Это сколько же говна
в яви нашей скверной...
Правда горькая видна.
Сражены мы скверной.
Перхоть, кипы...
Вот напасть...
Алчны. Агрессивны.
Речь картавая - где власть...
Благо - мы пассивны.
Строят в городе Петра
на Днепре палаты -
компартийные вчера -
с пейсами пилаты.
Кривда шансов не даёт.
Смерть нам предрекая -
над Днепром раввин поёт.
Уж страна - другая...

Апрель 2011

"Знаю дядька президента,
ще - Яценюка:
на ТеБе - його мармиза
пещена гладка.
Характерний дядько має
для своїх... видок.
Бо Арсеній - не Арсеній,
а, таки, жидок.
Депутатом і міністром
дядько спритний був.
Я страшні його біг-борди
досі не забув,
технології заморські...
Пастка - що не хід.
Це - ізраїльских раввінів
проти нас похід...
Й ми не дурні: жиду можна
вірити хіба...
В президенти марно пнеться -
не його доба."

Лютий 2011

Томаш Масарик...
Батько і брат.
Як би з тобою
стрітись я рад!..
Та невмолимо
ділять роки:
твій недосяжний
потиск руки.
Часу і долям
нема вороття.
Дав Закарпаттю
ти краще життя.
Гарний був з тебе
правитель і син.
Маєм "обличчя"
нове з тих часин.
Вулиці. Школи.
Дороги. Мости...
Все - як задумав,
державнику, ти.
В краї освіта
й культура цвіли.
Були ЗАКОНИ,
і статки були.
Жаль - тільки двадцять...
Карпатам везло.
Нас розлучили
варрави назло.
На незабутня
ця гідна пора.

Нині не влада
в Карпатах - мара...
Вмерли ЗАКОНИ,
і статків - ніде...
Край мій нового
МАСАРИКА жде -
що Закарпаттю
рятунок даси
в ці неподобства
і глуму часи.
ТОМАШ МАСАРИК -
ото демократ!
Як би з тобою
стрітись я рад...
Поговорили б.
Та - кляті роки:
нас не з'єднає
потиск руки.

Грудень 2010

* Томаш Масарик - батько європейської демократії,
президент Чехословаччини, в кордонах якої двадцять
років квітувало Закарпаття.

Не раз уже всё это было:
порывы, мимика дебила,
нелепо сдвинутые брови,
а из-под них - глаза боровьи.
Сколь предсказуемы гримасы...
Болван привычно дурит массы.
В эфир, без совести укора,
нам хрень читает с монитора.
Уже не раз такое было...
Избрали нового дебила.
Глянь - изощряется, пока
мы не дадим под зад пинка.

2007 и на все времена.

Ну-ка, слабый! Ну-ка, крепкий!
Толстый, тонкий, друг и зверь!..
Ну-ка - в шляпе! Ну-ка - в кепке!
Лжи правительства не верь!

Не подарят нам свободу
те, что ныне властью есть.
Срок настал вернуть народу
и права свои и честь!

Люди слева, люди справа,
до победы нам стоять.
Безусловно наше право
на историю влиять.

Грех властей терпеть устали
наши сёла, города.
Трепещите — мы восстали.
Страшен гнев людей труда!

Владимир Юлиевич Сливка - ректор Ужгородского
государственного университета, жертва украинского
режима, трагически погиб
24 мая 2004 года.

Владимир Сливка. Монолит,
горячий сплав ума и чести.
По власти прихоти убит.
Позор!..
И жажда - жажда мести.
Толпе привычно: "Суицид..."
У нас смертей пошли системы.
Но ложь, увы, не стрептоцид.
мы не проглотим...
Уж не те мы.
Час похорон.
О. скольких Рож
ОН не хотел бы видеть возле!..
Но этот фарс на цирк похож.
ОН отомстит -
оттуда.
после...

Май 2004

Вовсе Киев безразличен
бедноте. От монстра ждать
разве новых зуботычин...
Нас ещё лютей страдать
он заставит, на задворке
погибающих рабов.
Как в Париже иль Нью-Йорке -
нет там думающих лбов.
Патриотов и хозяев
нету в Киеве отнюдь.
Болтунов и негодяев -
тьма. Выпячивая грудь,
всё "реформ" прожекты строчат,
воду в ступе всё толкут.
Людям головы морочат,
а сказать попроще - л г у т.
Свет, рекламы, иномарки,
лоск, вальяжность богачей;
дорогие пьются чарки;
не свести с хором очей.
Киев празднично искрится:
феерверки и музон...
Но страна ведь - не столица.
По стране мертвецкий стон.
Не идут дела благие
из "царь"-града -
лишь ф и г н я...
Потому - чужбина Киев
и для вас, и для меня.

2004 Закарпатье

Пора такая - жить не стоит...
Пренебрежение трудом.
Юрист - метёт.
Учитель - строит.
Пастух и воин жив с трудом.
Культуры сеятель унижен.
Поклонник муз укабалён.
Власть - митрофанушки.
Кто ниже -
ни прав, ни доли, ни имён...
Вверху - грабёж и пресыщенье.
Низы - под карой бытия.
Мятётся гений возмущеньем:
вольна им помыкать... свинья.

Апрель 2009

Маєм свій - не позичений - досвід
"революцій" оманних, ідей...
Але знов - соціальний недосвіт,
і - на встид - ошуканство людей.
Ми - заручники глуму і гніту.
Орачі, двірники, шахтарі... -
складові робітничого світу -
ми в трудах від зорі до зорі.
А коли є на вибір часина,
і тоді з нами глузду нема.
Сучу доньку і сучого сина
коронуємо так легкома.
Ні - щоб "Ні!" олігархи почули,
і політики, біс їм нехай...
Он юрму вже їх пафос розчулив,
ствердно мимрять зомбовані: "Хай..."

Червень 2008

Безгосподарність і корупція
в липні 2008 року призвели до повені.
Нове горе охопило Закарпаття.


Знов каламутна хвиля грає,
і плачу котиться луна...
Попереджав я: буде в краї
смертельна повінь не одна.
Безгосподарність скрізь кричуща.
Причин причина, втім, єси.
Людина будь-яка тямуща
підтвердить:
зрубані ліси.

Вони поїхали на Захід,
на Схід...
Дошками, кругляком...
Нас не врятує жодний захід,
бо гори лисі вже цілком.
Пливуть у Київ з того зиски,
у олігарші гаманці.
Ми ж, закарпатці від колиски,
від мук ледь зводимо кінці.

В багні хати, мізерні статки.
В багні - і душі, і серця.
Рятунок де - не маєм гадки.
Нам - на погибель влада ця.

2008