Стрибнули янголи з землі у вись,
І на звичайних ліхтарях застигли...
Вони б крильми там обнялись,
Та сумніви їх пір"я вже постригли...

Так тихо-тихо схлипує ліхтар -
Беззвучно можуть плакати лиш сльози...
Для двох безкрилих він тепер вівтар,
Де моляться на спокій їхні грози...

А листя по асфальту в тінь біжить,
Аби сховатися від вітру, що женеться...
Тим двом би день некольоровий пережить,
А потім вже та фарба віднайдеться...

Стрибнули янголи з землі у вись,
І на звичайних ліхтарях застигли...
Про вічну їх любов ти помолись,
Твоє крило щоб також не зістригли...

Живеш на березі моєї самоти,
Де ми бродили поколіна в небі...
Колись було...а ти тепер прости,
Я не згадаю й які очі в тебе...

Живеш на березі моєї самоти,
Там, де колись тебе я так чекала...
Колись було...а зараз ти прости -
Сьогодні я тебе і не впізнала...

Живеш на березі моєї самоти,
А я те місце від усіх сховаю...
Забудь усе й мене ти відпусти,
Бо я тебе давно вже не тримаю...

Ти жив на березі моєї самоти,
А зараз самоти душа не знає...
Руками час не втримати...Прости...
І де живеш ти, більше не згадаю...