'Хай Святий вам Миколай,
Принесе достатку вкрай,
Доброти у ваше серце,
Щирих усмішок відерце,

У ніч під подушку,
Нехай вам положе,
Усе що у сні,
Приснитись не зможе,

Мішок шоколаду,
Кульок мандаринів,
Щоб був приємний ,
Ваш відпочинок,

А все що не влізе,
Залиште на завтра,
Та незабудьте,
Про Маму і Тата,

Вся земля у павутині.
Сидимо ми там як свині.
Всі шукаєм там спокою.
А знаходим купу гною.

Електронне привітання.
Наче здійснення бажання.
Щоб його скоріше получити.
Треба Інтернет нам підключити.

Тут щасливо заживемо.
На всі сайти ми зайдемо.
Всю ніч там пробалдієм,
А на ранок зголодніємо,

Весь час з ентузіазмом там проводим.
Сліпу любов ми там знаходим.
Її передаєм по Інтернету.
Якій їсть гроші з нашого бюджету.

Радий що тебе я відшукав,
Як далі жити уявлення не мав,
Тепер життя змінилося на краще,
Бо зустрів я ту, одну найкращу.

Коли в житі з’явилась ти,
Мене покинули ті сни,
В яких давно тебе знайшов,
І от тепер цей час прийшов,

Тебе побачив на яву,
І зрозумів що більш не сплю,
Враз серденько закричало,
Мабуть воно тебе впізнало,

Люблю коли твої вуста,
Промовляють ті слова,
Вони мене так зачіпають,
Любить сильніше спокушають,

Коханий мій безмежно я радію,
Що так кохати сильно вмію,
Що можу я тобі це дати,
Любов свою подарувати,

Був на світі один пан,
При собі носив наган,
Всіх він виродків стріляв,
Добрим людям помагав,

Мочив він завжди за бабло,
Бо більш роботи небуло,
Заказів мав він маловато,
Тому за душі брав багато,

Від закону він тікав,
В цьому хист великий мав,
Його влада зкрізь шукала,
Мабуть заказів безліч мала,

Завітав до нього пан,
Що не любив носить наган,
Вбий мого ти побратима,
Бо велика він скотинка,

Жінку мою спокусив,
І дітей їй наробив,
Вислухавши каже пан,
Той що все носив наган,

Побратима вбить не можу,
Його дітям я нашкоджу,
Тай і жінці буде зле,
Краще я уб’ю тебе,

Пристреливши того пана,
В кубору сховав нагана,
Труп на шматочки порубав,
І крокодилам згодував.

Хотів би бути птахом я,
Літати поміж небеса,
І милуватися світанком,
Який вкриває землю ніжним серпанком,

Я б до тебе прилітав,
Годувати себе би дозволяв,
Та все тобі розказав,
Куди без тебе я літав,

І що без тебе я сумую,
Ночами без тебе я нудьгую,
Чикаю завжди я світанку,
Щоб застати тебе зранку.

Білий одинокий вовк.
По світі темному блукає,
Для нього кохання світлого нема,
Про те цього він ще не знає,
Але надії не втрачає,
Про те він стільки натикався,
У різні пастки попадався,
Але це були тільки рани,
Які гоїлися роками,
Старався він їх зализати,
У пастки більш не потрапляти,
Та все ж залишились ті шрами,
Що давали про себе знати,
Але на них він не зважав,
Любов свою шукав,
Шукав, шукав та не знайшов,
Але зі шляху не зійшов,
Отак помер він на дорозі,
Дійти до фінішу не в змозі.