Зорепад - кольорові уламки мозаїки снів.
Чашка чаю з слоном і відбитки дощу на вікні.
Дивний усміх на фото - а час таки творить дива.
Я візьму телефон, поділю негаразди на два...
Не згадати, чому хтось із нас не пробачив образ.
І не день я чекала тебе, і ридала не раз.
Та було і минуло, не треба даремних розмов.
Моє серце давно закотилося десь за трюмо...

2007

Ти боїшся заснуть, бо я
Маю звичку втікати завжди під ранок…
Ти не знайдеш моє ім’я
В базі даних своїх колишніх коханок…
Ну а я
В базі даних
Колишніх коханих
Нашукала речей не таких вже й поганих:
Не оманливих слів, не пустих обіцянок,
І того, що лишалось завжди наостанок…
Я не можу заснуть, бо ти
Маєш звичку чекати допоки сходу…
Й не дозволиш мені піти,
Ти не так розумієш мою свободу.
Та ще ти
Не сприймаєш мою природу –
Я боюся упасти в ту ж саму воду,
Я боюся зламатись,
Боюсь зізнатись,
Я боюся лишатись,
Боюсь боятись…
Ти не можеш заснуть, бо я
Як піду, то вже більше не повернуся.
Ти хотів би сказать «моя»,
Тільки я володінню не піддаюся.
І якщо я колись
десь тобі згадаюсь,
Пам’ятай, я ніколи не залишаюсь
На світанок,
сніданок,
і спільний ранок,
Не занось мене в список своїх коханок…
Ти боїшся заснуть, бо я
У безсонні твоєму сама ж і винна…
Ти забудеш моє ім’я,
Як поріг переступить твоя дружина…

Моя шалена пристрасть і спокуса,
Моя надія і моя розрада,
Моя солодка плитка шоколаду, мій власний ураган і землетрус.
Моя найбільша мрія й таємниця,
Моя загадка і моя омана,
Моя бурхлива хвиля океану,
Моя жар-птиця…
Моя безпека, талісман удачі,
Едем, оазис, голуба лагуна,
Моя веселка чиста-семиструнна,
Мій добрий, вірний, ніжний і терплячий.
Бурхливі хвилі, недосяжні далі,
Моя любов і трішечки печалі…