Автори /
Соломійка Бехт (1980)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Розстріляють до завтра царя
•
Ти пішов
•
Родимка
•
Де Україна?
•
Друга монада
•
І кожен рік, неначе знов Голгофа,
•
Як не любиш мене, відпусти... (з присвятою І.)
•
старий рояль
•
на роялі чорно-білих скронь
•
***
•
вірш-покаяння
•
***
•
***
•
І дотиком на дотик …
•
Нечуване диво
•
Я, напевно, люблю...
•
Колись тоді… учора… певно, завжди…
•
(Україні на 18-річчя присвячується)
•
Моєму сину
•
Небо скорботи
•
Я в Бога попрошу пожити
•
Постріл
•
Іржава осінь
•
***
•
***
•
Тобі
•
*** (Р.Г.)
•
***
•
***
•
***
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Розстріляють до завтра царя,
Ще тебе і мене розстріляють.
Ще тебе і мене розстріляють.
ти пішов. лишив ключі від серця.
ти пішов, і я тепер сама.
ти пішов, і я тепер сама.
У тебе родимка на лівому плечі.
Мовчи…
Мовчи…
Ми живемо на двох берегах
Одного державного прапору.
Одного державного прапору.
На руках сліди заліза,
Ще сліди твоїх укусів.
Ще сліди твоїх укусів.
І кожен рік, неначе знов Голгофа,
І голоси юрби: «Розпни, Його, розпни!»
І голоси юрби: «Розпни, Його, розпни!»
Як не любиш мене, відпусти,
І хоч раз без зайвих хитрощів
І хоч раз без зайвих хитрощів
Старий рояль у чорному костюмі
Ще пам’ятає Баха і Бізе,
Ще пам’ятає Баха і Бізе,
Ти сховай мене в свої долоні,
Захисти від вітру і вогню.
Захисти від вітру і вогню.
Я вплету у віночок печалі,
Квіти радості теж вплету.
Квіти радості теж вплету.
Наші руки в крові,
Наші душі в гріхах,
Наші душі в гріхах,
розплавлені кров'ю
залізо.
залізо.
Ти – мусульманин,
Я – християнка.
Я – християнка.
І дотиком на дотик відповісти,
І подих твій ловити кожний-кожний,
І подих твій ловити кожний-кожний,
Нечуване диво
сталось в країні:
сталось в країні:
Я, напевно, люблю,
І, напевно, що Вас,
І, напевно, що Вас,
Минула осінь жовтими тінями.
Забуті кроки, аромати мірри,
Забуті кроки, аромати мірри,
Люблю Твої розбиті вщент дороги,
люблю Твої розморені степи,
люблю Твої розморені степи,
Мій ненароджений малюк.
Привіт. Це мама. Тук-тук-тук.
Привіт. Це мама. Тук-тук-тук.
Дивіться, дивіться, мамо,
У неба рванії рани!
У неба рванії рани!
Я в Бога попрошу пожити
Ще день,
Ще день,
Постріл у скроню.
Від болю. Від болю.
Від болю. Від болю.
Іржавий колір на деревах
Перлах
Перлах
ти з’явився на мить,
щоб назавжди піти,
щоб назавжди піти,
Це не дощ, а сльози неба
На потомленій з чекання,
На потомленій з чекання,
Не ведуть забуті стежки
до моєї домівки. сьогодні.
до моєї домівки. сьогодні.
І струн торкнувся вітерець
Так тонко, ніжно, ледве-ледве,
Так тонко, ніжно, ледве-ледве,
Я не люблю, це п’яний вітер
Повітря сколихнув між нами вчора.
Повітря сколихнув між нами вчора.
В цей дощ я згадую тебе,
Твоє бліде сумне обличчя,
Твоє бліде сумне обличчя,
І хочеться збирати безкінечно
В букети запашні медові квіти
В букети запашні медові квіти