Маленька дівчинка у кумедному картузику. Ти стрибаєш і смієшся. Твоє колінце блищить свіжою зеленкою, кілька хвилин тому ти впала і гірко плакала від, здавалось, нестерпного болю. Палкий рум’янець сліз ще освітлює твоє личко. Ти стрибаєш і смієшся. Ти ще не знаєш того болю, який не пригасить вже мамина долоня. Коли той біль зачепить тебе своїм пекельним крилом, ти вперше і назавжди дізнаєшся, де в тебе серце. Той біль пропече твої слабкі груди, він пройде навиліт, оголивши твої почуття. Від того болю не сховатись, не втекти. Він прийде не сам, а з невимовно солодким завмиранням серця, і ти згодна будеш ще й ще терпіти гірку муку. Серце, розірване навпіл, стікатиме кров’ю, а ти чекатимеш нових поранень.
2005 р.