Автори /
Леонід Терехович (1941 - 1992)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
АВЕ, МАРІЯ!
•
***/***
•
У СЛОВЕСАХ
•
,,,***,,,
•
***///
•
***
•
*** ---***
•
ТАРАСУ МЕЛЬНИЧУКУ
•
===*===
•
Читаю Тичину
•
----***----
•
///***///
•
ОДА ЗНОШЕНИМ КАЛЬСОНАМ
•
***
•
ЩО Ж ЗОСТАВЛЯЄМ?..
•
* * *
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Долаючи всі перешкоди та межi,
злітає мелодія-мрiя,
злітає мелодія-мрiя,
В цю поруху, од розпачу чорну,
як біда затоптала поріг,
як біда затоптала поріг,
Тепер, напевно, дуже смішно збоку
дивитися на нас...
дивитися на нас...
Поставлена крапка остання.
Пора. До яких тільки пір
Пора. До яких тільки пір
Коли помру — це буде скоро, —
хай пам'ять в забуття не лине...
хай пам'ять в забуття не лине...
Іду на побачення з Богом,
хоча і не хочу, іду...
хоча і не хочу, іду...
Шануймося, люди, бо ми того вартi,
щоб душі зігріла повага незла,
щоб душі зігріла повага незла,
«Будь проклята держава, де поети
за чесні вірші зеками стають!»
за чесні вірші зеками стають!»
Скінчиться все в обшарпанім хліві,
де ще стоїть моє стареньке ліжко,
де ще стоїть моє стареньке ліжко,
Читаю Тичину — нового, незвіданого,
Іще з двадцять першого року не виданого.
Іще з двадцять першого року не виданого.
Зцiпивши зуби, біль палючий свій
ношу в собі,
ношу в собі,
Покотилося серце,
мов з гори каменюка,
мов з гори каменюка,
Затихли голосні стодзвони,
лиш тихо рвуться не по шву
лиш тихо рвуться не по шву
Ще немає снігу,
вже немає грому,
вже немає грому,
Не доведи, Господь, до нашої біди,
з якою ми в майбутнє прем наосліп!..
з якою ми в майбутнє прем наосліп!..
Відсвітили сонячнії мрії,
лиш мороз зненацька продере...
лиш мороз зненацька продере...