•  *

маєш голос
щоб перетікати з крила на крило

•  *

так тонко
осипаються нині твої міста

•  *

вже розрізано корінці
верби заліплені берегом

•  *

проростають між пальців
білі як немовлята

•  *

зовсім як порхавка
наступиш ногою

•  *

вполювати
шматок живиці

•  *

хризантема і він
помруть

•  * * *

тонкого сну зникоме відображення
на дні ріки - чи доживеш до дна

•  * * *

нас зостанеться двоє
і життя золоте

•  * * *

Романові Скибі

•  * * *

вічними не будемо ніколи
мертвими не станемо навіки

•  ***

так буває вічно і ніколи
сонний дим на землю опада

•  ***

Коли дорога відлітає в ірій,
лишається за курявою крил

•  ***

Розплющити, отверзнути роздерти
сухі повіки і сухі вуста.

•  ***

колись
твоє ім’я

•  ***

…бо все – то ловлення вітру.
Еклезіаст

•  ПРИТЧА ПРО КАМІНЬ

прокинулась душа
крилами змахнула

•  . . .

з цими літерами
сама недогода

•  НОВА ДЕҐЕНЕРАЦІЯ

ми не маски ми стигми тих масок що вже відійшли
ми не стіни ми стогін імен що об стіни розлущені

•  *

сплітаються пальці сплітаються очі і голови
на стоптаний пляц виповзають картаті слова

•  *

прощай гаутамо я нині до замку дійшов
корона спітніла на лобі опалому в дріж

•  ІНАКШЕ

караван води обезречений леміш мозку
канонічна пора прорізати листя долонь

•  *

повторюю тричі прирослі до неба слова.
їх мало би бути утричі – як мінімум – більше,

•  *

із повітря в повітря зринають твої птахи
як вода у клепсидрі з нічийного ока сну

•  *

Я помираю вас. Така печаль.
Така зоря над віком перестане.

•  *

погляд дерева покруч – за ласку дарують дукати
за труну самота за вогонь чикатіловський сплін

•  *

істинно кажу тобі – зима
так і час переступає тричі

•  *

глиця з долоні повільно стирається потом,
крекче з корінням – як світ – іменами вперед.

•  *

повернення на схід – вершина цих казок
їх серпантинний біг вповільнено а й досі

•  *

ці тексти як жінки регочуть віддаються
виношують тремтять від дотику руки

•  *

і люди і очі і води і зорі і там
де звук розпашів на зеленому вовчому морі

•  *

проповідуєш безвість як ніч проповідує спрагу
місце скрипу води оповите нічийним дощем

•  *

тут сон і сови. солодко. приходь.
на цілі води папороть і водь.

•  333.

є три узбережжя твоєї ріки
і сонцю судилось намислити кожне

•  ЗАМОВЛЯННЯ З ГОЛУБАМИ

Катрусі

•  *

якби нікого не було,
чи ти б тоді була,

•  *

вона і сніг темнаво золоті.
тонкі сліди її тонких життів

•  *

чого тобі, зимо: з полону ідемо.
подовшало розмов, як вигинів на карті.

•  *

упоперек душі одні і ті ж овації,
киргизи в рушниках, вечеря і самум.

•  ALTERA PARS

сокиру в руці не догледиш – вона не сама,
їй ближче до неба на ідиш отари і трави.

•  *

цей час – як обростання хвилями.
по колу ширяться тіла.