Між нами так мало слів,
Ще стільки треба роказати...
Та і листів
Ще досить треба написати,
І як душі порив
Словами не можливо змалювати..
Замри на мить,
Чаруй вустами.
Як серце тихо спить
Воно розділене між нами

Летіти до неба
Крізь зорі ранкові.
Тікати від себе
У мрії чудові,
Тікати де зір
І простір злилися,
Безмежних прірв,
І в них ти склонися
До ніг.
Відійди у світанок,
Де теплий сніг
Сипе на ганок.
Безмірна відвертість
У тебе в руках,
І зламана впертість
В дитячих думках.
Лети...Лети до неба.
Умій прщати,
Цього вже не треба.
Тікати...Чекати...
Дивитись картини,
Відвертий пейзаж.
Знімай цю рутину
І фарби намаж.