Вона мене чекала стільки літ!
А я й не знав про ці її чекання...
Гуркоче і вібрує вертоліт –
Заради неї цей нічний політ –
В нас буде зустріч перша... І остання?

Тремтить рука і серце калатає,
Кажу собі: «Ти ж знав, чого летів...»
Так, знав: вона мене чекає,
Її наснага з віком не зникає,
Вона до вибуху готова почуттів!

Я тихо опускаюсь на коліна,
Торкаюсь ніжно незнайомки тіла... –
І миттю сталася в стосунках зміна!
Я впізнаю: це мінометна міна,
Вона мене чекала і хотіла!

Навряд... Тоді я ще не народився...
От дід повоював у цих краях!
Тут Третій Український бився,
Боєприпас і загубився,
Хоча – не голка і не цвях...

Накладним зарядом, без мороки
Я задовольнив її бажання...
Миттю перелякані сороки
Вісті понесли у різні боки
Про жіночі марні сподівання...
2011

Скажіть, будь ласка, чи таке можливо –
У липні – сніг, у січні – тепла злива?
Не надувайте щоки: «Аномально!» -
На півдні Аргентини це нормально!

***

Скажіть, будь ласка, чи нормально це,
Що Курку жити вчить її ж Яйце?!
Не надувайте щоки: «Це дурня!»,
Бо прийметься Яєчко за Коня!

***

Скажіть, будь ласка, «вІрші, чи віршІ?»
Японці ж кажуть «сУші», не «сушІ»!...
Не надувайте щоки: «Це ЛІКБЕЗ…»,
«ЛІКНЕП» для інтелекту вам протез!

2011

Жовтий лист кружляв-кружляв в польоті,
І не сам, а ціла заметіль!
А за мить – лежали всі в болоті,
Де на них чекали тлінь і цвіль…

Наш літак кружляв-кружляв в польоті,
Потім – парашутна заметіль,
І також лежали ми в болоті,
А по нас стріляли звідусіль!

Отаке воно життя цікаве:
Я – живу, а де той жовтий лист?
Він зі мною не смакує кави,
Не показує свій поетичний хист?

Та не розійшлися паралелі!
Підібрав я лист і засушив.
Він тепер живе в моїй оселі,
Між листків у збірочці віршів…
06.11.2010

Жовтий лист кружляв-кружляв в польоті,
І не сам, а ціла заметіль!
А за мить – лежали всі в болоті,
Де на них чекали тлінь і цвіль…

Наш літак кружляв-кружляв в польоті,
Потім – парашутна заметіль,
І також лежали ми в болоті,
А по нас стріляли звідусіль!

Отаке воно життя цікаве:
Я – живу, а де той жовтий лист?
Він зі мною не смакує кави,
Не показує свій поетичний хист?

Та не розійшлися паралелі!
Підібрав я лист і засушив.
Він тепер живе в моїй оселі,
Між листків у збірочці віршів…
06.11.2010

Жовтий лист кружляв-кружляв в польоті,
І не сам, а ціла заметіль!
А за мить – лежали всі в болоті,
Де на них чекали тлінь і цвіль…

Наш літак кружляв-кружляв в польоті,
Потім – парашутна заметіль,
І також лежали ми в болоті,
А по нас стріляли звідусіль!

Отаке воно життя цікаве:
Я – живу, а де той жовтий лист?
Він зі мною не смакує кави,
Не показує свій поетичний хист?

Та не розійшлися паралелі!
Підібрав я лист і засушив.
Він тепер живе в моїй оселі,
Між листків у збірочці віршів…
06.11.2010

Це свято тих, хто захищав Вітчизну,
Хто не вивчав партійних кольорів,
Хто просто віку вкоротив фашизму,
Хто йшов в атаку, в танку хто горів,
Хто згодом у Чорнобилі собою
Від атому Вітчизну захищав,
Хто не тікав ганебно з поля бою,
А переможеного ворога прощав.

Дві рими на вісім рядків – навіть в кризу скажу: економно!
Четвертий і сьомий – із першого здерті, а це вже нескромно!
Ще й восьмий повторює другий – погодьтесь: самі плагіати!
Панове, покинемо пити, курити й у піст тріолети писати!


2010

На День святого Валентина
Дружині написав вітання:
«Моя кохана і єдина,
Ти – моя перша і остання!...»
- «Ну, першою була Натуля,
Що ж до «остання» - я щаслива:
«Бах!» - і зникає перша куля,
Остання куля – особлива!»
(Такі слова – не брак любові,
Ми разом з жінкою військові.)

2010

Коли злітає вертоліт,
То дує сильний вітер!
Загине поетичний світ
Без половини літер!

Що за дурня! Хто написав
Про бузину і дядька?!
Це я. Зате яка краса,
Коли цілує Надька!

Перевертається весь світ,
Вона ж так пригортає!
А вас дратує вертоліт!
Нехай собі злітає!
2010

Це страшно, коли рветься міна!
У небеса летить земля!
Але як вибухне дружина,
Лякаюся сильніше я!