Які часи настали! – Теплі зими!
Нема сніговиків з червоним носом
Не віримо у казки з білим снігом
Радієм економії – дешевше без морозу!

Які любові стали! – Прохолодні!
Серця вже не відкриті та наївні
Де злети, драми, пристрастей безодні?
Плануємо любов, бо без вогню надійно.

Минає час... Моє нове пальто
Зносилося, хоча усе ще гріє
Фасон старий і час його пройшов
І тіло прагне зовсім інших ліній

Нове вдягаю, в дзеркало дивлюсь
Не буду вже таким, як у старому
Чомусь радію, а чогось боюсь
Не знаю, як ходитиметься в ньому

Старе не викидаю – збережу
У шафі, де роки, події, мрії...
Колись під настрій може одягну
Або, закутавшись, у споминах погріюсь

Нас гріє сонце та лякає темінь
Нас живить правда та знесилює брехня
У серці кожного довічно йде молебінь
Ніким не програно ще битву за буття!

2004

В твоїх очах минуло літо
З них тихо крапають дощі
Зів”ялі квіти, як на лихо,
Тобі поки що дорогі

Чекаєш сонця, тішиш мрії –
Ще будуть доторки, слова...
Бабине літо... в скронях іній
А потім замете зима...

Мені приснилось, що я бачив Бога
І Він мене не зразу зрозумів
Страждання й сум були в очах у Нього
Лише під ранок Його трохи розсмішив...

Осінній дощ… То все ще плаче літо:
- Усе життя пішло нашкереберть!
Навіщо я ростило ції квіти?
Адже й вони приречені на смерть

2007

А почуття по чаші все течуть…
Напевно, тріщина - раніше не стікали
Усе раніше чаша поміщала
По вінця завжди їй хотілось буть

Мені не тяжко доливати - ні!
Що з чашею робити? - я не знаю
Свої долоні знизу підставляю
А там - уже підставлені твої…

2006