, чи з дияволом;
Чи бути добрим чи злим,
Загиблим чи воскреслим.
Але без Божої благодаті не можна спастися,
А тому молися,
Бо хто просить - той одержує.
Вір!
Служи Богу та людям!
Будь самим собою!
Будь християнином!

Будь Людиною, наслідуючи Того,
Хто підніс людину,
Хто навчив нас бути людьми..
Наслідуй досконалу Людину -
Ісуса Христа.

2009

Це у твоїх руках,
Ким і де бути;
З ким і коли,
І як – це наше життя,
Дане нам Богом.
Це наш вибір,
І яким ми його зробимо,
Чи правильний, чи помилковий -
У наших руках.
Це все у наших руках,
Ми ж у руках Божих:
Чи нам жити, чи вмерти.
А він Милосердний.
Він відновлює з пороху зітліле серце,
Він творить чудеса.
Він Люблячий Батько.
Він – наш Творець.
Він – наш Спаситель.
Він – Господь наш Ісус Христос,
Який прийшов у цей світ
І став людиною, залишившись Богом.
Він жив, радів, навчав,
Страждав, помер, воскрес, вознісся –
Він відкрив нам двері до Раю.
Він – Усе, я – ніщо.
Він є Любов…

2009

Коли починає падати дощ, ми відкриваємо свої парасолі та чекаємо поки він пройде...
Але іноді дощ переходить у град, і наші паросолі не витримують, і ламаються..
А за ними викривлюємось і ми..
Хтось скручується в клубочок за принципом "якшо я цього не бачу, то цього і нема";
Хтось репетує докази й аргументи, мовляв "це ж несправедливо";
А хтось стоїть.. просто стоїть...
Від граду йому інколи розсікає чоло,
Але він мужньо стоїть..
Він стоїть, бо усвідомлює,
Що заховавшись від проблеми
Чи її відклавши -
Проблема не вирішується.

Проблему можна вирішити
Якшо подивитись без драматизування,
Попросити Бога допомогти
І взятись за вирішення проблеми.

2009

Стій! Не вбивай!
Це ж дитя твоє,
Це частинка тебе -
Не вбивай себе.
Чути плач дітей не колисаних…
Вони плачуть,
Так гірко плачуть
Ні в чому невинні ненароджені люди.
А тобі боляче,
Бо знаєш, що зробила..
Але не падай, але молися...
Покайся і помолися
За твою ненароджену дитину.
Вона ж твоя краплинка,
Твоя радість і втіха.
Не вбивай!
Не роби аборт -
Утримайся від дітовбивства.
Не будь вбивцею,- але
Будь мамою!
І Бог тобі допоможе -
Пам'ятай це.
Вір, молися і проси,
Бо хто просить - той отримує;
Хто вбиває, той вбитий буде!
Чути плач ненароджених людей...

2009

Вони лукаво посміхаються на всі 32,
І при цьому брешуть,
Вони вдають що щасливі,-
Вони обдурюють себе.

Вони драматизують
І роблять з мухи слона,
Вони живуть в ілюзіях,
Реальність-це для них недосяжна річ,
Їм подобається віртуальність.

Вони зваблюють не своїх чоловіків,
Зовнішній вигляд-ця тема у їхніх головах.

Вони хитрують, роблять собі проблеми
І посміхаються-хоч хочуть плакати.
Вони напиваються, розважаються, змінюють свіій імідж,
Замість того шоб зупинитися, замислитись
І змінити те, що робить їх нещасними.

Вони грають чужі ролі,
Бо бояться реальності,
Реальності, яка може стати їм бронежелетом на війні -
Порятунком.

2009