Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Наталка Фурса (1964)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Наталка Фурса, [ 2010-01-19 14:03:22 ],
на сторінці твору     "Пекло (незавершена поема)"   Терновський Ігор

Вітаю продовження! Страшенно цікаво, куди може завести Сосюру сучасний молодий поет, ну дуже цікаво :) "Замах" (ну, себто - задум) інтригуючий, але й... зобов*язуючий :) Якщо цей шлях буде пройдено і явлено достойний "кінець", - цей талановитий "тріп" :))(якщо, звичайно, в процесі він обросте "м*ясом")може вмент стати чимось дуже значним :) Бо це не той випадок, на мою думку, коли рух, процес - це все (хоча йти незримо третім - у якості читача - поруч з ЛГ і ЛГ-Сосюрою цікаво). Але одного руху тут мало - бо ж напрямок показує ціль. Не вистрелити не можна. Не влучити - абідно будєт...:)
Маленька заувага: у рядку "Тільки я закінчив говорити – й вони" - зайве "й", а в "Ми їм радо даємо – і діяти як" - може, варто замінити на "а діяти як..."? Але це те - що на поверхні і відразу впало в око. Ну і рима "дзвонив-почали" досадно шкутильгнула. Але загалом у такому ритмі цікаво рухатися і не хочеться зупинятися... Сподіваюся, цей рух не обірветься :)

Коментатор Наталка Фурса, [ 2010-01-19 14:43:27 ],
на сторінці поезії     "П’ятниця, 13"   Жінка Чорнява

М-да, прикро таке читати... Як співав Малінін, "дай, Бог, не вляпаться во власть..." (((
Коментатор Наталка Фурса, [ 2010-01-19 14:53:08 ],
на сторінці поезії     "дев’яте коло"   Нова Ванда

!!! Дуже добре! Особливо ж, як на мене, отой лелека - бо я побачила його... з немовлям, - а отже, повернення додому - нове життя, бо десять у нумерології - це одиниця, а отже, все спочатку... Ой як добре, Вандо, їй-Божечко! Вітаю з творчим успіхом!

Тільки я об "поліно" таки перечепилася (((((((
Коментатор Наталка Фурса, [ 2010-01-19 15:17:08 ],
на сторінці поезії     "платонізм"   Горобчук Богдан Олег

Мабуть, не здивую, коли скажу, що силаботонічні Ваші мені подобаються більше :), але це, зрозуміло, справа смаку і... віку. :) Мене заінтригували тут "Дві половини – і різні риси". Якщо це про Бога (див. попередній рядок, бо саме їхнє сусідство і викликало "інтригу"), то... у нього ж три іпостасі (це у Януса - дві, з "різними рисами", а Платона Ви згадали вище :)((), а якщо про ЛГ і його Героїню, з якою він таки "зрісся" - то надто ... прозаїчно для такого образного вірша. Поясніть - може, я "туплю"... :)
Коментатор Наталка Фурса, [ 2010-01-19 20:30:14 ],
на сторінці поезії     "П’ятниця, 13"   Жінка Чорнява

Чому б і ні? Гарний співак. Багато хто пише гірше, ніж він - співає... )
Коментатор Наталка Фурса, [ 2010-01-19 20:47:26 ],
на сторінці поезії     "П’ятниця, 13"   Жінка Чорнява

Дякую за пораду. Мала б голос - співала, і Вас би не питала. Але йдеться тут про ДУЖЕ ПРИНЦИПОВІ РЕЧІ, і не обов*язково знати критерії (хоча знати їх нам, вашим "підопічним" і, як виявляється, залежним від Вас, - треба!), щоб побачити очевидну Вашу авторитарність, яку Ви тут виявили. Малінін тут ні до чого - я мала на увазі людей при владі. І Ви це чудово зрозуміли.
Коментатор Наталка Фурса, [ 2010-01-20 13:42:56 ],
на сторінці поезії     "давні твої коханці"   Ткачук Віталій

"ситі - поки сліпі" - молодець, Віталику!
Коментатор Наталка Фурса, [ 2010-01-20 18:39:38 ],
на сторінці поезії     "п'ятий океан"   Осадко Ганна

Гарно про "молоко в грудях", - недарма навіть чоловікові (див. вище) "і тривожно, і затишно" стало). Картинка щемлива, тепла, добра, аж просвітлена. Ось тільки я чомусь засумнівалася, що "крапелька за крапелькою віртуозно зводить готичні шпилі", - бо ж йдеться, мабуть, таки про "піщинку за піщинкою" (а поруч - Океан крапель). Чи я щось не так зрозуміла, Ганно?
Коментатор Наталка Фурса, [ 2010-01-20 19:03:09 ],
на сторінці поезії     "п'ятий океан"   Осадко Ганна

А-а, Любо, це так давно було, що я вже й забула (((. Мабуть, моє життя дуже вже далеко відійшло - з відпливом:) - тільки океан води - себто крапель - бачить, а пам*ятає тільки пісок - як, вибачте за прозу, будівельний матеріал для всіляких споруд. То хай собі, аби лишень дах був не текучий, а він тут таки із мушель... )) Вибачте за мої "прозові" пальці)
Коментатор Наталка Фурса, [ 2010-01-22 10:32:56 ],
на сторінці поезії     "***"   Ткачук Віталій

Віталику, а мені дуже сподобався рядочок "дерева, де корені не розплетеш" (!), а ось "ніченьки верхи" чомусь - ні((... Симпатична остання строфа, тільки останній рядок трохи спантеличив: ЛГ їде "по яблука", "які не треба зривати" (добре), але (продовжую "подорож" ЛГ) - будучи вже біля них, БАЧАЧИ їх (так же?), просити їх же ще й..."наснитися"... Але, можливо, це суб"єктивне спотикання(((
Коментатор Наталка Фурса, [ 2010-01-22 10:56:34 ],
на сторінці твору     "ДО СЕБЕ."   Возняк Ореста

Схвилював мене цей сумний "роздум", Оресто, бо я на такому мовчанні, про яке ти пишеш, "знаюся"... і про дар Любові теж трішечки знаю (це, звичайно, збіг, але 1997 року вийшла моя книга під такою... м-м-м.. банальною назвою - яка на той час була для мене не банальною, та й зараз - ні, ось лише ці слова нині цілком знівельовано і "забалакано"...). Але про мовчання - правда, і про те, що буває з тим, хто свідомо його обрав, - теж. Я нині переживаю важкий стан виходу з такого мовчання - з усіма наслідками(((. Тут можна довго говорити...
Хотіла сказати кілька "технічних" зауваг, які, на мою думку, слушні. Третій абзац-речення повис у повітрі - думка (період )не завершена(ий), власне, до думки лише підведено (перечитай, будь ласка), - а прикро, бо хотілося б знати, що буде "тоді, коли". Ну і, звичайно ж, "на взаємин" - це ж "навзаєм"? :)
Зичу творчих успіхів - і "немовчання" (німота страшна наслідками - і ти це вже знаєш...)
Коментатор Наталка Фурса, [ 2010-01-22 15:27:05 ],
на сторінці поезії     "офелія"   Нова Ванда

Мені сподобалося, Вандо! Дякую! :)
Коментатор Наталка Фурса, [ 2010-01-22 18:02:34 ],
на сторінці поезії     "СВЯТО"   Редчиць Іван

Зі святом Вас, пане Йване! Гірке воно, але свято... Тримаймося!
Коментатор Наталка Фурса, [ 2010-01-24 19:48:00 ],
на сторінці твору     "ЛИСТ ДО ВСІХ АБО ЧОТИРИ БЕТХОВЕНСЬКІ УДАРИ"   Осока Сергій

Я на сайті взагалі лише з 12 січня, але теж уже встигла отримати від Головного редактора звинувачення в тому, що у щось «вляпалася» (а отже, я теж брудна) та «повчання» щодо того, що не треба, так би мовити, втручатися в ті справи, в яких нічого не розумію або які мене не стосуються. І мені, як і Сергієві, теж дуже важко було те ковтнути, та я змовчала і вирішила спробувати щось «зрозуміти». Уважно прочитавши сьогодні виставлену вчора статтю та коментарі, я виявила, що «брудна» у дуже приємній компанії, і це мене втішило. Дуже засмутило інше: публікація, яка мала гарні шанси стати приводом для серйозної розмови і конструктивного обміну думками про проблеми перекладу як такі, про школу перекладу і т. д., викликала, власне, уже передбачувану реакцію керівництва, і стала приводом для зовсім іншого: для з’ясування, хто є хто, розділення на «своїх» і «чужих», «чистих» і «брудних», менторського повчання і погроз, затикання ротів (тут можна продовжити). Власне, не буду повторювати на свій лад те, про що написав Сергій. Просто засвідчу свою цілковиту підтримку кожному його слову. Бо ж на сайті задекларовано одне, а робиться – Згори – дещо зовсім інше, щоб не сказати протилежне. Так, ми маємо «вчитися поезії» (це теж слова пана Редактора), але як можна чомусь навчитися, якщо критиці запихають до рота кляпа, а тим, хто зважується висловлювати свою думку, погрожують репресіями?
Так, митці можуть жити і творити навіть у тоталітарному середовищі. Про те, як це середовище впливає на них як людей і митців, можна говорити довго, і все буде негативним. Я про те, що АВТОРИТАРНА політика і ЛІТЕРАТУРНИЙ сайт – речі несумісні...
Перша реакція пана Головного редактора на це продовження вчорашньої «толоки» знову підтверджує всі найгірші «перші враження» і думки. А тон свідчить сам за себе. Можливо, не забаряться і репресії з «кров’ю».
Тому хочу сказати тут-і-зараз головне – і, як і вчить пан Гормовержець, «лише за себе». Підписуючись під цим відкритим листом, я теж готова підставити свою голову під той бруд, який зараз поллється з вуст нашого Вчителя.
Я б хотіла тут лише насолоджуватися поезією, прислухатися до думок, обмінюватися враженнями, вчитися працювати над своїми текстами, – але! Але є речі, повз які не дозволяє пройти совість і гідність. Я б хотіла залишитися на сайті, але! Але цілком можливо, що міра буде переповнена настільки, що доведеться піти (у цьому випадку я ОБОВ*ЯЗКОВО чемно попрощаюся). Якщо ж я просто зникну… отже, це НЕ МОЄ рішення, а «караючий меч». Зрозуміло, якщо цей меч буде застосовано до Осоки, я теж піду.
Я до цього готова, лише прошу Головного тут не вчити мене – все, що Ви могли сказати мені, Ви вже багато разів сказали іншим учора, та й раніше. Тож не повторюйтеся – Вас уже всі дуже добре зрозуміли.. Йдеться вже не про науку – а про РЕПУТАЦІЮ САЙТУ. Та й Вашу власну – теж. Бо Ви вже опустилися настільки, що скоро будете видавати направлення в божевільні тим людям, які зважуються мати власну думку. Це вже за межею, пане.
Коментатор Наталка Фурса, [ 2010-01-24 20:32:27 ],
на сторінці твору     "ЛИСТ ДО ВСІХ АБО ЧОТИРИ БЕТХОВЕНСЬКІ УДАРИ"   Осока Сергій

Отже, я роблю те, що пообіцяла вище. Оскільки Осока попрощався - я ПРОЩАЮСЯ теж. Дякую всім, хто читав і відгукувався на мої твори, а особливо ж тим - хто їх КРИТИКУВАВ! Це булол для мене дуже корисно - як для автора.
Я таки дечому навчилася на цьому сайті - тож дякую і його керівникові.
Тим, хто залишається, зичу... Втім, не буду. Бо ж сказано - "кожен за себе" (і цю науку від пана Володимира Ляшкевича я таки засвоїла, хоча вона й суперечить відомій істині, яку ніхто не відміняв, - що поета стосується ВСЕ)...
Ні, таки побажаю: тримайтеся - і вчіться поезії, лише... не втрачайте при цьому ЛЮДСЬКЕ ОБЛИЧЧЯ.
А ще - допобачення1 Бо ж справді на цьому сайті світ клином не зайшовся
1   2   3   4   5