Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Вікторія Стукаленко (1955)



Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    Стрімить сніг
    в іншій реальності
  •   Диптих ч.ІІ
    Над людським чеканням пливло незбагненне, велике, живе, тріпотливе оранжеве сяйво, яке заполонило Майдан… Це – ще вчора маловживане слово, яке замінювалось звичнішим – площа – сьогодні не потребує перекладу на інші мови, бо стало символом пробудження заколисаного чужою правдою народу.
    Майдан — щось неймовірно добре, що полонить, заворожує все єство і змушує діяти всупереч страхові.
  •   Диптих ч.І
    Обурення одурених
                       розітнуло облуду —
  •   ***
    чорні дроти - нотним станом провисли.
    чорні ворони вклякли нотами.
  •   * * *
    Провалююсь в чорну дірку часу ….g.h.j. d..f. .k..
    Все плинно, все одномоментно,
  •   Зимовий етюд
    Горобчик хвацько стрибнув на гілку, наче вершник в сідло
  •   До Лесі...
            - «О, не журися за тіло!»
    Душа стрепенулась і завмерла
  •   не весна
    Холод повільно-неспішно впивається кігтями в плечі, ніжно тулиться, огортає-сповиває. Несила оглянутися, бодай поглядом відчасувати-відмежувати його. Навіть найменше намагання поруху викликає щемливий поцілунок морозу. Кожна вібрація тіла починає знерухомлюватись, льодяніти, волаючи-питаючи дерев: «Як же ви можете витерпіти таке?»
    Холод лащиться, хапає за руки: «Не втечеш, не сховаєшся» - шепоче-регоче-гигоче.
  •   * * *
    Відлітають мрії, мов птахи у вирій.
  •   * * *
    мрію … про
    світ, у якому немає болю,
  •   * * *
        Який довершений і… оманливий спокій,
          залишеної вечоровою зливою,
  •   ***
    Зупинись!
    Оглянися.
  •   * * *
    Океан ЛЮБОВІ...
    Здавалось, варто лишень віднайти туди дорогу, стежку, стежинку, просто прим’яту траву у тому напрямку – і ти вже там, бо незнане внутрішнє чуття невмовко тягнуло туди…
  •   * * *
    На світанні,
        прокидаючись,
  •   * * *
    Поезіє, ти ще в мені жива?
    Ще не обрізав крила
  •   * * *
    Жити варто цієї хвилини,
    а не цією хвилиною
  •   * * *
    О-сінь...
  •   * * *
    Затьмарена душа метеликом тремтливим прагне
    до людей, що начебто уже творцями стали
  •   ***
    Відчуваю:
    про-
  •   * * *
    В оточенні Всесвіту,
    окутане туманами думок,
  •   * * *
            Щастя
    не їздить в білому лімузині…
  •   Передсвітанок
    Торжество першого промінчика
    блискітками сенсу
  •   Передвесна.
    В напруженім чеканні
    лежить земля.
  •   * * *
    Горобчику, тобі не мерзнуть лапки
    триматися за гілочку вві сні?
  •   * * *
    До часу треба ставитись поважно
    Час не прощає нехтувань нізащо.
  •   * * *
    Підсвідомого розбурханий всесвіт
    всеохоплюючих знань
  •   * * *
    І поставав цей храм –
    у мене на очах –
  •   * * *
    Скільки часу треба, щоб відчути Вічність?
    – Мить.
  •   * * *
    Поволеньки заповзає сірий туман у вечірнє місто,
    хапає перехожих за поли, питаючи:

  • Інша поезія

    1. ***
      Стрімить сніг
      в іншій реальності
      за вікном
      як потічок в горах.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Диптих ч.ІІ
      Над людським чеканням пливло незбагненне, велике, живе, тріпотливе оранжеве сяйво, яке заполонило Майдан… Це – ще вчора маловживане слово, яке замінювалось звичнішим – площа – сьогодні не потребує перекладу на інші мови, бо стало символом пробудження заколисаного чужою правдою народу.
      Майдан — щось неймовірно добре, що полонить, заворожує все єство і змушує діяти всупереч страхові.
      Той страх, що безборонно гарцював на відкритих просторах людської душі; трансформував гени, породжуючи покірних людиноподібних істот, – раптом змалів, став знеформленою мікроскопічною масою, яка скигливо дисплеїла переполох за переполохом: "А що, коли…?"
      Майдан помаранчево струменів, скиглення ледь дзинчало.
      Натомість поставала Гідність Людини з Майдану.
      Помаранчевого.
      Тисячелюдного.
      Наповненого ЛЮБОВ'Ю.
      10-12-2004



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Диптих ч.І
      Обурення одурених
                         розітнуло облуду —
      і розлилося глухим гулом
                         скресаючої криги.
      Пробудження заколисаних чужою правдою
                         піднімалось над Майданом
      і трансформувалось у золоте сяйво.
      — Як же довго я спав! -
               стоголосо мовив МАЙДАН –
      й підняв широко відкриті очі,
                         поглянув у небо…
      Від
           всеохоплюючого
                 всепроникаючого СВІТЛА ЛЮБОВІ
      заквилив
               раптово змалілий страх,
      ховаючись у глухі шпаринки зболілої душі,
      яка поволеньки зводилася з колін, щораз повторюючи:

      "Свободу не спинити!"

      Животворяща РАДІСТЬ змивала старі рубці.

      10-01-2005



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      чорні дроти - нотним станом провисли.
      чорні ворони вклякли нотами.
      білий сніг виводить мелодію
      під орудою віхоли.
      2013-01-08




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. * * *
      Провалююсь в чорну дірку часу ….g.h.j. d..f. .k..
      Все плинно, все одномоментно,
      Співіснування
      неіснуючого,
      забутого,
      прийдешнього
      Протикаєшся наче крізь бетон…
      Все висить ні-на-чому, сколихується незримо
      Звуки, перемішані з густим світлом, закручують свою спіраль –
      То, може, десь є початок? Чи кінець?
      Зринають видива Далі,
      Босха
      Дзюрчить кришталево цятка Латура
      Принишкли квіти й колосся Білокур
      Вривається голос Роберти Мамелі
      Тихо і пронизливо
      Всі тут, всі окремішні, знайомі незнайомці
      Коливається, здригаючись, перша клітинна мембрана Всесвіту
      Звивається площинно полотнище земного Буття
      Маленький Принц зігріває Екзюпері – долоні до долонь
      розвивається на вітрі шарф Айседори …

      дірка – на те вона й чорна – що в один бік
      як стрибок з космосу …
      хіба що поруч виникне ще одна –
      зі зворотнім падінням –
      і
      «що там, за Cвітлокраєм?»...

      2012.10




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Зимовий етюд
      Горобчик хвацько стрибнув на гілку, наче вершник в сідло

      Задерикувато розчепірив хвоста, точними рухами почистив пір’їну, другу, третю і – хутко пурхнув геть

      Гілка скрушно похиталась

      Відтоді бачу силует
      статечного горобчика
      на тій гілці, хоч вона
      вже давно порожня

      2012-12-18



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. До Лесі...
              - «О, не журися за тіло!»
      Душа стрепенулась і завмерла
              - «ясним вогнем запалало воно…»
      у полум’ї затріщали тверді рубці ярликів і шрамів загальноприйнятого бачення життя
              - «вільними іскрами вгору злетіло…»
      замерехтіли, оживаючи,
      Перелесник,
      Той, що греблі рве,
      Той, що в скалі сидить

              - «я їм тоді проспіваю
      все, що колись ти…»
      дзвеніла сила невмирущості, незнищенності ЛЮБОВІ. Пропри все.

      Біля вчительського столу
      наче пломеніла разом Мавкою,
      у натхненному декламуванні фіналу "Лісової пісні"
      красива незнайома фея...

      2012-02-11



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. не весна
      Холод повільно-неспішно впивається кігтями в плечі, ніжно тулиться, огортає-сповиває. Несила оглянутися, бодай поглядом відчасувати-відмежувати його. Навіть найменше намагання поруху викликає щемливий поцілунок морозу. Кожна вібрація тіла починає знерухомлюватись, льодяніти, волаючи-питаючи дерев: «Як же ви можете витерпіти таке?»
      Холод лащиться, хапає за руки: «Не втечеш, не сховаєшся» - шепоче-регоче-гигоче.
      Тепло тане-холоне, перетворюється на студень-кисіль.
      Що це?..

      2012-02-02



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. * * *
      Відлітають мрії, мов птахи у вирій.

      Стелиться за ними феєрверків слід.

      2007



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. * * *
      мрію … про
      світ, у якому немає болю,
      мрію ...
         
      світ, у якому немає зброї.


          - Ото дивачка, регочуться «знавці»…

      колись диваки мріяли про політ,
      сьогодні юнаки майже буденно сідають у зореліт.
      2012-02-06



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. * * *
          Який довершений і… оманливий спокій,
            залишеної вечоровою зливою,
              широко розлитої,
              окутаної тишею,
               калюжі.
      Якими вражаюче реальними здаються віддзеркалення…
      Як слухняно рухаються вони вслід твоєму переміщенню…

      2009



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ***
      Зупинись!
      Оглянися.
      Що ти сьогодні лишив по собі на Землі? Який слід?
      Шматочок Радості чи крихту Любові -
      тоді ти – на шляху до Людини,
      на шляху творення Прекрасного в світі.

      Ти зробив щось бридке чи огидне. –
      Отямся!
      Адже в кращому випадку ти можеш зустріти
      всього сто весен (зим) на цій планеті.
      2011.10.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. * * *
      Океан ЛЮБОВІ...
      Здавалось, варто лишень віднайти туди дорогу, стежку, стежинку, просто прим’яту траву у тому напрямку – і ти вже там, бо незнане внутрішнє чуття невмовко тягнуло туди…
      Бували миті, коли весь гармидер внутрішнього простору вклякав, обривався на півзвукові – і було чути шурхіт хвиль Океану – лише крок відділяв тебе від них.

      Але...

      А коли ти попри все втрапляв туди, пірнав у… -

      тут була Вічність, здавалась, що це уже НА-В-І-К-И, не треба гребти, не треба зусиль – ти ж бо в
      Л-Ю-Б-О-В-І.

      Але…

      Океан – це океан. Це ще не Всесвіт… ЛЮБОВІ.

      До Всесвіту ще треба дійти, здійнятися, подолати (в собі) несправжнє, несуттєве, не…

      І коли цього не зробити,

      приб’єшся випадковою, непомітною спочатку, течією до
      гавані Застояної води.

      На її поверхні ледь помітні брижі,
      і затхлий запах не проникає миттєво в твоє єство, а
      поволеньки,
      клітина за клітиною
      підкорює собі
      тебе.

      А ти, заколисаний мрійливими мареннями першої миті занурення в Океан,
      хитаєшся-гойдаєшся на його хвилях, який потроху
      (бо без твоїх зусиль)
      маліє і міліє …

      І от вривається непрохане невідомо звідки і…

      Океан – зник.

      А може, то був і не Океан? – думаєш ти.- Може то просто болото, яке я прийняв за Океан. А його зовсім і не існує?

      І ти починаєш «нове життя»…
      з «новим, болотяним, баченням»,
      смородом і
      полюванням на здобич.

      А Океан?

      Сумно зітхали хвилі, порожньо гойдаючись у піднебессі. Стукали у твоє зачинене серце, приходили у снах.
          Щезни, Маро! - казав ти.
          Почуй мене! – казав Океан. – Гребти треба і при попутному вітрі. Гребти треба завжди.
      І тоді випливеш. І тоді здіймешся.
      У ЛЮБОВІ…

      Але...

      2011-07
      .



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. * * *
      На світанні,
          прокидаючись,
              Серце своє випогодив
      Космосом Всесвіту?
      2011-04-24



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. * * *
      Поезіє, ти ще в мені жива?
      Ще не обрізав крила
      цей сва-
            вільний світ?
      2011-03-19



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. * * *
      Жити варто цієї хвилини,
      а не цією хвилиною

      2010.11.30.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. * * *
      О-сінь...

      Під златолисту шерхіт кришталевий
      цілуються туман і трави...
      O-СІН-Н-НЬ

      2010



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. * * *
      Затьмарена душа метеликом тремтливим прагне
      до людей, що начебто уже творцями стали
      умілими й різці для скелі неприступної життя
      роздобули, та й відсікають зайве так майстерно, ніби
      посланцями від Бога є,
      щочасно мудрими.

      Гай-гай, затьмарена душа... Забула
      дароване тобі і власні сили. Не там
      шукаєш те, чого так прагнеш.
      Космічний злет, тобі властивий,
      відчуй в собі...
      2004



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      Відчуваю:
      про-
      тікає час
      єством, і тілом, і душею
      весняним паводком
      заполонивши...
      2010-02-23



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. * * *
      В оточенні Всесвіту,
      окутане туманами думок,
      райдугами відчуттів,
      під вітрилами прагнень,
      під зливами почуттів
      взаємопереплетеннями
      свідомого і несвідомого —
      струменить життя.
      2002



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. * * *
              Щастя
      не їздить в білому лімузині…
              Щастя
      не ходить пішки.
              Щастя
      д а р у є   к р и л а!
      2004




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Передсвітанок
      Торжество першого промінчика
      блискітками сенсу
      в краплинках роси
      віщує прийдешній день.
      03-2000



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Передвесна.
      В напруженім чеканні
      лежить земля.
      Розтали вже сніги і
      скресла крига. Ось-ось
      почнеться сокорух,
      розкриються бруньки, і
      зелень забуя.
      Передвесна.
      2002



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. * * *
      Горобчику, тобі не мерзнуть лапки
      триматися за гілочку вві сні?
      зима 2000



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. * * *
      До часу треба ставитись поважно
      Час не прощає нехтувань нізащо.
      Він – як вода, що витекла, – збери!
      2000



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. * * *
      Підсвідомого розбурханий всесвіт
      всеохоплюючих знань
      розпеченою магмою накочується
      на земну кору свідомості,
      на поверхні якої мирно квітнуть
      сади пізнаного, що через
      свердловини думки
      вихлюпнулося.
      12-06-2003



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. * * *
      І поставав цей храм –
      у мене на очах –
      спочатку стіни, потім дах.
      Церковні бані на землі –
      Тоді такі знекрилені були.
      А зараз – рвуться в небеса.
      25-02-2003



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. * * *
      Скільки часу треба, щоб відчути Вічність?
      – Мить.
      Ця мить може слугувати тобі все життя...
      14-06-2003



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. * * *
      Поволеньки заповзає сірий туман у вечірнє місто,
      хапає перехожих за поли, питаючи:
              "Ви мене кликали?"
      Сідає на переднє скло машин,зазираючи людям в очі:
              "Ви мене кликали?"
      Хвилями клубочиться біля будинків:
              "Ви мене кликали?"

      Але
           його
           ніхто
                  не кликав...


      І тоді мокріє асфальт, листя й стовбури дерев;

      лінії електропередач розвішують сушитися туманові сльози...
      Ви
      мене
          ...?

            А
              може...?



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --