•  ***

Стрімить сніг
в іншій реальності

•  Диптих ч.ІІ

Над людським чеканням пливло незбагненне, велике, живе, тріпотливе оранжеве сяйво, яке заполонило Майдан… Це – ще вчора маловживане слово, яке замінювалось звичнішим – площа – сьогодні не потребує перекладу на інші мови, бо стало символом пробудження заколисаного чужою правдою народу.
Майдан — щось неймовірно добре, що полонить, заворожує все єство і змушує діяти всупереч страхові.

•  Диптих ч.І

Обурення одурених
                   розітнуло облуду —

•  ***

чорні дроти - нотним станом провисли.
чорні ворони вклякли нотами.

•  * * *

Провалююсь в чорну дірку часу ….g.h.j. d..f. .k..
Все плинно, все одномоментно,

•  Зимовий етюд

Горобчик хвацько стрибнув на гілку, наче вершник в сідло

•  До Лесі...

        - «О, не журися за тіло!»
Душа стрепенулась і завмерла

•  не весна

Холод повільно-неспішно впивається кігтями в плечі, ніжно тулиться, огортає-сповиває. Несила оглянутися, бодай поглядом відчасувати-відмежувати його. Навіть найменше намагання поруху викликає щемливий поцілунок морозу. Кожна вібрація тіла починає знерухомлюватись, льодяніти, волаючи-питаючи дерев: «Як же ви можете витерпіти таке?»
Холод лащиться, хапає за руки: «Не втечеш, не сховаєшся» - шепоче-регоче-гигоче.

•  * * *

Відлітають мрії, мов птахи у вирій.

•  * * *

мрію … про
світ, у якому немає болю,

•  * * *

    Який довершений і… оманливий спокій,
      залишеної вечоровою зливою,

•  ***

Зупинись!
Оглянися.

•  * * *

Океан ЛЮБОВІ...
Здавалось, варто лишень віднайти туди дорогу, стежку, стежинку, просто прим’яту траву у тому напрямку – і ти вже там, бо незнане внутрішнє чуття невмовко тягнуло туди…

•  * * *

На світанні,
    прокидаючись,

•  * * *

Поезіє, ти ще в мені жива?
Ще не обрізав крила

•  * * *

Жити варто цієї хвилини,
а не цією хвилиною

•  * * *

О-сінь...

•  * * *

Затьмарена душа метеликом тремтливим прагне
до людей, що начебто уже творцями стали

•  ***

Відчуваю:
про-

•  * * *

В оточенні Всесвіту,
окутане туманами думок,

•  * * *

        Щастя
не їздить в білому лімузині…

•  Передсвітанок

Торжество першого промінчика
блискітками сенсу

•  Передвесна.

В напруженім чеканні
лежить земля.

•  * * *

Горобчику, тобі не мерзнуть лапки
триматися за гілочку вві сні?

•  * * *

До часу треба ставитись поважно
Час не прощає нехтувань нізащо.

•  * * *

Підсвідомого розбурханий всесвіт
всеохоплюючих знань

•  * * *

І поставав цей храм –
у мене на очах –

•  * * *

Скільки часу треба, щоб відчути Вічність?
– Мить.

•  * * *

Поволеньки заповзає сірий туман у вечірнє місто,
хапає перехожих за поли, питаючи: