Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Юхим Семеняко (1955)

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Юхим Семеняко, [ 2025-11-23 14:09:11 ],
на сторінці поезії     "На перехресті"   Костиря Борис

І насправді:
- чудові рими - доріг/поріг/вітрами/драми, розлук/мук/криків/кривди і иак далі. Це така от сучасна поезія на всі конкурси та теми, а саме:
Поезія Блюзу.
Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Поезія Модернізму і Неомодернізму
Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму.
І справді коротко і ясно - зразу і про все.
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2025-11-23 14:19:19 ],
на сторінці поезії     "На перехресті"   Костиря Борис

Уточнення: і так далі.
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-05-28 19:06:42 ],
на сторінці поезії     "Рядки на памʼять"   Гундарів Юрій

Ви збурюєте конфлікти, а потім видаляєте свою агітацію, яка не додає честі ні вам, ні газеті.
Може, і справді сидіть собі там, де Вас шанують на творчому безриб'ї. Тут літературний портал вишуканої поезії.
Це ж так просто.
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-06-05 17:09:50 ],
на сторінці поезії     "Щаслива «сімка» Хвічі Кварацхелія"   Гундарів Юрій

Моя ‌публікація допоможе вашій у питанні кількісних показників переглядів.
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-06-10 14:52:21 ],
на сторінці твору     "***"  

Що відчувається і видно неозброєним оком, то це те, що Ви навʼязуєте нам любов до Ваших творів, усяко їх рекламуючи. А це викликає внутрішній супротив.
Плюс Ваша провокаційна діяльність. Ви підводите читача до того, щоб він сказав: «Та що там та якась газета?»
Але вона має свою редакційну політику, і ніхто так не скаже. Потрібні газеті Ваші вірші — та й на здоровʼя. Мені яке діло до цього? Кого цікавлять Ваші анонси про щось і десь?
І так далі.
Ви і прикрий вчорашній епізод використовуєте для конфліктів.
Можна про Вашу поведінку розповісти і більше.
Не хочеться писати про читацьку любов до Ваших творів. Бо ми бачимо автора.
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-06-11 11:14:15 ],
на сторінці твору     "***"  

Не переходячи на особистості, хотів би додати те, що висмикувати з контексту окремі думки, рядки, а то і строфи – це метод недобросовісних журналістів.
До того ж це тріолет, який має свої канонічні кондиції. Але про це у дописі невдоволеного провідника власних прозаїчних істин – ні слова.
Коментатор Юхим Семеняко, [ 2026-07-05 17:16:52 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Вірлан Роксолана

Вірш прочитав уважно. Він справляє враження не емоцією, а мовою. Точніше, мовотворенням. Видно, що кожне слово тут добиралося не за звичкою, а майже винаходилося заново.
Але саме тут у мене виникло відчуття подвійності. Частину образів я не проживав, а розшифровував. "Надим", "першокрок", "поземський сплав", "роптіння", "стини"... Кожне з цих слів окремо можна прийняти, але разом вони утворюють таку щільність, що я вже більше думаю про слова, ніж про те, що вони мали б відкривати.
Для мене добра метафора не потребує словника. Вона може бути несподіваною, але після першого прочитання я відчуваю: "Так, саме так воно і є". Тут же я кілька разів ловив себе на тому, що повертаюся не до думки, а до окремих лексем.
Водночас фінальні рядки дуже важливі. У них є справжнє питання: чи має вся ця людська вовтузня сенс і вартість? Саме заради цього питання, як мені здається, написано весь вірш. І мені хотілося б, щоб шлях до нього був трохи менш захаращений мовними знахідками. Бо сама думка варта того, щоб до неї дійти без кількох зупинок на тлумачному словнику.
Це не докір. Це враження уважного читача, який не ковзає очима по тексту, а намагається пройти ним до кінця.
У фіналі цей читач перечепився через слово 'вовту́зіння". Не через його зміст, а через Ваш інакший наголос. Можливо, це лише моя звичка до нормативної вимови, але в такому сильному завершенні не хотілося би, щоб увага читача хоч на мить переключалася на орфоепію.
З повагом, Ю.С.