Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Юхим Семеняко (1955)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-06-22 23:00:35 ],
на сторінці твору     "Страхів останній кодекс"   Асорті Пиріжкарня

Якщо кількома рядками, то нема чого перекладати.
Будь ласка роблю це всім, хто не вивчав:

Він пішов на захід, вона — на схід.
Ну що ж, це громадянськая війна.
Зрештою, так воно і з коханням.
Капут.

Пристойний вірш-порошок, як я розумію, писаний німецькою мовою, і читається він цілком зрозуміло.
Більше того, тут є навіть додатковий ефект. Коли немає великих літер, слова westen і osten спершу можуть промайнути як географічні напрямки до чотирьох кінців світу, а вже потім свідомість добудовує, що це й геополітичні "Захід" і "Схід". Виходить легка двозначність, яка текстові не шкодить.
Історія цієї країни на цьому і стоїть.
Тут ми бачимо, як високий пафос легко виявляється побутовою нісенітницею:
• перший рядок звучить, як початок героїчної балади, другий раптом називає речі своїми іменами, третій удає сентиментальність, а четвертий усе ламає одним коротким словом. Це посутньо "порошкова" драматургія.

Текст, який розглядався, копіюю:

er ging nach westen sie nach osten
das ist ein bürgerkrieg na gut
so ist das schliesslich mit der liebe
kaputt

З повагом, Ю.С.
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-06-24 09:44:18 ],
на сторінці поезії     "В рожевих дзеркалах. (Романс)"   Руденко Вячеслав

Можливо, "дасиш" краще написати як "даси". В оригіналі шиплячих звуків немає, а форма цього дієслова передбачає саме "даси" як першу.

Дуже нагадує малінінський романс про "напрасниє слова". А дзеркала українською у множині місцевого відмінку, та й не тільки, буде "дзерка́лах".
Про авторський задуми сказати складно. Мішанина – це те, що можна зауважити.
З повагом і без критики Ю.С.


P.S. "Ватник" той співак.
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-06-24 09:55:01 ],
на сторінці поезії     "В рожевих дзеркалах. (Романс)"   Руденко Вячеслав

Під час копіювання коментаря випадково причепився перший абзац. Він адресований не Вам.
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-06-24 11:51:20 ],
на сторінці поезії     "В рожевих дзеркалах. (Романс)"   Руденко Вячеслав

Немає для Вас потреби – та й немає. Заняття з поетики з нами провели от і гарно.
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-06-25 12:55:54 ],
на сторінці поезії     "пилипи та ін."   Асорті Пиріжкарня

чи знає він що плавить звуки
на струнах кобзи пісняра
весни вже з місяць як немає
жара
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-06-25 16:42:10 ],
на сторінці твору     "Орлан (перше продовження)"   Песецький Охмуд

Мені здається, що це продовження вийшло сильнішим за вступний фрагмент. Уже простежується не лише ситуація, а й внутрішній стан героя. Ви змальовуєте не кумедного оповідача, а людину, яка будує собі майбутнє — з фантазій, спогадів і надій.
Ми бачимо і прагматика, який розраховуючи на послуги скромної економістки, розробив майже бухгалтерський проєкт надії — з прибиральницею-відвідувачкою мегамаркетів і водійкою майбутнього авто.
• Але потім з’являється вона — як жінка, і це моментально руйнує цей раціональний план. Тут добре спрацьовує перехід від калькулятора і підрахунків до червоного манікюру та педикюру. Відбувся стик двох реалій, і поки що перемога за естетична і чисто природною.
Інтернатівський спогад про епізод із шарфом і штучною асфіксією несподіваний, і тому запам’ятовується. Він працює не як сюжетна вставка, а як ключ до характеру. Герой бачить жінку — і свідомість його переносить якщо не в дитинство, то трішки далі.
Особливо сильним рядком відчувається цей:
Якби ж так…
Після нього весь абзац про батьків починає звучати зовсім інакше.
• Іронія щодо самого себе проявляється у фразі про всяких, і що він сам ще “той вампір”. або в одному слові: Мрійник.
Спрацював і “коник” його довічно дитячого іподрому.
Саме ці ліричні відступи рятують текст від надмірної серйозності. ЛГ дивиться на себе збоку і трохи посміхається.
• Фінал з чеканням продовжує чудернацький задум про тягар чекання чийогось, покладеного на себе, а водночас каже і про інше — про небажання чекати замість неї — подружки, вибачте, обранки, запланованої на вечір пʼятниці і два наступних дні.
“Вимучує мене відсутність новин із Америки, і нічого”. Тобто, переживеш.
Це виглядає так, наче вся ця історія відбувається між геополітикою, побутом, самотністю і надією на диво.
Анатомія кохання від ЛГ і медички поки що не розглядається.

Продовження видається мені кроком уперед порівняно з початком. Події залишаються другорядними щодо його способу мислення ЛГ, а тому основний інтерес становить не питання “що буде далі?”, а питання “як саме він рухатиметься?”
Для прози це досить непоганий результат.

З повагом, Ю.С.
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-06-26 19:12:53 ],
на сторінці поезії     "географія доноси і підноси"   Асорті Пиріжкарня

господь підняв і ще розгляне
архіви кримінальних справ
тому зробив розумний вибір
і смерть поправ
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-06-26 20:44:42 ],
на сторінці поезії     "географія доноси і підноси"   Асорті Пиріжкарня

шифровки про радіограми
поніс на лижах пастор шлаг
і все що він робив раніше
для благ
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-06-27 10:00:39 ],
на сторінці поезії     "Батий"   Песецький Охмуд

Продовжуючи нашу практику відгуків.

Вірш цікавий насамперед тим, що самоіронія в ньому є не просто засобом гумору, а способом захиститися від страху часу. Ліричний герой ніби випереджає можливі глузування інших і першим починає кепкувати із себе.
Символічний вік "майже тридцять три" працює одразу в кількох площинах. Це і "божий вік", і межа, коли молодість уже перестає бути безумовною перевагою, а людина вперше уважніше придивляється до себе й до ровесників.
Самоіронія героя проявляється в багатьох деталях. Він уважно розглядає не лише власну зовнішність, а й ознаки віку в інших. Особливо промовистими видаються рядки про лікті та шию. Це незвичне спостереження, яке відразу вирізняє текст серед звичних розмов про зморшки чи сивину. Шкіра стає чеснішим свідком часу, ніж зачіска, макіяж чи одяг.
Показово, що герой не зупиняється лише на зовнішності. Він придивляється до голосу, мови, поведінки, намагаючись прочитати вік людини за цілою сукупністю ознак. У цьому вже відчувається не осуд, а радше уважне спостереження за тим, як час поступово змінює кожного.
Не менш промовистою є самоіронія щодо себе самого. Герой згадує про відсутність лисини, кепкує з власного імені й прізвища, ніби демонструючи недовіру навіть до родинної (читай "сирітської") легенди. Ця внутрішня усмішка не дозволяє текстові перетворитися на нарікання.
Рядок "В моєму віці правив хан Батий" побудований на вдалій гіперболі. Особистий вік раптом співвідноситься з масштабом світової історії, і саме ця невідповідність створює комічний ефект.
Фінал закономірно підсумовує весь попередній рух думки. Після розмов про час, старіння й самооцінку герой несподівано пропонує зовсім інший спосіб перевірити молодість. Жарт виявляється сильнішим за теоретичні міркування, а життєва енергія бере гору над календарем.
Саме тому вірш читається не як роздум про старість, а як іронічне утвердження бажання жити, любити й не втрачати здатності сміятися із самого себе.

З повагом, Ю.С.
1   ...   217   218   219   220   221