Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Ірина Буцяк (1984)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Ірина Буцяк, [ 2010-01-17 17:11:14 ],
на сторінці поезії     "Крила даються самотнім"   Буцяк Ірина

а не потрібно її уникати. З нею іноді добре буває ))))
А щодо головної героїні... Головне, щоб я не стала її головною героїнею, а з усім іншим розберемось ;)
Коментатор Єлизавета Горбачевська, [ 2010-01-17 20:55:44 ],
на сторінці поезії     "Крила даються самотнім"   Буцяк Ірина

;)
Коментатор Ореста Возняк, [ 2010-01-17 23:49:38 ],
на сторінці твору     "Дажбог"   Буцяк Ірина

Лише в Бозі чуєшся дома, але так довго ростеш до моменту, коли вмієш розпізнати свої двері.
Дякую, моя люба.
Коментатор Ореста Возняк, [ 2010-01-17 23:52:40 ],
на сторінці поезії     "Крила даються самотнім"   Буцяк Ірина

І осипаються притчі
Тихих ночей – на долоні - люблю твої рядочкі, сестричко.
Коментатор Ірина Буцяк, [ 2010-01-18 12:19:05 ],
на сторінці поезії     "Крила даються самотнім"   Буцяк Ірина

І тобі, сонечко, спасибі.
Для нас наші з тобою вірші - це щось взаємодоповнююче, це спільний пошук чогось дуже важливого (щоправда, важливе у кожного своє. Так і має бути). Тому я свої поетичні пошуки вже не можу відокремити від твоїх - у наших віршів спільна біографія )))
Коментатор Віталій Ткачук, [ 2010-01-18 13:10:47 ],
на сторінці поезії     "Коло роздумів і напруження"   Буцяк Ірина

"Але хтось і тебе виписує
між рядками...
Ти також вірш" - це дуже і дуже, насичене і думкою, і образом, і відчуттям.
Коментатор Тіна Рагас, [ 2010-01-18 14:27:50 ],
на сторінці поезії     "Крила даються самотнім"   Буцяк Ірина

Сумні і прекрасні слова. Дякую за них. Вони такі для мене зараз актуальні
Коментатор Ірина Буцяк, [ 2010-01-18 16:27:31 ],
на сторінці поезії     "Крила даються самотнім"   Буцяк Ірина

думаю, всім нам знайомий стан нестерпної туги, іноді з гірчинкою... але тільки так можна досягти катарсису... і вкотре бути щасливим ))
я бажаю вам успіхів і життєствердного настрою, Тіночко.
Коментатор Ореста Возняк, [ 2010-01-20 22:19:39 ],
на сторінці поезії     "Припливи-відпливи"   Буцяк Ірина

Люблю твої ніжні паростки думок і почуттів.
Коментатор Ірина Буцяк, [ 2010-01-21 14:21:56 ],
на сторінці поезії     "Припливи-відпливи"   Буцяк Ірина

Дякую, сонечко :)
Коментатор Патара Бачія, [ 2010-01-21 16:45:09 ],
на сторінці поезії     "Прозорі скельця – спогад про карафку"   Буцяк Ірина

Карафка теж на сонці вигравала,
Несла для спраглих вуст рятунок.
З незграбних рук на камінь впала...
А скельця-для натхнення подарунок.
Коментатор Ірина Буцяк, [ 2010-01-21 17:46:12 ],
на сторінці поезії     "Прозорі скельця – спогад про карафку"   Буцяк Ірина

Ой, дякую за такий красивий коментар :)
Коментатор Ореста Возняк, [ 2010-01-21 20:14:23 ],
на сторінці твору     "Ця дивакувата дівчинка любила ліхтарі"   Буцяк Ірина

Так і треба, ПИШИ!
Коментатор Ден Комізі, [ 2010-01-23 18:21:09 ],
на сторінці поезії     "Ріки течуть у небо"   Буцяк Ірина

що ж ви люди жалієтеся на холод? це ж справжня зима! чи забули?

Ірино, чудово написали зиму!
Коментатор Ірина Буцяк, [ 2010-01-23 18:24:54 ],
на сторінці поезії     "Ріки течуть у небо"   Буцяк Ірина

дякую :)
Коментатор Єлизавета Горбачевська, [ 2010-01-23 18:52:19 ],
на сторінці поезії     "Ріки течуть у небо"   Буцяк Ірина

Дуже і дуже! =)
Коментатор Любов Долик, [ 2010-01-23 19:31:44 ],
на сторінці поезії     "Ріки течуть у небо"   Буцяк Ірина

Мелодійно-меланхолійна філософська казка про сніг...
Коментатор , [ 2010-01-23 20:42:49 ],
на сторінці поезії     "Ріки течуть у небо"   Буцяк Ірина

м*яко, як крем.
смачно.
Коментатор Ірина Буцяк, [ 2010-01-24 10:55:07 ],
на сторінці поезії     "Ріки течуть у небо"   Буцяк Ірина

дякую всім за теплі і добрі коментарі :)
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2010-01-25 14:03:04 ],
на сторінці поезії     "У розчахнуті двері мої"   Буцяк Ірина

Цікава, як на мене, штука вийшла.

Та краще, Ірино, з обережністю використовувати оте "всі" - це непомітний "паразит", що, здебільшого, нівелює рядок.

"у тобі повибивані..."

"а до неї потрібно дожити.
У розчахнуті двері мої
замітає, мете. Не спинити."
1   2   3   4   5   6