Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Маруся Малиш (1989)




Огляди

  1. Кафе
    Голоси...
    крайній столик- запах коксу -
    забезпечена оренда-
    слинява пачка мопса
    слинявить похіттю краси
    жіночі стегна.

    Голоси-
    Другий столик зліва-
    Власність скнари
    В думках комфортні будуари
    І нетерпіння в голосі-"неси
    Рахунок вже, офіціантаре,
    бігме, недуга-ваші чайові"

    Знову голоси, ще перегари
    Вже більший столик на ймення
    "Здибач"
    Панкушної вечірньої запари
    нірвани, "драний стіл", перемикач
    і ложе анаши- «вони ж бо дивляться згори»

    Голос-і навпроти ти.
    Втомленість повік, абсент у вічах
    Трохи хрипкості у твоїх речах
    Трохи кислоти ци три ни
    І спеченої гордості у твоїх печах
    Забракло лиш провини.

    І це було, до біса,природньо,-
    Поглядом мене пройти,
    я ж сиділа навпроти.
    Та ти і мопс в кутку пускали слини
    На гнучкі жіночі похітливі
    спини
    І згадували трах останньої гульби.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. вул. Куліша
    Так холодно у цій квартирі
    чай не гарячить,
    не теплить мідь батарей на стінах
    мокрий табак...не горить.

    Я проходила повз
    трикотажні постаті людські
    я бачила зіпсований шовк,
    пусті розпорені кишені .

    Ти збирав в них обкурене місто
    дешевим туманом
    і заходив у чергове бістро
    зіпсути шовк тим виробницьким планом.

    А я шукаю вигідних лав,
    щоб бачити розпореність швів,
    акумулювати твої гонори,-
    вони єдині твої донори -
    фарба кучерів і брів .

    І щось замість дорожніх знаків
    так вперто вказує твій напрям,
    твій крок- всіх вулиць яд
    лиш хочу, щоб лежав ти поряд.

    Куліша - тротуарів оскома
    колись ти тут ходив, а я сьогодні вдома
    і чай мене не гарячить, лиш
    протікають стіни
    так холодно чомусь у цій квартирі.

    2010 р.



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. МР3
    Навіщо ти вдягнув мені навушники
    Щоб я не чула стогін твого тіла
    Щоб в децибели занурена,
    втоплена в динаміках...зомліла?

    Щоб я не рахувала твого руху грози
    твоїх рук занурення під кофтинку
    І твої пальці з жаром - паро-вози
    катаються по моїх станціях...
    Шукають на губах зупинку

    І ти вдягнув мені навушники,
    бо ти і так мовчав
    Зате трильйоном мікрофонів
    кричали твої порушники
    Порушники моїх законів,
    присяжні моїх спокус бетонних лав

    І ми сиділи тихо, напівшепотом.
    Шукали тільки луни у динаміках,
    а інколи simкартки своїм спамськи лепотом
    нагадували модерновість у двохтисячних роках

    І я не рахувала твого руху грози
    І твоїх рук занурення під кофтинку
    І твої пальці з жаром - паро-вози
    На кнопці "Стоп" - знайшли зупинку.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

  1. невротик
    Брукліном під ногами стелився асфальт,
    зміною хизувалась дорога,
    застарілі газети з перших шпальт
    ліпили заголовком політичного бога.

    Десь там за кілька кроків трухлявість твого порога,
    твоя чергова смаглявість
    Опал з близьким криком,
    ультрафіолет з людським ликом-
    твої плечі спекла знемога.

    Монмартром під ногами стелився асфальт
    півдоторком пальців акордеона
    романтичних зітхань рожевих ізольд-
    зажована плівка його диктофона.

    Десь там за кілька кроків трухлявість мого порога,
    твоя чергова манірність
    твоя звична травестійність-
    мою ж наругу ізолювала знемога

    Арбатом під ногами стелився асфальт-
    за кілька фасадів голос сурми.
    Нас кличуть бути пророками перших шпальт
    знов і знов… світи вдягати в тюрми

    За кілька кварталів підпирала сутінки псевдоготика
    на дорозі ДАІ розгорнуло штрафбат
    а на Городоцькій крок чергового невротика
    Що краще Бруклін Монмарт чи Арбат?



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25