Сьогодні біль проймає
І на очах сльоза,
А завтра що? - Незнаю
Не чує і душа...

Квітуча Україна
Ліси, гаї, сади,
Та в чім твоя провина
Що на колінах ти?

Палка, жива, прекрасна,
Дорога в пишний гай,
Чому доля нещасна?
Живи! Не помирай!

Розхристана, убога
Твоя земля німа,
Попросимо у Бога,
Щоб ти була жива.

Всі люди, схаменіться
І подивіться в даль!
За руки всі візьміться
О Боже, як вас жаль!

Душа цвіла квітками,
Та вже буяє терн,
Впинає колючками
Як боляче тепер!

Я вірю, вірить буду
Що зійде сонце й в нас,
Й забудемо всі нужди,
І щстя прийде враз!
18:02:2010

Не знаю хто є ти,
Та знаю що гостра
Що душу розріжеш
Як чистий кришталь.

Приходиш тоді,
Коли сплять всі суєти
Коли є усмІшка,
Чі коли трохи жаль

Ти приходиш до мене
Лише сніжно-кривава,
І очі ті рідні
Що палають як жар...

Незвичайно чудова,
Та до болю яскрава
Що в краю веселковім
Засинаєш між хмар...

Остання зірка зникла вже із неба,
І промінь днини ніжиться в танку,
Мені казати більше вже не треба
Що хочеш чути ти, мою любов п"янку.

Одна-одна сніжинка впала з неба
Така прекрасна, біло-золотава,
І дорікати вже мені не треба
Що ніби я тебе вже не чекала.

Я вірила, я віритиму завжди
Що будем "Ми", не тільки "Я" і "Ти",
Та вже, мабудь, не згадуєш ти майже
Що були "Ми", й могла любов зрости
2010 рік