Сьогодні знову шоста ранку,
Як вчора завтра і завжди…
Холодний присмак від світанку.
Не хочеться нікуди йти..

Гарячий чай… Самотня чашка.
Невтішні ноти пустоти…
Їй так незатишно і важко.
Тебе чекає. Ти прийди…

Зігрій долонями своїми
Таку тендітну, дорогу,
Що серцем рветься у обійми,
Врятуй, втопи печаль тугу…

Із мрій і снів прийди до мене.
Цілунком вранці розбуди…
Створи цей світ як сьоме небо,
Де будем завжди я і ти…

Якщо поряд з тобою людина,
Саме та, найдорожча на світі,
Найпрекрасніша і єдина,
Ти цінуєш близькості миті.

З нетерпінням на неї чекаєш.
Заглядаєш часто в віконце.
Усім серцем її кохаєш.
І приходить до тебе сонце.

Вона завжди тебе зігріє,
Словом ніжним втішить душу.
Лиш кохана людина так вміє -
Всі печалі і біди порушить.

Чого ще від життя бажати,
Не знайду я більшого раю,
Ніж з Тобою в небі літати
Й шепотіти на вушко "кохаю"...

Подих вітру холодний і свіжий,
Моря тихого синя блакить,
І цей день - холодний і сніжний
Поверта мене знов у ту мить …

Ледь помітен шум від прибою.
І самотній як пустеля пляж.
Я була не сама – я з тобою,
В наш лютневий бон вояж…

Білі, ніжні птахи кохання
Хвилі радості нам принесли.
Наша зустріч була не остання.
Я завжди буду там, де і ти…

Ні вітру. Ні сонця. Ні хмар.
І тиша навколо... Ні звуку.
Холодний самотній бульвар
Трима чоловіка за руку.

Він був тут колись і не раз,
В очах перехожих, усюди.
І в серці кололо щораз,
Як бачив її серед люду.

Той голос, той погляд, слова
Йому не забути ніколи.
Для нього вона і жила.
Їх щастя кружляло довкола.

Пройшло все, минуло, розтало.
Самотній крокує дідусь.
Й на серці, яке так кохало,
Слова - "Я на тебе молюсь"...

І сльози блищать на очах.
Йому залишилось так мало
Самотність нести у світах
у котрих її вже не стало...


'09

Your eyes
What will they say to me?..
Your eyes…
They give me chance to see.
To see the world,
It’s smiles and light…
To see the sun,
It’s coloured bright…
To see your soul…
To see your mind…
Your self at all,
Where my I find…

'07