Автори /
Іван Андрусяк (1968)
Рубрики
/ Часниковий сік, 2004
Опис: ЗМІСТ
ЧАСНИКОВИЙ СІК
Вірші 2001 – 2003 років
цей час – як обростання хвилями…
ALTERA PARS
сокиру в руці не догледиш – вона не сама…
що торговця у храмі зупинить вода…
упоперек душі одні і ті ж овації…
оселя пізнього Тараса…
чого тобі, зимо: з полону ідемо…
це місто – Господи – в траві по лікоть…
ОЖЕЛЕСТ
днинськи ця настояна вода…
вбивати правильно не так…
держава, у якій зима подібна до…
нічийний страх на кожне дерево…
як довго ці дні переходять межу за межею…
ламких, немов полин, дорослих, ніби дощ…
глиця з долоні повільно стирається потом…
відпугутькали перші провісники…
Текст для Andrea Loux
Навпіл
відуміння мовчати позначується мовчанням…
TEMPОRIS
Стефан Яворський. 1709
Григорій Сковорода. 1773
Василь Стефаник. 1933
Микола Зеров. 1937
Михайло Яцків. 1939
Володимир Свідзінський. 1941
Павло Тичина. 1954
Микола Бажан. 1962
Максим Рильський. 1963
Василь Романюк. 1995
Василь Герасим’юк. 2000
Богдан. Софійська Площа. 2002
ПОЗА ЧАСОМ
Транскрипції Максима Березовського
повторюю тричі прирослі до неба слова…
промінь, що відбувся від стіни…
ще води солоні змели черепи росомах…
вона – ріка, і це не перемелеться…
епідемія простору все ще тріпоче умами…
ти повільно шукав їх лялькових осель…
ЗАМОВЛЯННЯ
вона і сніг темнаво золоті…
лисичі лігва тонші від принцес…
якби нікого не було…
сонна осінь з голубами янголів…
із повітря в повітря зринають твої птахи…
Замовляння з голубами
ІНАКШЕ
караван води обезречений леміш мозку…
і знов…
непростимені…
сухі окрушини шкіри…
наче клапоть води…
ЧИСЛА
ОБАВА
ТРИЧІ
тут сон і сови. солодко. приходь…
це звільнення – і Ти його звели…
мій Господи, поговори за нас…
ЧАСНИКОВИЙ СІК
Вірші 2001 – 2003 років
цей час – як обростання хвилями…
ALTERA PARS
сокиру в руці не догледиш – вона не сама…
що торговця у храмі зупинить вода…
упоперек душі одні і ті ж овації…
оселя пізнього Тараса…
чого тобі, зимо: з полону ідемо…
це місто – Господи – в траві по лікоть…
ОЖЕЛЕСТ
днинськи ця настояна вода…
вбивати правильно не так…
держава, у якій зима подібна до…
нічийний страх на кожне дерево…
як довго ці дні переходять межу за межею…
ламких, немов полин, дорослих, ніби дощ…
глиця з долоні повільно стирається потом…
відпугутькали перші провісники…
Текст для Andrea Loux
Навпіл
відуміння мовчати позначується мовчанням…
TEMPОRIS
Стефан Яворський. 1709
Григорій Сковорода. 1773
Василь Стефаник. 1933
Микола Зеров. 1937
Михайло Яцків. 1939
Володимир Свідзінський. 1941
Павло Тичина. 1954
Микола Бажан. 1962
Максим Рильський. 1963
Василь Романюк. 1995
Василь Герасим’юк. 2000
Богдан. Софійська Площа. 2002
ПОЗА ЧАСОМ
Транскрипції Максима Березовського
повторюю тричі прирослі до неба слова…
промінь, що відбувся від стіни…
ще води солоні змели черепи росомах…
вона – ріка, і це не перемелеться…
епідемія простору все ще тріпоче умами…
ти повільно шукав їх лялькових осель…
ЗАМОВЛЯННЯ
вона і сніг темнаво золоті…
лисичі лігва тонші від принцес…
якби нікого не було…
сонна осінь з голубами янголів…
із повітря в повітря зринають твої птахи…
Замовляння з голубами
ІНАКШЕ
караван води обезречений леміш мозку…
і знов…
непростимені…
сухі окрушини шкіри…
наче клапоть води…
ЧИСЛА
ОБАВА
ТРИЧІ
тут сон і сови. солодко. приходь…
це звільнення – і Ти його звели…
мій Господи, поговори за нас…
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
ІНАКШЕ
•
*
•
*
•
*
•
*
•
333.
•
ЗАМОВЛЯННЯ З ГОЛУБАМИ
•
*
•
*
•
*
•
*
•
ALTERA PARS
•
*
Переглянути всі твори з цієї сторінки
караван води обезречений леміш мозку
канонічна пора прорізати листя долонь
канонічна пора прорізати листя долонь
повторюю тричі прирослі до неба слова.
їх мало би бути утричі – як мінімум – більше,
їх мало би бути утричі – як мінімум – більше,
із повітря в повітря зринають твої птахи
як вода у клепсидрі з нічийного ока сну
як вода у клепсидрі з нічийного ока сну
глиця з долоні повільно стирається потом,
крекче з корінням – як світ – іменами вперед.
крекче з корінням – як світ – іменами вперед.
тут сон і сови. солодко. приходь.
на цілі води папороть і водь.
на цілі води папороть і водь.
є три узбережжя твоєї ріки
і сонцю судилось намислити кожне
і сонцю судилось намислити кожне
Катрусі
якби нікого не було,
чи ти б тоді була,
чи ти б тоді була,
вона і сніг темнаво золоті.
тонкі сліди її тонких життів
тонкі сліди її тонких життів
чого тобі, зимо: з полону ідемо.
подовшало розмов, як вигинів на карті.
подовшало розмов, як вигинів на карті.
упоперек душі одні і ті ж овації,
киргизи в рушниках, вечеря і самум.
киргизи в рушниках, вечеря і самум.
сокиру в руці не догледиш – вона не сама,
їй ближче до неба на ідиш отари і трави.
їй ближче до неба на ідиш отари і трави.
цей час – як обростання хвилями.
по колу ширяться тіла.
по колу ширяться тіла.