Автори /
Любов Бєляєва (1989)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Пора колебательных преступлений
•
...
•
бачене
•
не люби
•
щастя
•
А. Д.
•
что б...?
•
А. Д.
•
писать стихи
•
про оранжевые носки
•
***
•
***
•
свиданья в железном городе
•
Penelope Cruz
•
романтик железного города
•
Мечты сбываются
•
Я не ушла
•
прости
•
...
•
я інколи пишу вірші...
•
утилізація
•
осень
•
мить
•
***
•
улицы
•
Степ
•
Человек
•
***
•
Зимно =)
•
Дощами і грозами
•
Минувші дні
•
Асадов
•
Неправильне кохання
•
Рисуешь...
•
Ти
•
Хрестики
•
Майбуття
•
Дощ
•
Ділимість
•
Марґінал
Переглянути всі твори з цієї сторінки
осень никогда не дышит водиночку.
она дышит насквозь.
она дышит насквозь.
Я тебя училась ненавидеть
Постепенно, каждый-каждый шаг.
Постепенно, каждый-каждый шаг.
серед міста танцювала баба з бубоном
у кашкетику й поношених штанах
у кашкетику й поношених штанах
Не люби меня никогда!
Чтоб не знала я бренной ноши
Чтоб не знала я бренной ноши
Відносно людства я така щаслива!
Сьогодні день метеликів в мені.
Сьогодні день метеликів в мені.
В твоих глазах играют блики АДа!
Манящие, зовущие во тьму.
Манящие, зовущие во тьму.
Что б тебе такого сказать,
Чтоб ты наконец понял,
Чтоб ты наконец понял,
Я пока не умею читать мыслей
Ни твоих, ни своих, ни чужих.
Ни твоих, ни своих, ни чужих.
Ах вот она я какая!
Проснулась - писать стихи.
Проснулась - писать стихи.
Я люблю оранжевые носки,
которые достались от тебя в наследство.
которые достались от тебя в наследство.
Ти збирав мене по крихті
В рухах, поглядах, словах
В рухах, поглядах, словах
Ты никогда не стекал дождём
По расскалённой горячей крыше?
По расскалённой горячей крыше?
Машин гуденье монотонное.
Дурман акаций среди лип.
Дурман акаций среди лип.
Голос кокаиновый
Penelope Cruz
Penelope Cruz
Ж. С.
Романтик железного города
Романтик железного города
Мечты сбываются! Мечты взрываются!
Не от того, что скучно стало жить.
Не от того, что скучно стало жить.
Я не ушла. Мне просто нужно время.
Подумать. Разобраться. Переждать.
Подумать. Разобраться. Переждать.
Прости мені мій сум!
В твоїй душі так тоскно, сухо, мляво…
В твоїй душі так тоскно, сухо, мляво…
так не хочется расстворяться в тебе,
быть лишь отблеском в тьме рассвета,
быть лишь отблеском в тьме рассвета,
Я іноді пишу вірші…
Я іноді у них згораю…
Я іноді у них згораю…
Мене утилізують із життя!!!
Негодна будь-якому середовищу…
Негодна будь-якому середовищу…
Слёзно плачет осень золотая,
Воспетая Пушкиным и другими поэтами.
Воспетая Пушкиным и другими поэтами.
Я зникаю в тобі. Розбиваюсь минулим й майбутнім.
Я існую тепер і не знаю, як буде колись.
Я існую тепер і не знаю, як буде колись.
За меншу кількість фраз мене не стане менше.
За менше слів «люблю» не піду назавжди.
За менше слів «люблю» не піду назавжди.
бродить вдвоём по улицам тёмным,
считать на небе уставшие звёзды...
считать на небе уставшие звёзды...
Цей степ. там бігали босОніж.
Приємно ступні лоскотав.
Приємно ступні лоскотав.
Не замечая дней совсем,
Живёшь ты тенью в этом мире.
Живёшь ты тенью в этом мире.
Мой шарф, пропахлый сигаретами,
На шее туго затяну.
На шее туго затяну.
- Чи ти змерзла? - мене спитаєш.
Наїжачусь собі тихенько
Наїжачусь собі тихенько
Сум,
Відчай,
Відчай,
Якщо мені потрібен будеш ти,
То без вагань перевернЕться Всесвіт!
То без вагань перевернЕться Всесвіт!
Я тобі дарувала Асадова…
Ти його читав «між рядків».
Ти його читав «між рядків».
Пожбурила я жмутком листя в небеса!!!
То й що!!! Це осінь заспокійливо так діє!!!
То й що!!! Це осінь заспокійливо так діє!!!
Рисуешь в памяти узоры…
Там я и ты…
Там я и ты…
Ти в надлишку мені запам’ятався.
Надміру грубим і надміру сильним.
Надміру грубим і надміру сильним.
Я випадаю з твого Всесвіту
І розбиваюсь об асфальт.
І розбиваюсь об асфальт.
Маленькі кіски і кирпатий носик.
Й портфель завбільшки, як вона сама.
Й портфель завбільшки, як вона сама.
Дощ...
Коментарів не треба!
Коментарів не треба!
Половинка половинчата...
Море сміху... Навпіл сліз...
Море сміху... Навпіл сліз...
Не хочу підкорятися законам
І нормам цього дикого суспільства!
І нормам цього дикого суспільства!