Як ми за мрією женемося своєю,
Забувши все - обовязки, людей,
Яких раніше так любили. І даремно
Ми біжимо невпинно ніч і день.

Ми біжимо - не лічимо години,
Крізь сірий наповп, топчучи усіх.
Вхопивши ВЛАДУ, біжимо невпинно,
Сміємося над тими, хто не встиг...

Як іноді нам хочеться вернутись,
Щоб виправити помилки життя
І, щоб, хоча б на мить, але позбутись
Ганебного провини почуття.

Та не судилось долю виправляти:
На все у нас єдиний тільки шанс.
І не у праві ми майбутнє знати,
І нікому "підстрахувати" нас...