Автори /
Сергій Гольдін (1968)
Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу
•
Січневої ночі
•
* * *
•
* * *
•
Запоріжжя
•
Договір міни.
•
Невдалий плід Господньої турботи
•
Договір доручення.
•
* * *
•
Договір комісії
•
Договір купівлі-продажу.
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Новели веселого часу.
•
Пам’яті ерцгерцога пана Вільгельма фон Габсбурга Лотаринзького полковника січових стрільців.
•
Луцьк.
•
Міста грішних.
•
* * *
•
Сліпонароджений.
•
Минуле моє, Господи
•
На смерть пана Федора Ходики війта київського.
•
Музей атеїзму.
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Майдан
•
Панегірик чеснотам
•
Двонога хмарка
•
Сірий кіт
•
Скіфська баба
•
Заспіваймо славу Господу
•
Коли запитають, з чого все почалось,
•
неохайні елегії
•
Боже Милостивий
•
Прославимо ж вільну працю!
•
Про пристрасть до підлесливості.
•
острови
•
Земля Дурисвіт
•
скельця
•
пелюстки
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Надворі ніч.
Назавтра знов дорога.
Назавтра знов дорога.
Яка різниця: бути чи не бути,
Сміятися чи плакати, як верби,
Сміятися чи плакати, як верби,
Коли закінчаться Часи,
Коли земля принишкне в передчутті вічності,
Коли земля принишкне в передчутті вічності,
В місті, що розкинулося над нашою рікою,
В місті, що охопило острів нашої пам’яті,
В місті, що охопило острів нашої пам’яті,
Вони поклали на стіл сало на провощеному папері.
Сало було таке біло – рожеве,
Сало було таке біло – рожеве,
Невдалий плід Господньої турботи,
Поважні покидьки прямують до дверей
Поважні покидьки прямують до дверей
Я повернувся додому, а там сидить оцей тип.
«Знайомся, - сказала дружина:
«Знайомся, - сказала дружина:
Січень.
Хмари над Фавором.
Хмари над Фавором.
Він говорив: Я – це Ви!»
Він обіцяв справедливість.
Він обіцяв справедливість.
Вони нас продали ще до того, як нас купили.
А ми думали: ми покупці.
А ми думали: ми покупці.
I дивно так, коли край прiрви станеш,
I дивишся у безвість, i безвір’ям
I дивишся у безвість, i безвір’ям
Ми всі підвладні міфу, хоч би як
Незгодні з цим не піднімали голос.
Незгодні з цим не піднімали голос.
Ковток нічної тиші,
Що гуде розмірено,
Що гуде розмірено,
З роками стає все менше слів.
Колись вони лилися на мене,
Колись вони лилися на мене,
Повз мене проходять, кричать, вимагають…
Старенька тихенько жебракує.
Старенька тихенько жебракує.
Цукерки Demel, що до вподоби імператриці.
Мисливські угіддя в Альпах.
Мисливські угіддя в Альпах.
Великі зелені очі
Маленького хлоп’ятка
Маленького хлоп’ятка
Содом та Гоморра майже поруч:
На вказівнику не більше півсотні.
На вказівнику не більше півсотні.
Старий ґвалтівник доживає на своєму сідалі.
Він нічого не може згадати,
Він нічого не може згадати,
Із темряви з’являється пітьма,
Лише на мить, чи, може, на пів миті.
Лише на мить, чи, може, на пів миті.
Минуле моє, Господи,
повстало на мене.
повстало на мене.
Він думав, що свою громаду знає,
Так само, як своє важке безсоння,
Так само, як своє важке безсоння,
Макет луноходу. Такий апарат
Був на Місяці і не вгледів Бога
Був на Місяці і не вгледів Бога
Недопите вино на столі,
недопите вино.
недопите вино.
Гіркі плоди терпіння,
Але солодко буде тим,
Але солодко буде тим,
Не можу придумати краєвид,
Не можу наповнити його життям.
Не можу наповнити його життям.
Десятки тисяч Данко
Вирвали з грудей свої серця,
Вирвали з грудей свої серця,
Ціна кожного з нас
Пропорційна ціні нашого слова.
Пропорційна ціні нашого слова.
Місто втомилося всотувати вологу дощів.
Вода марне шукає шпарин,
Вода марне шукає шпарин,
Сірий кіт,
Що живе в погребі сусіднього будинку,
Що живе в погребі сусіднього будинку,
Це ж треба! Зірвати з місця скіфського істукана, перенести його на Полісся і поставити поруч провінційного музею.
А було колись! Натягав тятиву пружного лука. Мов погляди пекучі, летіли стріли в груди звитяжців великого Дарія, царя царів. І кимерійки знадливі, і горді сарматки, що народжуються верхи, шепотіли ночами про свої забаганки. І знову треба в похід: здобувати тканину і злото, задовольняючи примхи красунь темнооких..
А було колись! Натягав тятиву пружного лука. Мов погляди пекучі, летіли стріли в груди звитяжців великого Дарія, царя царів. І кимерійки знадливі, і горді сарматки, що народжуються верхи, шепотіли ночами про свої забаганки. І знову треба в похід: здобувати тканину і злото, задовольняючи примхи красунь темнооких..
Заспіваймо славу Господу!
Господу Отцю і Сину
Господу Отцю і Сину
Коли запитають, з чого все почалось,
Скажіть – почалось з целофанових трун,
Скажіть – почалось з целофанових трун,
Неохайні елегії
В. К.
В. К.
Боже Милостивий,
в руці Твоїй подих наш,
в руці Твоїй подих наш,
Прославимо ж вільну працю!
Не ту, що зводила піраміди,
Не ту, що зводила піраміди,
Про пристрасть до підлесливості.
Острови
Земля Дурисвіт
Скельця
Цей комар, наче докір з мого минулого, не дає заснути.