Як то буває перед грозою,
Коли виникає сльоза за сльозою
І падає з неба
Жорстокими стрілами вниз.

Як то буває перед грозою,
Дихати важко,сама самотою
На вулиці тісно,бо люди тікають
Чимдуж від святої води.

Як то буває перед грозою,
Травнева спека накрива з головою
А ти виринаєш
У відблиску перших краплин.

Як то буває перед грозою
Хмари найдуть,
Але місто в спокою
Знов усміхнеться в сяйві травневих дощів

Зимували вдома,
Біля батареї
Лягали спати,
Наніч вимикали світло,
Збирали бутилки,-
Не бомжували,
Просто за прийом склотари
Давали копійки.
І жили,
Ні,не існували.

Вдівали теплі светри,
В*язаними рукавами
Стирали пил зі столу,
Дивились у вікно,
Не заглядали...
Жили...
І було добре їм.

Виходили у місто,
Іскристим інієм
Сяяли алеї,
Сиділи у кафе
І пили каву,
Зовні,як всі,
Але насправді
Зовсім інші.

З(найдемо!)

За загубленою Західною Залізницею
Згасали зорі
Змусила зима
Забути,змерзнути,заснути.
Зажди! Зійдемо зеленню,
Зачитаєм заповіт,
Зіллємось знову,
Зоряний знайдемо зліт.

П(очуття)
Почуттями платонічними пригнічений
Поборений,переконаний.
Прийшов побачити,-
Побачив.
Подивився,пішов.
Поборений,переконаний,
Почуттями платонічними пригнічений.

Р(адіоактив)
Рубати розум рубаями,
Роз*ятрені,роздерті рвані рани
Руками різати,ридати,
Радіти ранкам,реконструювати
Ренесанс...
Розлогою рікою розіллятись,разом розірватись...
Радіоактивною росою
Розтопити,розмити,розмочити
Рай...

С(лово-світ)
Ставало сонце,
Серце стукало сильніше,
Склади складали слово,
Слово-світ...
Свою самотність спалювала
Світлом...
Сміливо слухала сатири срібний сміх...

Т(емно)
Труна твоє тіло тримала
Тяжіла туга, таврувала
Трепетом...
Теплим тріском танула тривога,
Так тісно тут,так тісно тут...
Твою твердиню тримала.
Терпіння тікало,так,терпіння тікало...