Усі коментарі - Сергій Гольдін - Поетичні майстерні

Коментатор Вікторія Стукаленко, [ 2010-06-15 23:44:28 ],
на сторінці твору "неохайні елегії" Гольдін Сергій

Недослівки - влучне визначення.
Вірш схожий на морський прибій - неквапний змінний ритм і наповнений сенсом.
:)

Коментатор Юлія Гордійчук, [ 2010-06-16 00:17:10 ],
на сторінці твору "неохайні елегії" Гольдін Сергій

Неохайні? Всі гарні, але серце чомусь зачепила друга. "Много думал")))

Коментатор Наталія Крісман, [ 2010-06-16 14:22:09 ],
на сторінці твору "неохайні елегії" Гольдін Сергій

Колись сказав хтось ” суєта...”.
Вона завжди була і буде.
Бо ми крізь всі свої літа
ЇЇ породжуємо всюди.

Ось русла вулиць, наче нерви,
Потоком людяним спливають.
Цей рух без спину, без перерви,
В якім всі люди місце мають.

Усе спішить, нагору пнеться,
Звиває, бореться, вирує,
Повзе, біжить, вперед несеться,
Радіє, плаче і сумує.

Людське створіння прагне жити
І відродитися бажає.
Цього нікому не змінити:
Все в муках родиться, вмирає.

Ми всі шукаєм місця свого
Під сонцем вічної омани,
І прагнем вийти на дорогу,
Що квітом вкрита, не бур’яном.

Які незвичні колорити
І незбагнені візерунки!
Та наші долі ними вкрито
І проштамповано стосунки...

Коментатор Сергій Гольдін, [ 2010-06-16 22:31:03 ],
на сторінці твору "неохайні елегії" Гольдін Сергій

дякую за ці рядки

Коментатор Наталія Крісман, [ 2010-06-17 00:09:52 ],
на сторінці поезії "Життя завмерло в марному чеканні." Гольдін Сергій

Колись сказав хтось ” суєта...”.
Вона завжди була і буде.
Бо ми крізь всі свої літа
ЇЇ породжуємо всюди.

Ось русла вулиць, наче нерви,
Потоком людяним спливають.
Цей рух без спину, без перерви,
В якім всі люди місце мають.

Усе спішить, нагору пнеться,
Звиває, бореться, вирує,
Повзе, біжить, вперед несеться,
Радіє, плаче і сумує.

Людське створіння прагне жити
І відродитися бажає.
Цього нікому не змінити:
Все в муках родиться, вмирає.

Ми всі шукаєм місця свого
Під сонцем вічної омани,
І прагнем вийти на дорогу,
Що квітом вкрита, не бур’яном.

Які незвичні колорити
І незбагнені візерунки!
Та наші долі ними вкрито
І проштамповано стосунки.

Коментатор Юлія Гордійчук, [ 2010-06-20 12:40:17 ],
на сторінці поезії "Сім’я Урану неплідне щодо богів та гігантів" Гольдін Сергій

Вражена. Надзвичайно сподобалось. Може ще тому, що цей власне червень у цьому місті мені теж нагадує бурштин)

Коментатор Наталія Крісман, [ 2010-06-22 21:22:40 ],
на сторінці поезії "Пощастило сьогодні безпритульному діду" Гольдін Сергій

Вони були. Та світ цурався їх
У всі часи. А надто вже сьогодні.
Неначе сонце світить не для них:
Такі вони і гнані, і голодні.

Життя їх кинуло, мов з борту корабля,
Без рятівного кола, без надії.
Щодня з-під ніг щезає їм земля,
У світі лиш ілюзія їх гріє.

Та ми не чуєм докору таки,
Хоч і щодня стрічаємо їх нині.
І невідомо, хто з нас жебраки:
Вони чи ми – засліплені в гордині?

І бачить Бог, міняється життя:
Ще нині – ситі, впевнені, багаті...
А завтра, мов у прірві забуття,
І ми бездомні станем в власній хаті...

Коментатор Юлія Шешуряк, [ 2010-09-02 09:12:52 ],
на сторінці поезії "Подражаніє N. N." Гольдін Сергій

написано у 1992 - а актуально й досі.

Коментатор Мрія Поета, [ 2010-09-26 19:21:55 ],
на сторінці поезії "За шибкою дощу подвійна шибка" Гольдін Сергій

Перший і останній рядки ніби створюють ту "подвійну шибку".
Знайомий стан, коли так хочеться розчинитись у чомусь прозорому, а не бути соціофілом )

А чому "Інша поезія", Сергію? Вірш чудво ритмизований, як на мене.

Коментатор Іван Гентош, [ 2010-09-27 10:49:33 ],
на сторінці поезії "За шибкою дощу подвійна шибка" Гольдін Сергій

Різноманітні думки і відчуття навіює дощ...
Справжній ненадуманий реал.

Коментатор Іван Гентош, [ 2010-10-06 21:53:53 ],
на сторінці поезії "Місто моє, я стомивсь вертати" Гольдін Сергій

Добре написано! Якось щемливо, ніжно і трохи ностальгічно. Гарна образність

Коментатор Патара Бачія, [ 2010-10-07 11:16:19 ],
на сторінці поезії "Місто моє, я стомивсь вертати" Гольдін Сергій

Місто дитинства приходить у снах,
Завжди чекає нас радо у гості...

Гарно, тепло і душевно написано. Усі ми діти наших міст і сіл...

Коментатор Василь Кузан, [ 2010-10-07 14:38:13 ],
на сторінці поезії "Місто моє, я стомивсь вертати" Гольдін Сергій

Ленінград – розлуками й вітрами...
Правдиво написано. Я теж там був і так дамаю, але так пронизливо не написав. Дякую за спогад і чистий смуток.

Коментатор Юлія Шешуряк, [ 2010-10-17 00:04:04 ],
на сторінці поезії "Доживають поети в підкаблуччі дружин" Гольдін Сергій

Мені сподобалося.

Коментатор Тетяна Роса, [ 2010-10-17 00:10:34 ],
на сторінці поезії "Доживають поети в підкаблуччі дружин" Гольдін Сергій

Сергію, як Вам сказати... справжній поет ніколи не опиниться "в підкаблуччі" - ну килимком там під любі ніжки простелиться, ну лоба перед образом коханої богині наб'є... фантазія у них багата, тож на що тільки вони не здатні, але точно не на "підкаблуччя". :)

Коментатор Юлія Івченко, [ 2010-10-17 00:15:07 ],
на сторінці поезії "Доживають поети в підкаблуччі дружин" Гольдін Сергій

Та, різні Таню, бувають.
Сергію, вірш хороший, але подивіться останній рядок Може:Так буденність ПЛЕТЕ одномірність думок. Але вирішувати Вам.)

Коментатор Сергій Гольдін, [ 2010-10-17 00:27:59 ],
на сторінці поезії "Доживають поети в підкаблуччі дружин" Гольдін Сергій

Ну тоді вже так: справжній поет ніколи не доживає. Але навіть у справжнього пресправжнього поета, буває, зникає та дещиця, котру ми називаємо натхненням. І тоді вже байдуже, підкаблуччя, чи повна свобода.До речі, підкаблучники (умовний і геть непевний стан) вдало набивають гулі на лобі, постійно змінюючи образи. Хіба можна вірити поетам?

Коментатор Юлія Івченко, [ 2010-10-17 00:33:52 ],
на сторінці поезії "Доживають поети в підкаблуччі дружин" Гольдін Сергій

О! Золоті слова! Для життя краще знайти звичайного, домовитого чоловіка.)

Коментатор Мрія Поета, [ 2010-10-17 00:40:51 ],
на сторінці поезії "Доживають поети в підкаблуччі дружин" Гольдін Сергій

Знову винні жінки ) Звісно, дуже зручно зникнення натхнення або взагалі власну творчу неміч списати на жіночий "каблук". "Де поділося все?" треба у себе запитувати в першу чергу. Ех...

Коментатор Мені Пакіяо, [ 2010-10-17 00:43:40 ],
на сторінці поезії "Доживають поети в підкаблуччі дружин" Гольдін Сергій

Ви знаєте, як липа шелестить?
Плека буденність одномірність думок?
Ш П О К...
:)

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?