АПОСТОЛКА СЕРЕД АПОСТОЛІВ?
Марія Магдалина – Апостолка серед Апостолів, а не блудниця; не юдейка, а галилиянка, як і Ісус. Марія Магдалина – імення матері Івана Мазепи. Цікаво ж?
Як науковиця, як жінка, власне, наполягаю саме на одержимості, силі й порядності Магдалини... На жаль, люди схильні повірити в комбінації брехні та в лоск болотного поливу на жінку, аніж у лінійність правди. А правда переважно пряма, плосковита, точкова й не надто феєрична… Жінкам красивим, розумним і геніальним тяжковито на цій землі – вони викликають заздрість і лють обмежених у своєму страху людей…
Тому й досі частішими є згадки про Марію Магдалину як про повію, аніж як про сміливу жінку, із якої Христос «вигнав сім бісів» (Євангелиє від Луки 8:2). І вона мала певну силу опиратися силі семи демонів, оскільки прагла до Христа (під час вигнання можна загинути або вкалічіти). Магдалина послідовно йшла за Ісусом, була на його суді, слухала вирок Пилата, бачила, як натовп знущався над Христом, була біля Його розп’яття та біля гробу (одна з Мироносиць). Не відреклася від Нього, першою побачила Воскреслого. Він обрав її засвідчити Воскресіння іншим учням (Євангелиє від Івана 20:11-18), слідувала за Його матір’ю.
У Домініканців (Орден Проповідників) Марія Магдалина є покровителькою, Апостолом Апостолів.
Імення Магдалина, найімовірніше, свідчить про те, що походила вона з Магдали (місто та місцевість на південно-західному узбережжі Галилейського моря). В англійській мові закріпилося слово «maudlin», що означає "слізно шкодувати", "безупинно плакати". Це пояснює певне ототожнення Магдалини з Марією Єгипетською (V ст.), пустельницею та аскеткою.
Євангелист Лука вперше згадав Марію Магдалину після оповіді про грішницю (Євангелиє від Луки 7:36-50), «що була в місті, грішниця» (Євангелиє від Луки 7:37), от люди й пов’язують Марію Магдалину з нею. Але у Святому Письмі нема тверджень, що Марія Магдалина блудниця чи велика грішниця. Її також помилково асоціюють із жінкою, котру Ісус Христос урятував від каменування через перелюб (Євангелиє від Івана 8:1-11). Отже, не ототожнюємо Магдалину і нейменовану грішницю з Євангелия від Луки (7, 37) та Марію, сестру Лазаря й Марти (Євангелиє від Івана 11.1-45). Магдалина не названа безпосередньо серед жінок, які з апостолами чекали сходження Святого Духа, але тут розуміємо, що йдеться і про неї (Діяння Апостолів 1:14).
Художній фільм Мела Гібсона «Страсті Христові» (2004) не дублює Біблію і містить авторські візії; це не документ, і на подібні версії поведінки Магдалини не можемо покликатися, як на правду. У небіблійних ранньохристиянських писаннях є натяки на особистісні взаємини Марії Магдалини та Христа. Це апокрифічні твори, які не були прийняті церквою на зорі її становлення, від 30-х рр. I століття до Першого Вселенського Собору в Нікеї (325 р.). У містичному детективному романі Дена Брауна «Код да Вінчі» автор версифікує, що Ісус і Магдалина одружилися. Він запозичив ідею в епіків Майкла Бейджента, Річарда Лі, Генрі Лінкольна ("Свята кров та Святий Грааль"), а ті дещо опиралися на дослідження та гіпотези історика й археолога Отто Рана ("Хрестовий похід супроти Грааля",1933).
Я не маю права висловлюватися про їхні взаємини… Як жінка, можу дещо дорікнути багатьом українських чоловікам… Якщо Христос мав відвагу допустити до себе, любити не просто красиву, а ще й мудру, вірну та сміливу жінку, берегти її репутацію (вона знаходилася постійно серед чоловіків!), то що заважає сучасникам дбати саме про тих жінок, які всіма своїми найкращими рисами нагадують Батьківщину, працюють, піклуються, вірять і бережуть? У цьому немає безчестя, у цьому честь.
Матір гетьмана Івана Мазепи по смерті свого чоловіка стала ігуменею Києво-Печерського Вознесенського монастиря - Марія Магдалина (до чернецтва – Марина Мокієвська), її останки в 2012 р. було знайдено під будівлею Мистецького арсеналу в Києві… У 1712 р. сатрап Петро І наказав перенести монастир, на його місці забудували завод «Арсенал»…
Нагадаю тут іще, що драматичну поему "Одержима" Леся Українка створила на матеріалі взаємин пророка й одержимої (Христа й Магдалини) за одну ніч, біля смертельно хворого коханого Сергія Мержинського, у Мінську (1901). Однак Леся - не Магдалина, її одержима Міріам не має Магдалининої покірності...
Я знаю багато достойних жінок, які постраждали від заздрісної брехні, чорної підступності… Я це відчула також …
Хочеться звернутися до земляків. Брати-українці, не віддавайте на осуд, не залишайте беззахисними й самотніми жінок, які нагадують собою Україну не лише на словах і не тільки у віночках та у вишиванках… Є тут щось більше - вірність, навіть коли ваші ноги брудні з доріг і в кишенях вітер...
Прокоментувати
Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --