Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Оля Рівне (1995)
Коли вона з небес упаде -
час загадувати бажання!
Вона зірка блукання...
Не варто шукати її ніде.





Огляди

  1. Сніг
    Ось і настала вже зима...
    А я сама все і сама...
    А за вікном - холодний снігопад,
    Літають сніжинки, не як на парад.

    Так хочеться, хоча б на день, стати сніжинкою тією.
    Холодною, грайливою; стати частиною течії цієї.
    Але все це нездійсненні мрії.
    Не стану я ніколи, частиною тієї завії.

    Прийде весна, і вони розтануть,
    Як вода вони всі стануть….
    І не утримати в руках її…
    І про це щебечуть солов’ї.

    Стою, дивлюся у запітніле вікно…
    А на асфальті лежить сніжне сукно.
    Мрії розлетілися у далечінь,
    І лиш подекуди чується одиноке: «Дзінь!»



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
    Самооцінка: 3

  2. Лист
    І знову лист прийшов від нього…
    А я не хотіла нічого цього…
    Не відповідати – вирішую я вкотре.
    Він ж забуде про мене, із пам’яті стре.

    І не справжні ці всі почуття…
    І не мають вони майбуття.
    Вони – фальшиві, ніби ноти…
    Фіктивні, але ти не проти.

    А цьому поклав поцілунок початок,
    Який залишив не приємний остаток.
    І жарт з цього вирішив зробити він,
    Їдучи на потязі з Рівного в Берлін.

    І знала я, що це лиш жарт…
    Таким як він це є стандарт.
    Можливо почуття його є оригінальні?
    Але відповіді на запитання лише банальні.



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
    Самооцінка: 4

  3. Карусель
    Життя, неначе бурхлива карусель.
    Веде то у Париж, то у Марсель.
    Але скрізь усе фальшиве, не живе,
    Проте не знаєш яке справжнє, яке?

    Хотілося б дізнатися, яке воно є,
    Яке справжнє почуття твоє?
    Адже в нашій душі панує обман.
    І затуманює розум, неначе дурман.

    А швидкість набирає карусель
    Вже ти не бачиш цих земель.
    Однієї миті, ти впадеш із каруселі.
    І це падіння комусь солодше карамелі.

    Але з гіркими сльозами на очах,
    Ти встаєш і летиш неначе птах:
    Вільно, сміливо й гордовито,
    Але в той же час - несамовито.

    Летиш на зло усім, хто щойно сміявся
    Думаючи що ти труднощів злякався.
    Летиш, і точно знаєш - твоя карусель,
    Приведе тебе до рідних земель.
    2009 рік



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
    Самооцінка: 4

  1. Україно наша люба!
    Україно наша люба, чому ж заснула ти?
    Подивись, як обманюють ті кляті чорти!
    Чому ти дозволяєш їм знущатися з себе?
    Було ж колись ще небо ясно голубе!

    І гетьмани за Тебе боролись не даремно!
    А зараз сказати щось про них – ганебно.
    Чому втрачає все людське народ наш?
    Чому у душах їх ще досі розгардіяш?

    Україно, піднімайся! Ми боротися за тебе будемо!
    І славу для тебе, і щастя для тебе - здобудемо!

    2009рік



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --