Автори /
Міла Матей (1986)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Ода прозрінню
•
* * *
•
Кавоманія
•
Тобі
•
Суєта
•
Мрії
•
* * *
•
Дует
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Яка я щаслива, що Ти боягуз
Інакше б мій мозок навіки загруз
Інакше б мій мозок навіки загруз
Говорити віршами
писати верлібрами
писати верлібрами
Зернята як зіниці
наповнені дурману
наповнені дурману
Немов княгиня виринаю із постелі
і ніжно мене пальчик сонця зачіпає
і ніжно мене пальчик сонця зачіпає
І вкотре тону я в своїх думках
та коло рятувальне украв у мене Страх...
та коло рятувальне украв у мене Страх...
Так хочеться, щоб Ти став тим кого шукаю
У кого сонце капає з очей
У кого сонце капає з очей
я надкушу Твоє життя
Хоч знаю його й так
Хоч знаю його й так
Ти знову був... Я знов Тебе відчула
Та ти не мій . я цього не забула.
Та ти не мій . я цього не забула.