- Майстерень Адміністрація - - Поетичні майстерні

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-27 20:24:57 ],
на сторінці новини

23 докази геноциду й жодного спростування

Янукович закликає вивчати факти. А факти, такі, що навіть 7 мільйонів жертв може виявитися мінімальною оцінкою.

Якщо Голодомор – не Геноцид, а "спільна трагедія", то як так сталося, що між переписами 1926 і 1937-го років населення СРСР, без урахування українців і казахів, зросло на 119,4%? За цей же час чисельність українців зменшилася на 15,3% від чисельності українців у 1926-му році. Тобто станом на 1937 рік число українців, у разі поширення на них загальносоюзних тенденцій, мало б становити 37,246 мільйона.

А СТАНОВИЛО 26,421 МІЛЬЙОНІВ, ТОБТО НА 10,825 МІЛЬЙОНІВ МЕНШЕ.

Звичайно, можна сказати, що перепис 1937 року організували шкідники троцькісти-бухарінці, за що їх було жорстко, але справедливо покарано радянським правосуддям.

Але як тоді з даними офіційно визнаного в СРСР радянського перепису 1939 року?

За цими даними, кількість українців з 1926-го по 1939-ий роки скоротилася з 31,195 до 28,111 мільйона, тобто на 11 відсотків. За цей же час, приміром, кількість росіян зросла з 77,791 до 99,591 мільйонів, тобто на 28%. Населення СРСР загалом зросло на 16% - зі 147,028 до 170,557 мільйона.

Якби на Україну поширити хоча б середньосоюзні темпи зростання населення, навіть з урахуванням показників України, то тоді кількість українців у 1939 році мала б становити 36,186 мільйона, тобто на 8,075 мільйона більше, ніж їх виявилося насправді.

І це при тому, що ще на початку ХХ століття Україну за швидкістю зростання населення порівнювали з Китаєм. А сьогодні Україна - №1 у світі за швидкістю зменшення населення.

Можна було б поставити Януковичу, який заперечив геноцидний характер Голодомору, ще чимало запитань. Наприклад, такі:

· Чому в селах України, які проводили відповідні обрахунки, кількість загиблих у результаті Голодомору більша, ніж у Другій світовій війні? У ній загинуло щонайменше шість з половиною мільйона мешканців України.

· Чому з усього СРСР в 1932-1933 роках лише в Україні застосовувалися військові операції з огородження, з тим щоб не дати населенню врятуватися від голодної смерті?

· Області України, населені пункти, а також сам кордон УРСР у 1932-1933 роках були оточені військовими загонами, у сутичках з якими загинуло багато втікачів. Цьому є маса доказів та свідчень досі живих людей.

· Чому нічого схожого в інших регіонах СРСР не було?

· Чому єдиним регіоном, крім України, де в 1932-1933 роках були застосовані збройні сили для огородження територій після вилучення харчів у населення, стала Кубань - єдиний регіон СРСР поза Україною, де на той час переважало українське населення?

· Чому по всьому периметру кордону України, від Житомирщини до Луганщини, розташовано численні українські села, які вимирали з голоду, а за кілька кілометрів, за кордоном України, населення інших республік - Росії та Білорусії - не згадує жертв голодомору?

· Чому тільки щодо населення України було ухвалено постанову, яка запровадила вилучення в селян не лише зерна, а всіх без винятку харчових запасів?

· Чому в розпал голоду 22 січня 1933 року Кремль спеціальною директивою наказав не допускати виїзду селян із території України й Кубані в інші райони, а "тих, хто пробрався на північ" негайно заарештовувати, і, після того, як були виявлені "контрреволюційні елементи", висилати на місця попереднього проживання?

· Чому в розпал голодомору, 17 березня 1933 року, було прийнято постанову, згідно з якою вихід із колгоспу допускався тільки з дозволу адміністрації на основі організованого набору робочої сили?

· Чому поселенців і червоноармійців, які заселялися на місце вимерлих селян, влада забезпечувала харчами, а місцеве населення - ні?

· Чому Голодомор проводився паралельно з відновленням масштабних репресій проти культурної еліти України та згортанням українізації в Україні й на Кубані?

· Чому про Голод у Поволжі 1921-1922 років у СРСР можна було вільно писати, а про просту згадку про Голодомор в Україні ще в 1980-х роках можна було потрапити за ґрати? Чому в розпал Голодомору в Україні СРСР називав повідомлення про нього у світі "брудними наклепами" йпродовжував так робити ще десятиліття?

· Чому під час Голодомору в Україні в 1932-1933 роках СРСР експортував за кордон мільйони тонн зерна та значні обсяги інших харчів, чому є маса підтверджень в офіційній біржовій статистиці?

· Убивство мільйонів українців завдало значної шкоди економіці СРСР. Найбільш вразливими до голоду є діти. Вони мали б стати продуктивним населенням і основою економічної могутності країни. Однак СРСР усе одно пішов на їхнє вбивство. В українських селах постійно народжувалися люди, виховані українською мовою в українських традиціях. Врятувати їх від голодної смерті коштувало б копійки в порівнянні з тим, що ці люди щороку заробляли для країни. Однак керівництво СРСР їх не врятувало. Чому?

· Невже в такій країні, як СРСР, де люди часто боялися говорити пошепки під ковдрою, могли вмирати від голоду мільйонами протягом майже двох років без відома й схвалення цього в Москві?

· Чому іноземні дипломати повідомляли про приватні заяви радянських керівників про те, що в Україні в результаті голоду "етнографічний матеріал буде змінено"?

· Радянський Союз здійснив геноцидні дії у вигляді виселення проти низки народів Криму й Кавказу. Невже Сталін більше любив українців?

· Чому свідки розмови Сталіна за участі Постишева і Косіора, заявляли, як Сталін похвалив їх за звіти в Москву про кількість померлих від голоду в Україні і сказав Постишеву: "Ты, Паша, назначен нами туда в роли главгола (главнокомандующего голодом), и этим оружием сделаешь там больше, чем Семен конными армиями. Стасик (Косіор) немного растерялся, а у тебя рука и воля железные"?

· Чи довіряє Віктор Янукович матеріалам з`їзду КПРС і самому Генеральному секретареві Комуністичної партії про те, що Сталін вирішив виселити всіх українців з України: "Українці уникли цієї долі тому, що їх занадто багато й нікуди було вислати. А то він (Сталін) і їх би виселив".

· Ця ідея була реалізована в наказі народного комісара внутрішніх справ СРСР Берії та заступника народного комісара оборони СРСР Жукова від 22 червня 1944 року про виселення всіх українців до Сибіру.

· У своїх спогадах радянські генерали зізналися в існуванні такого наказу та готовності його виконати. Про те, що всіх українців збиралися виселити з України, на ХХ з`їзді КПРС у 1956 році зізнався генеральний секретар КПРС Хрущов.

· Згідно зі спогадами американського державного секретаря Стеттініуса, під час переговорів у Ялті в 1945 році Сталін скаржився на "ненадійне" становище в Україні, та жалкував, що не ухвалив рішення про виселення українців до Сибіру.

· Якщо в 1944 році керівництво СРСР було готове на геноцид українців посеред війни, то чому вони не могли цього хотіти в 1933?

Якби президенту була важливіша правда і повага до земляків (якщо не співвітчизників) за окрик з Москви, то він би дав логічну відповідь на ці питання.

А найголовнішу відповідь мають дати собі українці. До таких катастрофічних наслідків призвела втрата державності у Визвольних змаганнях 1917-1923 рр. І зараз наміром вступити до Митного союзу, змінивши Конституцію, „українська” влада в особі Януковича фактично створює передумову для чергової трагедії. Бо ж ніхто з ідеологів „руского міра” й не збирається приховувати, що для цього „міра” український народ є помилкою, яку треба виправити (викорінити).

Олександр Палій, історик

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-27 20:27:44 ],
на сторінці твору "Голодомор в Україні" «Невільнича поезія»

23 докази геноциду й жодного спростування

Янукович закликає вивчати факти. А факти, такі, що навіть 7 мільйонів жертв може виявитися мінімальною оцінкою.

Якщо Голодомор – не Геноцид, а "спільна трагедія", то як так сталося, що між переписами 1926 і 1937-го років населення СРСР, без урахування українців і казахів, зросло на 119,4%? За цей же час чисельність українців зменшилася на 15,3% від чисельності українців у 1926-му році. Тобто станом на 1937 рік число українців, у разі поширення на них загальносоюзних тенденцій, мало б становити 37,246 мільйона.

А СТАНОВИЛО 26,421 МІЛЬЙОНІВ, ТОБТО НА 10,825 МІЛЬЙОНІВ МЕНШЕ.

Звичайно, можна сказати, що перепис 1937 року організували шкідники троцькісти-бухарінці, за що їх було жорстко, але справедливо покарано радянським правосуддям.

Але як тоді з даними офіційно визнаного в СРСР радянського перепису 1939 року?

За цими даними, кількість українців з 1926-го по 1939-ий роки скоротилася з 31,195 до 28,111 мільйона, тобто на 11 відсотків. За цей же час, приміром, кількість росіян зросла з 77,791 до 99,591 мільйонів, тобто на 28%. Населення СРСР загалом зросло на 16% - зі 147,028 до 170,557 мільйона.

Якби на Україну поширити хоча б середньосоюзні темпи зростання населення, навіть з урахуванням показників України, то тоді кількість українців у 1939 році мала б становити 36,186 мільйона, тобто на 8,075 мільйона більше, ніж їх виявилося насправді.

І це при тому, що ще на початку ХХ століття Україну за швидкістю зростання населення порівнювали з Китаєм. А сьогодні Україна - №1 у світі за швидкістю зменшення населення.

Можна було б поставити Януковичу, який заперечив геноцидний характер Голодомору, ще чимало запитань. Наприклад, такі:

· Чому в селах України, які проводили відповідні обрахунки, кількість загиблих у результаті Голодомору більша, ніж у Другій світовій війні? У ній загинуло щонайменше шість з половиною мільйона мешканців України.

· Чому з усього СРСР в 1932-1933 роках лише в Україні застосовувалися військові операції з огородження, з тим щоб не дати населенню врятуватися від голодної смерті?

· Області України, населені пункти, а також сам кордон УРСР у 1932-1933 роках були оточені військовими загонами, у сутичках з якими загинуло багато втікачів. Цьому є маса доказів та свідчень досі живих людей.

· Чому нічого схожого в інших регіонах СРСР не було?

· Чому єдиним регіоном, крім України, де в 1932-1933 роках були застосовані збройні сили для огородження територій після вилучення харчів у населення, стала Кубань - єдиний регіон СРСР поза Україною, де на той час переважало українське населення?

· Чому по всьому периметру кордону України, від Житомирщини до Луганщини, розташовано численні українські села, які вимирали з голоду, а за кілька кілометрів, за кордоном України, населення інших республік - Росії та Білорусії - не згадує жертв голодомору?

· Чому тільки щодо населення України було ухвалено постанову, яка запровадила вилучення в селян не лише зерна, а всіх без винятку харчових запасів?

· Чому в розпал голоду 22 січня 1933 року Кремль спеціальною директивою наказав не допускати виїзду селян із території України й Кубані в інші райони, а "тих, хто пробрався на північ" негайно заарештовувати, і, після того, як були виявлені "контрреволюційні елементи", висилати на місця попереднього проживання?

· Чому в розпал голодомору, 17 березня 1933 року, було прийнято постанову, згідно з якою вихід із колгоспу допускався тільки з дозволу адміністрації на основі організованого набору робочої сили?

· Чому поселенців і червоноармійців, які заселялися на місце вимерлих селян, влада забезпечувала харчами, а місцеве населення - ні?

· Чому Голодомор проводився паралельно з відновленням масштабних репресій проти культурної еліти України та згортанням українізації в Україні й на Кубані?

· Чому про Голод у Поволжі 1921-1922 років у СРСР можна було вільно писати, а про просту згадку про Голодомор в Україні ще в 1980-х роках можна було потрапити за ґрати? Чому в розпал Голодомору в Україні СРСР називав повідомлення про нього у світі "брудними наклепами" йпродовжував так робити ще десятиліття?

· Чому під час Голодомору в Україні в 1932-1933 роках СРСР експортував за кордон мільйони тонн зерна та значні обсяги інших харчів, чому є маса підтверджень в офіційній біржовій статистиці?

· Убивство мільйонів українців завдало значної шкоди економіці СРСР. Найбільш вразливими до голоду є діти. Вони мали б стати продуктивним населенням і основою економічної могутності країни. Однак СРСР усе одно пішов на їхнє вбивство. В українських селах постійно народжувалися люди, виховані українською мовою в українських традиціях. Врятувати їх від голодної смерті коштувало б копійки в порівнянні з тим, що ці люди щороку заробляли для країни. Однак керівництво СРСР їх не врятувало. Чому?

· Невже в такій країні, як СРСР, де люди часто боялися говорити пошепки під ковдрою, могли вмирати від голоду мільйонами протягом майже двох років без відома й схвалення цього в Москві?

· Чому іноземні дипломати повідомляли про приватні заяви радянських керівників про те, що в Україні в результаті голоду "етнографічний матеріал буде змінено"?

· Радянський Союз здійснив геноцидні дії у вигляді виселення проти низки народів Криму й Кавказу. Невже Сталін більше любив українців?

· Чому свідки розмови Сталіна за участі Постишева і Косіора, заявляли, як Сталін похвалив їх за звіти в Москву про кількість померлих від голоду в Україні і сказав Постишеву: "Ты, Паша, назначен нами туда в роли главгола (главнокомандующего голодом), и этим оружием сделаешь там больше, чем Семен конными армиями. Стасик (Косіор) немного растерялся, а у тебя рука и воля железные"?

· Чи довіряє Віктор Янукович матеріалам з`їзду КПРС і самому Генеральному секретареві Комуністичної партії про те, що Сталін вирішив виселити всіх українців з України: "Українці уникли цієї долі тому, що їх занадто багато й нікуди було вислати. А то він (Сталін) і їх би виселив".

· Ця ідея була реалізована в наказі народного комісара внутрішніх справ СРСР Берії та заступника народного комісара оборони СРСР Жукова від 22 червня 1944 року про виселення всіх українців до Сибіру.

· У своїх спогадах радянські генерали зізналися в існуванні такого наказу та готовності його виконати. Про те, що всіх українців збиралися виселити з України, на ХХ з`їзді КПРС у 1956 році зізнався генеральний секретар КПРС Хрущов.

· Згідно зі спогадами американського державного секретаря Стеттініуса, під час переговорів у Ялті в 1945 році Сталін скаржився на "ненадійне" становище в Україні, та жалкував, що не ухвалив рішення про виселення українців до Сибіру.

· Якщо в 1944 році керівництво СРСР було готове на геноцид українців посеред війни, то чому вони не могли цього хотіти в 1933?

Якби президенту була важливіша правда і повага до земляків (якщо не співвітчизників) за окрик з Москви, то він би дав логічну відповідь на ці питання.

А найголовнішу відповідь мають дати собі українці. До таких катастрофічних наслідків призвела втрата державності у Визвольних змаганнях 1917-1923 рр. І зараз наміром вступити до Митного союзу, змінивши Конституцію, „українська” влада в особі Януковича фактично створює передумову для чергової трагедії. Бо ж ніхто з ідеологів „руского міра” й не збирається приховувати, що для цього „міра” український народ є помилкою, яку треба виправити (викорінити).

Олександр Палій, історик
http://www.unian.net/ukr/news/news-408524.html

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-28 13:28:13 ],
на сторінці твору "Голодомор в Україні" «Невільнича поезія»

Із нещодавнього інтерв'ю для "Ехо Москви".

(Інтерв'ю давалося українською мовою, фрагмент подано так, як на "Ехо Москви").

http://echo.msk.ru/programs/beseda/729803-echo/

В.ЮЩЕНКО: Что объединяет нацию? Я один эпизод возьму. В том числе история. Какой бы она ни была. Иногда даже горькая история, трагическая история объединяет больше, чем какие-то другие страницы. В этом суть.
Почему важна для каждой нации история? Это не от того, что это чье-то хобби, а потому что когда мы ищем общность, то она проявляется в том числе и в истории.
Поэтому для каждой нации история – это как святой Грааль. Россия, например, пишет свою историю, и она ни у кого не спрашивает – ни у поляков, ни у финнов Поляки пишут свою историю. Причем и тот, и тот народ жили в одном времени. Но при этом у каждого история своя. Даже если поляки были колонией Российской империи. У них своя история – не общая. Не общая история с Финляндией, хоть Финляндия тоже была колонией Российской империи. В общем, у каждой нации – своя история.
Мы можем дышать одним воздухом, жить в одно время, но у каждого из нас своя история. Поэтому когда у нации есть проблема единства, часть этой проблемы должна взять на себя и цельность и единство истории, наших корней.
Потому что корни у нас общие. И, очевидно, мы можем сказать, что и сегодняшний день у нас общий. Да и завтрашний день у нас общий… Это та точка, которая добавляется чувства, ощущения соборности, единства. Поэтому история важна как нациеобразующий фактор. Собственная история, написана этой нацией, принятая этой нацией.
И когда мы касаемся темы Голодомора 1932-1933 годов, с одной стороны, это точка истории, которую много лет замалчивали, потому что за этой точкой истории стоит самое большое гуманитарное преступление. Не проанализировав эту историю и не дав ответ, почему было совершено этот преступление, почему оно стало возможным, кто за ним стоит, - мы не только получим сигнал из своего прошлого – кто мы есть. Мы дадим ответ, в конце концов, что в нашем понимании является добром, а что злом, какая власть нужна, как предотвратить, чтобы это не повторилось… Ведь это человеческие действия были, это не стихия. Когда мы говорим о том, что кто-то пробует это повернуть в русло природной, естественной засухи, природного неурожая, кто-то вообще говорит: «Да забудьте вы этот Голодомор. Уже 5 лет говорите об этом, давайте дальше о чем-то не травмирующем говорить, о чем-то светлом, о чем-то радостном».
Так я хотел бы некоторые параллели провести. Не интересует ли вас, почему нация, которая 90% формировала экспорта зерна из России, получила голод. Как нация, которая …выращивала 20% мирового объема пшеницы, 40% ячменя, получила голод. Как нация, которая даже в самый тяжелый год собирала 12,5 мл.тонн зерна, а для удовлетворения потребностей нужно 10 или 11 млн, почему она голодала?
И ты приходишь к выводу: природа тут ни при чем. Господь тут ни при чем. Тут вмешалось то, что принесло искусственную смерть.
Кто-то говорит: «Вы знаете, голод был в России, Беларусь, в Польше, Чехии, Казахстане…» Абсолютно верно. Природный (естественный?) голод стучал в дверь любого народа, и в 17,и в 18, и 19 ст. Голод переживал любой народ. То есть очень часто не хватало провизии, и был голод, и люди умирали от голода. Это называется голод.
Но есть второе обстоятельство. У тебя были продукты, но тебя убили голодом. Это называется уже Голодомор. Здесь большая разница – смерть от голода или убийство голодом. И вот когда мы приходим к этой дефиниции, мы отталкиваемся, что те около 10 млн. жертв, которые принесла Украина из-за искусственной организации голода, трактуются как геноцид против украинского народа.
Что такое геноцид по Конвенции? Это массовое убийство людей по этническому, национальному, расовому, религиозному признаку. Прошу вас обратить внимание на первые две категории: этнический и национальный. Этнический – в контексте «этнос» и национальный – в контексте «народ».
Так украинский суд определил: «Геноцид против украинского народа». Где львиную долю этого геноцида, конечно, ощутили на себе украинцы. Но не только украинцы – и россияне, и казахи, и евреи – кто населял нашу землю. Но ведь это и есть украинский народ. Когда говорят, что в тот же период и в те же годы аналогичный голод был на Поволжье, в Казахстане, в Беларусь. Это тоже не совсем правильно. Не такой голод. В Украине голод и Голодомор был вызван не проблемой неурожая, а проблемой чрезмерных заготовок. Когда з 12,5 млн.т при потребности 11 т заготовка стоила нам около 7 млн. дол. Простая арифметика для тех, кто руководил заготовкой, показала: уважаемые, если вы с Украины забираете больше 2 млн т, вы обрекаете крестьянство на гибель. Но, очевидно, эта арифметика не интересовала тех людей, потому что их задачей было организовать этот голод, организовать убийство голодом. Это первое. На Поволжье заготовок не было. В Казахстане тоже не было. А у нас они были. И когда мы говорим о втором отличии, Вы знаете, из Поволжья не запрещали людям выезжать в центральный черноземный район, Московскую область, в любую другую область России. Искать хлеб, где зерно есть, и добывать его. Единственные, кому был запрещен выезд за рамки собственной территории, это были украинцы. Которые жили на Кубани, потому что это этническая сторона была, и на Украине. Прямое распоряжение.

Кстати, «черные доски»… В Поволжье их не было, в Беларусь не было, в Казахстане «черных досок» не было. «Черные доски» были только на Украине. А это что значит: село, которое подпадает под «черные доски», - это гетто, которое окружалось военными – ни выйти и не зайти. Это концлагерь. Решение о занесении на «черную доску» - это решение о твоей смерти.
Такого порядка, инструмента коммунистический режим не использовал ни на одной территории, кроме Украины.
Говорим ли мы о других вещах, которые выделяют Украину в это время в действиях центрально большевистского режима – суть остается одна: голод, который произошел на Украине в 1932-33 годах, в содержательной части правильно называть Голодомором – мор голодом – убийств голодом – геноцид, организованный коммунистическим режимом, его политическим руководством, в центре Советского Союза и на местах – в Украине. И поэтому определение суда от 13 января 2006 г. о преступлении, совершенном Сталиным, Кагановичем, Косиором и еще четырьмя руководителями компартии Советского Союза и Украины – это формальное правовое завершение, это та точка правовая, которую мы поставили в системе политических и правовых действий 1932-1933 годов.

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-28 13:30:50 ],
на сторінці твору "Голодомор в Україні" «Невільнича поезія»

На жаль ЮЩЕНКО АБСОЛЮТНО ДИСКРЕДИТУВАВ СЕБЕ В ОЧАХ УКРАЇНЦІВ СВОЄЮ ЯК ДІЯЛЬНІСТЮ, ТАК І БЕЗДІЯЛЬНІСТЮ, тому дуже багато хто ставитиметься до його слів скептично, та в питаннях геноциду українського народу колишній президент як міг, так і підтримував прагнення українців повноцінно осягнути трагедію народу, донести її світові.

Вважаю, що ці проблеми (і трагедії) спільні для нас і для братніх російського і білоруського народу. І вони пережили із найстрашнішими наслідками свої Геноциди - і про них також потрібно говорити, і робити висновки.
Напевно це єдиний шлях для відродження України, Білорусії і Росії, як демократичних країн.

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-29 12:36:18 ],
на сторінці новини

Із нещодавнього інтерв'ю для "Ехо Москви".

(Інтерв'ю давалося українською мовою, фрагмент подано так, як на "Ехо Москви".

http://echo.msk.ru/programs/beseda/729803-echo/

В.ЮЩЕНКО: Что объединяет нацию? Я один эпизод возьму. В том числе история. Какой бы она ни была. Иногда даже горькая история, трагическая история объединяет больше, чем какие-то другие страницы. В этом суть.
Почему важна для каждой нации история? Это не от того, что это чье-то хобби, а потому что когда мы ищем общность, то она проявляется в том числе и в истории.
Поэтому для каждой нации история – это как святой Грааль. Россия, например, пишет свою историю, и она ни у кого не спрашивает – ни у поляков, ни у финнов Поляки пишут свою историю. Причем и тот, и тот народ жили в одном времени. Но при этом у каждого история своя. Даже если поляки были колонией Российской империи. У них своя история – не общая. Не общая история с Финляндией, хоть Финляндия тоже была колонией Российской империи. В общем, у каждой нации – своя история.
Мы можем дышать одним воздухом, жить в одно время, но у каждого из нас своя история. Поэтому когда у нации есть проблема единства, часть этой проблемы должна взять на себя и цельность и единство истории, наших корней.
Потому что корни у нас общие. И, очевидно, мы можем сказать, что и сегодняшний день у нас общий. Да и завтрашний день у нас общий… Это та точка, которая добавляется чувства, ощущения соборности, единства. Поэтому история важна как нациеобразующий фактор. Собственная история, написана этой нацией, принятая этой нацией.
И когда мы касаемся темы Голодомора 1932-1933 годов, с одной стороны, это точка истории, которую много лет замалчивали, потому что за этой точкой истории стоит самое большое гуманитарное преступление. Не проанализировав эту историю и не дав ответ, почему было совершено этот преступление, почему оно стало возможным, кто за ним стоит, - мы не только получим сигнал из своего прошлого – кто мы есть. Мы дадим ответ, в конце концов, что в нашем понимании является добром, а что злом, какая власть нужна, как предотвратить, чтобы это не повторилось… Ведь это человеческие действия были, это не стихия. Когда мы говорим о том, что кто-то пробует это повернуть в русло природной, естественной засухи, природного неурожая, кто-то вообще говорит: «Да забудьте вы этот Голодомор. Уже 5 лет говорите об этом, давайте дальше о чем-то не травмирующем говорить, о чем-то светлом, о чем-то радостном».
Так я хотел бы некоторые параллели провести. Не интересует ли вас, почему нация, которая 90% формировала экспорта зерна из России, получила голод. Как нация, которая …выращивала 20% мирового объема пшеницы, 40% ячменя, получила голод. Как нация, которая даже в самый тяжелый год собирала 12,5 мл.тонн зерна, а для удовлетворения потребностей нужно 10 или 11 млн, почему она голодала?
И ты приходишь к выводу: природа тут ни при чем. Господь тут ни при чем. Тут вмешалось то, что принесло искусственную смерть.
Кто-то говорит: «Вы знаете, голод был в России, Беларусь, в Польше, Чехии, Казахстане…» Абсолютно верно. Природный (естественный?) голод стучал в дверь любого народа, и в 17,и в 18, и 19 ст. Голод переживал любой народ. То есть очень часто не хватало провизии, и был голод, и люди умирали от голода. Это называется голод.
Но есть второе обстоятельство. У тебя были продукты, но тебя убили голодом. Это называется уже Голодомор. Здесь большая разница – смерть от голода или убийство голодом. И вот когда мы приходим к этой дефиниции, мы отталкиваемся, что те около 10 млн. жертв, которые принесла Украина из-за искусственной организации голода, трактуются как геноцид против украинского народа.
Что такое геноцид по Конвенции? Это массовое убийство людей по этническому, национальному, расовому, религиозному признаку. Прошу вас обратить внимание на первые две категории: этнический и национальный. Этнический – в контексте «этнос» и национальный – в контексте «народ».
Так украинский суд определил: «Геноцид против украинского народа». Где львиную долю этого геноцида, конечно, ощутили на себе украинцы. Но не только украинцы – и россияне, и казахи, и евреи – кто населял нашу землю. Но ведь это и есть украинский народ. Когда говорят, что в тот же период и в те же годы аналогичный голод был на Поволжье, в Казахстане, в Беларусь. Это тоже не совсем правильно. Не такой голод. В Украине голод и Голодомор был вызван не проблемой неурожая, а проблемой чрезмерных заготовок. Когда з 12,5 млн.т при потребности 11 т заготовка стоила нам около 7 млн. дол. Простая арифметика для тех, кто руководил заготовкой, показала: уважаемые, если вы с Украины забираете больше 2 млн т, вы обрекаете крестьянство на гибель. Но, очевидно, эта арифметика не интересовала тех людей, потому что их задачей было организовать этот голод, организовать убийство голодом. Это первое. На Поволжье заготовок не было. В Казахстане тоже не было. А у нас они были. И когда мы говорим о втором отличии, Вы знаете, из Поволжья не запрещали людям выезжать в центральный черноземный район, Московскую область, в любую другую область России. Искать хлеб, где зерно есть, и добывать его. Единственные, кому был запрещен выезд за рамки собственной территории, это были украинцы. Которые жили на Кубани, потому что это этническая сторона была, и на Украине. Прямое распоряжение.

Кстати, «черные доски»… В Поволжье их не было, в Беларусь не было, в Казахстане «черных досок» не было. «Черные доски» были только на Украине. А это что значит: село, которое подпадает под «черные доски», - это гетто, которое окружалось военными – ни выйти и не зайти. Это концлагерь. Решение о занесении на «черную доску» - это решение о твоей смерти.
Такого порядка, инструмента коммунистический режим не использовал ни на одной территории, кроме Украины.
Говорим ли мы о других вещах, которые выделяют Украину в это время в действиях центрально большевистского режима – суть остается одна: голод, который произошел на Украине в 1932-33 годах, в содержательной части правильно называть Голодомором – мор голодом – убийств голодом – геноцид, организованный коммунистическим режимом, его политическим руководством, в центре Советского Союза и на местах – в Украине. И поэтому определение суда от 13 января 2006 г. о преступлении, совершенном Сталиным, Кагановичем, Косиором и еще четырьмя руководителями компартии Советского Союза и Украины – это формальное правовое завершение, это та точка правовая, которую мы поставили в системе политических и правовых действий 1932-1933 годов.

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-29 13:43:49 ],
на сторінці твору "Черговий ляпас виключно для України і українців?" Адміністрація Майстерень

Злочинці мають бути покарані, особливо ті, що причетні до масового знищення цивільних і військовополонених. І правильно, що такі справи постійно на слуху. Не правильно, якщо виникають підозри в нечесності прокурорів, суддів, журналістів, чи то цілих спільнот, як наприклад всього німецького суспільства?

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-29 14:41:14 ],
на сторінці твору "Дикунство нинішньої влади" Адміністрація Майстерень

Протести проти свавілля влади
Станом на 12:00 на Майдані Незалежності в Києві перебувають близько 7 - 10 тис. підприємців, які протестують проти нового Податкового кодексу, повідомили УНІАН в Громадському русі “Відсіч”, що виступає співорганізатором акції.

У русі також наголосили, що повторюється ситуація з попередніми акціями, коли міліція не допускає мітингувальників до Києва, перешкоджаючи їх проїзду. Зокрема, так само блокується Одеська траса, під’їзди зі сторони Чернігова. Тиску також піддаються перевізники, яким погрожують відібрати ліцензії.

Співорганізатори також зазначили, що останнім часом побільшало проблем з придбанням квитків на поїзди. У “Відсічі” висловили припущення, що це пов’язано з намаганням влади перешкодити частині мітингувальників дістатись Києва залізною дорогою. Співорганізатори також зазначили, що проблемним є навіть купити залізничні квитки на грудень, коли зазвичай пускають додаткові поїзди напередодні новорічних свят.

Організатори: На Майдані вже 10-12 тисяч підприємцівПонеділок, 29 листопада 2010, 12:51 Станом на 12:30 на Майдані Незалежності перебуває близько 10-12 тисяч осіб.Про це "Дзеркалу тижня" повідомив прес-секретар Центрального штабу порятунку українського підприємництва Святослав Швецов.При цьому він зазначив, що люди продовжують збиратися, і ближче до обіду кількість мітингувальників збільшиться.Говорячи про плани на понеділок, Швецов нагадав, що на 12:00 запланована зустріч підприємців і прем'єра Миколи Азарова."Зараз, напевно, всі разом і сходимо до Азарова", - сказав Швецов.Раніше "Українські новини" писали про близько 1,5 тисячі підприємців, які зранку проводили мітинг проти підписання Податкового кодексу на Майдані Незалежності у Києві.Мітингувальники тримають у руках національні прапори України й час від часу скандують: "Слава Україні! Героям слава!".Крім того, вони свистять і дудять у дудки, висловлюючи в такий спосіб невдоволення Податковим кодексом, повідомляють На сцені виступають підприємці з різних регіонів країни, а також організатори акції. Фото Texty.org.uaЯк повідомляє ІМК, люди на площі скандують: "Геть Тігіпка" та гасла проти Податкового кодексу.З самого ранку в Києві йде сніг, температура близько +3 градуси.Зранку священик із Донецька прочитав молитву Отче наш.Як відомо, учасники акції на Майдані Незалежності закликали провести у понеділок, 29 листопада, загальнонаціональну акцію протесту підприємців.
© 2000-2010 "Українська правда"
Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/news/2010/11/29/5623911/

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-29 16:09:07 ],
на сторінці твору "Округ президента Ющенка" Адміністрація Майстерень

"...Если правда оно —
Ну, хотя бы на треть, —
Остаётся одно:
Только лечь помереть!" В.Висоцький

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-29 16:16:02 ],
на сторінці твору "Округ президента Ющенка" Адміністрація Майстерень

"Найбільшим гальмом у "касетному скандалі" був Ющенко" - екс-глава ТСК

Повністю розкрити справу про вбивство Георгія Гонгадзе і знайти винних ніхто не намагався.

Таку думку висловив колишній голова тимчасової комісії Верховної Ради з розслідування вбивства журналіста Олександр Жир у коментарі "Gazeta.ua".

"На жаль, найбільшим гальмом у розкритті "касетного скандалу" був президент Віктор Ющенко. Людина була неспроможною розібратися у всіх цих речах. Президент був незацікавлений знайти винних", - заявив він.

"Чи доведе до кінця справу нинішня влада - подивимося, як вона буде діяти. Найголовніше, аби всі питання були переведені з політичної площини в юридичну", - додав Жир.

"В кінцевому результаті мають бути названі ті особи, які причасті до вбивства журналіста і прослуховування кабінету президента", - переконаний він.

На думку Жира, ситуація з прослуховуванням виглядає смішною.

"Є дві людини: той, хто прослуховує, і той, кого слухають. Хтось один мусить сидіти в тюрмі, бо діяв незаконно. Там має бути або президент, або Мельниченко. Це є аксіомою, на яку ніхто чомусь не хоче звертати увагу. Справа йде таким чином, що всі нібито праві - і власник кабінету, і той, хто слухав", - підкресли він.

Жир також зазначив, що правоохоронні органи мають з'ясувати, чи майор Мельниченко робив прослуховування для спецслужб інших країн. За його словами, вирішенням має зайнятися Генпрокуратура.

"Думаю, що всі речі з прослуховуванням кабінету президента не можуть бути зроблені і організовані одною людиною. Це всім зрозуміло", - зазначив він.

Як відомо, 10 років тому - 28 листопада 2000 року - в Україні вибухнув "касетний скандал". Тоді лідер Соціалістичної партії Олександр Мороз через ЗМІ оприлюднив частину записів, нібито зроблених в президентському кабінеті майором Мельниченком.

Зміст записів свідчив про гучні злочини, до яких нібито були причетні тодішній президент України Леонід Кучма і його найближче оточення. Найбільш резонансним злочином було вбивство журналіста Георгія Гонгадзе.

http://www.pravda.com.ua/news/2010/11/29/5623774/

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-11-29 22:50:01 ],
на сторінці твору "Округ президента Ющенка" Адміністрація Майстерень

Безумовним позитивом є обстоювання Ющенком необхідності загального визнання Голодомору, як Геноциду українського народу, відкриття архівів колишнього КГБ.

Із нещодавнього інтерв'ю для "Ехо Москви".

(Інтерв'ю давалося українською мовою, фрагмент подано так, як на "Ехо Москви").

http://echo.msk.ru/programs/beseda/729803-echo/

В.ЮЩЕНКО: Что объединяет нацию? Я один эпизод возьму. В том числе история. Какой бы она ни была. Иногда даже горькая история, трагическая история объединяет больше, чем какие-то другие страницы. В этом суть.
Почему важна для каждой нации история? Это не от того, что это чье-то хобби, а потому что когда мы ищем общность, то она проявляется в том числе и в истории.
Поэтому для каждой нации история – это как святой Грааль. Россия, например, пишет свою историю, и она ни у кого не спрашивает – ни у поляков, ни у финнов Поляки пишут свою историю. Причем и тот, и тот народ жили в одном времени. Но при этом у каждого история своя. Даже если поляки были колонией Российской империи. У них своя история – не общая. Не общая история с Финляндией, хоть Финляндия тоже была колонией Российской империи. В общем, у каждой нации – своя история.
Мы можем дышать одним воздухом, жить в одно время, но у каждого из нас своя история. Поэтому когда у нации есть проблема единства, часть этой проблемы должна взять на себя и цельность и единство истории, наших корней.
Потому что корни у нас общие. И, очевидно, мы можем сказать, что и сегодняшний день у нас общий. Да и завтрашний день у нас общий… Это та точка, которая добавляется чувства, ощущения соборности, единства. Поэтому история важна как нациеобразующий фактор. Собственная история, написана этой нацией, принятая этой нацией.
И когда мы касаемся темы Голодомора 1932-1933 годов, с одной стороны, это точка истории, которую много лет замалчивали, потому что за этой точкой истории стоит самое большое гуманитарное преступление. Не проанализировав эту историю и не дав ответ, почему было совершено этот преступление, почему оно стало возможным, кто за ним стоит, - мы не только получим сигнал из своего прошлого – кто мы есть. Мы дадим ответ, в конце концов, что в нашем понимании является добром, а что злом, какая власть нужна, как предотвратить, чтобы это не повторилось… Ведь это человеческие действия были, это не стихия. Когда мы говорим о том, что кто-то пробует это повернуть в русло природной, естественной засухи, природного неурожая, кто-то вообще говорит: «Да забудьте вы этот Голодомор. Уже 5 лет говорите об этом, давайте дальше о чем-то не травмирующем говорить, о чем-то светлом, о чем-то радостном».
Так я хотел бы некоторые параллели провести. Не интересует ли вас, почему нация, которая 90% формировала экспорта зерна из России, получила голод. Как нация, которая …выращивала 20% мирового объема пшеницы, 40% ячменя, получила голод. Как нация, которая даже в самый тяжелый год собирала 12,5 мл.тонн зерна, а для удовлетворения потребностей нужно 10 или 11 млн, почему она голодала?
И ты приходишь к выводу: природа тут ни при чем. Господь тут ни при чем. Тут вмешалось то, что принесло искусственную смерть.
Кто-то говорит: «Вы знаете, голод был в России, Беларусь, в Польше, Чехии, Казахстане…» Абсолютно верно. Природный (естественный?) голод стучал в дверь любого народа, и в 17,и в 18, и 19 ст. Голод переживал любой народ. То есть очень часто не хватало провизии, и был голод, и люди умирали от голода. Это называется голод.
Но есть второе обстоятельство. У тебя были продукты, но тебя убили голодом. Это называется уже Голодомор. Здесь большая разница – смерть от голода или убийство голодом. И вот когда мы приходим к этой дефиниции, мы отталкиваемся, что те около 10 млн. жертв, которые принесла Украина из-за искусственной организации голода, трактуются как геноцид против украинского народа.
Что такое геноцид по Конвенции? Это массовое убийство людей по этническому, национальному, расовому, религиозному признаку. Прошу вас обратить внимание на первые две категории: этнический и национальный. Этнический – в контексте «этнос» и национальный – в контексте «народ».
Так украинский суд определил: «Геноцид против украинского народа». Где львиную долю этого геноцида, конечно, ощутили на себе украинцы. Но не только украинцы – и россияне, и казахи, и евреи – кто населял нашу землю. Но ведь это и есть украинский народ. Когда говорят, что в тот же период и в те же годы аналогичный голод был на Поволжье, в Казахстане, в Беларусь. Это тоже не совсем правильно. Не такой голод. В Украине голод и Голодомор был вызван не проблемой неурожая, а проблемой чрезмерных заготовок. Когда з 12,5 млн.т при потребности 11 т заготовка стоила нам около 7 млн. дол. Простая арифметика для тех, кто руководил заготовкой, показала: уважаемые, если вы с Украины забираете больше 2 млн т, вы обрекаете крестьянство на гибель. Но, очевидно, эта арифметика не интересовала тех людей, потому что их задачей было организовать этот голод, организовать убийство голодом. Это первое. На Поволжье заготовок не было. В Казахстане тоже не было. А у нас они были. И когда мы говорим о втором отличии, Вы знаете, из Поволжья не запрещали людям выезжать в центральный черноземный район, Московскую область, в любую другую область России. Искать хлеб, где зерно есть, и добывать его. Единственные, кому был запрещен выезд за рамки собственной территории, это были украинцы. Которые жили на Кубани, потому что это этническая сторона была, и на Украине. Прямое распоряжение.

Кстати, «черные доски»… В Поволжье их не было, в Беларусь не было, в Казахстане «черных досок» не было. «Черные доски» были только на Украине. А это что значит: село, которое подпадает под «черные доски», - это гетто, которое окружалось военными – ни выйти и не зайти. Это концлагерь. Решение о занесении на «черную доску» - это решение о твоей смерти.
Такого порядка, инструмента коммунистический режим не использовал ни на одной территории, кроме Украины.
Говорим ли мы о других вещах, которые выделяют Украину в это время в действиях центрально большевистского режима – суть остается одна: голод, который произошел на Украине в 1932-33 годах, в содержательной части правильно называть Голодомором – мор голодом – убийств голодом – геноцид, организованный коммунистическим режимом, его политическим руководством, в центре Советского Союза и на местах – в Украине. И поэтому определение суда от 13 января 2006 г. о преступлении, совершенном Сталиным, Кагановичем, Косиором и еще четырьмя руководителями компартии Советского Союза и Украины – это формальное правовое завершение, это та точка правовая, которую мы поставили в системе политических и правовых действий 1932-1933 годов.

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-01 13:01:53 ],
на сторінці твору "Відтворено елексир молодості?" Адміністрація Майстерень

Цікаво було би на фото отого винахідника подивитися. Чи помолодів?

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-01 13:17:51 ],
на сторінці твору "Відтворено елексир молодості?" Адміністрація Майстерень

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-01 14:13:42 ],
на сторінці новини

// 05.11.2010 // 09:33 //
Черномырдина убили? "Братство" намекает на Путина и Медведева

Бывший Посол России в Украине Виктор Черномырдин был убит. С таким сенсационным заявлением выступила партия "Братство".
Так, пресс-служба "Братства" распространила заявление, в котором, в частности, говорится: "Напомним, что экс-посла отстранили от обязанностей и отозвали в Кремль для контроля. Москва боялась слишком влиятельной личности Виктора Черномырдина. Но и в Кремле, находясь на должности советника президента, он продолжал собственную игру", пишет Лига.
В "Братстве" утверждают, что "все началось с хамского поведения министра обороны России Сердюкова, который грубо обидел при подчиненных Героя России Андрея Кравцова, начальника Рязанского училища ВДВ". "Эпизод был настолько возмутительным, что десантники обратились к Медведеву с требованием снять с должности Сердюкова. Мало того, Сердюков серьезно обидел не только десантников, но и Православную церковь РФ", - говорится в сообщении.
"Десантников поддержали и моряки, а потом еще и космонавты. Ситуация стала приобретать явные признаки определенной кампании. Без надежды на поддержку свыше такие вещи в нынешней РФ делать невозможно", - отметили в "Братстве".
"Власть, однако, на требования военных не отреагировала. Тогда десантники объявили о проведении митинга в Москве. Заявленное число участников - свыше 10 тысяч лиц. Место проведения - Поклонная гора. Разрешение было дано на 7 ноября", - проинформировали партийцы.
"Именно эта критическая ситуация была подхвачена Черномырдиным. Он был одним из тех, кто финансировал возрастающий с каждым днем бунт, превращая его из обычного российского протеста, который постоянно вырывается наружу из-за шаткой системы власти, в серьезный мятеж, - убеждены в "Братстве". - Кто именно является заказчиком его убийства, сейчас неизвестно: он был самостоятельным игроком. И Путин, и Медведев могут быть причастны к этому, ведь Черномырдин был проблемой для обоих".
Как сообщал MIGnews.com.ua, Виктор Черномырдин скончался 3 ноября на 73-м году жизни. Он возглавлял правительство России с 1992 по 1998 год. С 2001 по 2009 год был Послом России в Украине.

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-01 14:21:21 ],
на сторінці новини

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-01 14:25:41 ],
на сторінці новини

Китай заблокував доступ до сайту Wikileaks

Влада Китаю заблокувала доступ до сайту інтернет-ресурсу Wikileaks.

Як передає Газета.ру, за даними джерел, таке рішення було продиктоване прагненням обмежити розповсюдження інформації, що “порочить країну”, і небажанням «псувати відносини зі США».

З ранку середи, 1 грудня, спроби «зайти» на сайти wikileaks.org і cablegate.wikileaks.org, що опублікували більш як 250 тис. документів Міністерства закордонних справ США, супроводжувалися написом «з`єднання не може бути встановлене». Видання зазначає, що китайська влада дотримується політики цензурних обмежень на контент, що розміщується у мережі.

Як повідомлялося, зокрема, в матеріалах Wikileaks йшлося, що Китай має намір переглянути своє ставлення до КНДР як до союзника і вважає країну «зіпсованою дитиною».

Також у таємному листуванні американських і китайських дипломатів йшлося про те, що КНР фактично готова погодитися з об`єднанням двох Корей під керівництвом Сеула.

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-01 14:39:16 ],
на сторінці новини

Путін не очікував зверхності від американських дипломатів Прем'єр Росії Володимир Путін не вважає катастрофою витоки інформації на сайті WikiLeaks.Про це він заявив в інтерв'ю Ларрі Кінгу на телеканалі CNN. Деякі експерти вважають, що хтось спеціально надуває авторитет цього сайту, щоб потім використати в якихось своїх політичних цілях. Так кажуть експерти", - сказав Путін. "Але це не катастрофа. Я не бачу, щоб це було катастрофою", - сказав він.Відповідаючи на питання, хто – він чи президент Медведєв – балотуватимуться на президентську посаду в 2012 році, Путін відповів, що це буде "узгоджене рішення". "Ми побачимо. Поки ще є достатньо часу перед виборами", - сказав він. Путін також прокоментував документи, які були оприлюднені на сайті WikiLeaks, в яких американські дипломати порівнювали його та Медведєва з героями коміксів Бетманом та Робіном відповідно. "Це справа нашої взаємодії, що є важливим фактором внутрішньої політики в країні. Але, якщо бути з вами чесним, ми не підозрювали що це буде зроблено з такою зверхністю, грубістю та так неетично", - сказав він. Українська правда

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-01 14:53:30 ],
на сторінці новини

Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол) оголосила в міжнародний розшук засновника скандально відомого інтернет-ресурсу WikiLeaks Джуліана АССАНДЖА (На фото).Про це передає РІА «Новости», зазначивши, що Дж.АССАНДЖ звинувачується шведськими властями, зокрема, в згвалтуванні і сексуальних домаганнях.Інтерпол розповсюдив на ім`я 39-річного австралійця Дж.АССАНДЖА "червоне повідомлення", що рівнозначно занесенню його в список найбільш розшукуваних осіб.Прокуратура Швеції надіслала в Інтерпол прохання оголосити Дж.АССАНДЖА в міжнародний розшук 20 листопада. Раніше стокгольмський суд схвалив запит прокуратури про взяття Дж.АССАНДЖА під варту. Сам Дж.АССАНДЖ, місцезнаходження якого в даний час невідоме, категорично відкидає звинувачення на свою адресу, називаючи їх частиною "брудної кампанії", що проводиться стосовно WikiLeaks, який спеціалізується на публікації "закритої", зокрема секретної інформації. Нарприкінці липня сайт опублікував підбірку службових документів, що стосуються проведення операцій США і їх союзників в Афганістані та Іраку з січня 2004 року по грудень 2009 року. Підбірка включала понад 90 тис. документів. Її основу склали рапорти американських командирів різного рівня про проведення операцій, що описують подробиці бойових дій і містять детальний опис їх наслідків. А минулого понеділка, 29 листопада, інтернет-ресурс виклав чергову порцію секретних документів – понад 250 тис. Цього разу це здебільшого листування американських дипломатів з Держдепартаментом, в якій, зокрема, містяться вельми невтішні вислови на адресу ряду європейських лідерів.

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-01 15:36:52 ],
на сторінці твору "РосУкрЕнерго і Віктор Ющенко" Адміністрація Майстерень

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-01 16:00:59 ],
на сторінці твору "Округ президента Ющенка" Адміністрація Майстерень

Безумовним плюсом виглядає поїздка Ющенка до Грузії у дні російсько-грузинської війни.
І не важливо, чи настільки мужнім був Ющенко й інші Президенти, чи організовували це більш потужні країни, та ці сторінки, схоже, будуть прикрашати історію України вічно.

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-12-01 21:33:11 ],
на сторінці новини

М. Хазін "WikiLeaks розбушувався ..."

Автор: Михаїл Хазін

Текст про викриття сайту WikiLeaks, написаний для fintimes.ru

Шум, піднятий на сторінках світових ЗМІ викриттями сайту Вікілікс вражає. Кажуть вже про нове «11 вересня», США лякають смертями і терактами, проти власника сайту збираються заводити цілу купу кримінальних справ (починаючи від сексуальних домагань і закінчуючи тероризмом), сам сайт повис через хакерську атаку (цікаво, хто її організував), і так далі, і тому подібне. Разом з тим, влада Китаю, наприклад (та й деяких інших країн) успішно вирішують проблему з небажаною інформацією в інтернеті на своїй території, та й деякі інші країни теж цілком успішно з нею справляються. І припустити, що США, на території котрих і розташовані «первинні» сервери самої системи інтернету, не могли впоратися з проблемою ... І влада Росії якось кволо відреагували на новини, сказавши, що нічого нового і цікавого в них немає ... Загалом, щось тут таке є, явно недосказане, у зв'язку з чим виникає бажання це проаналізувати. Ось і спробуємо цим зайнятися.

Для початку - а чи є принципові новини на цьому сайті для «можновладців»?
Швидше за все, немає.
Що, влада Німеччини не знали, що спецслужби США протизаконно викрали громадянина Німеччини на території цієї самої Німеччини і тримали його в ув'язненні кілька років? Знали, вони навіть отримали жорстке попередження США про те, що не варто відкривати з цього приводу кримінальну справу і заарештовувати тих, хто був причетний до цієї справи. Або можливо, влада інших країн не знали про такі тонкощі американської політики, які вони робили в багатьох країнах багато років?
Чи, може, влада різних країн не знала про особливості своїх власних політиків? У тому числі, про деякі їхні звички та уподобання? Знали, звичайно, в цьому немає жодної проблеми, більше того, я не здивуюся, якщо в рамках протидії різних спецслужб і політичних сил у рамках однієї країни, одні з них для посилення своїх позиція самі зверталися до США (в особі її різних представників). На прикладі «помаранчевої революції» в Києві ми це все чудово спостерігали. Та й у Москві сьогодні, в ситуації виборів, що наближаються, є серйозні підстави вважати, що різні сили апелюють до Вашингтону (у якого, до речі, швидше за все, остаточної думки про те, який розвиток подій у Москві для нього добре, а який - погано, не склалося). Втім, тут ми вже ухиляємося від основної теми.

Так в чому ж проблема-то?

А проблема в тому, що масштаби соціальної нерівноправності в світі весь час зростають. Про Росію і говорити нічого, у США ж, де рівень соціальної нерівності все-таки трохи нижчий, останні роки теж все виглядало вкрай непристойно, наприклад, у великих корпораціях топ-менеджмент в особі 1-3 чоловік отримував в якості зарплати суми, більші, ніж решта персоналу (сотні тисяч людей, в тому числі і досить високооплачуваних) разом узяті. Бонуси банкірів в останньому фінансовому році, в умовах кризи (!) побили всі історичні рекорди. Та й останні тридцять років все було «не слава Богу»: доходи найбагатших (я не пам'ятаю точних цифр, але десь близько 10% населення) зросли за цей час в три рази (10% на рік у середньому), а 90 % інших - не виросли зовсім ...
В інших країнах, бути може, ситуація і трохи краще, але не сильно. А що це значить? Що як тільки економічна ситуація у світі почне погіршуватися (а цей процес уже почався) і підтримувати рівень життя «середнього класу» стане неможливо, почнуться серйозні проблеми. А який найкращий спосіб уникнути цих проблем? Створити ситуацію, за якої «народ» (він же «бидло») просто не знає, що щось у світі не так. Він (себто, «бидло») повинен свято вірити в «свободу» і «демократію», в те, що США захищають по всьому світу «права людини», що гідне життя може бути тільки результатом чесної праці. До речі, саме з цієї причини так люблять піарити розкішне життя акторів і співаків: вони-то дійсно свої гроші заробили і зрозуміло звідки. А ось банкірів піарити не люблять, оскільки виникають питання, як вони так живуть в умовах кризи. Про політиків і говорити нічого ...
І саме в цьому основна злочин сайту «Вікілікс». Він показує справжню ціну боротьбі за «свободу» і «демократію», він розкривають реальні відносини в рамках світового істеблішменту, він руйнує всю ту милостиву картинку, яку створюють еліти всього світу для «бидла» (ой, перепрошую, своїх народів). Тобто, висловлюючись мовою Кримінального кодексу, «підриває основи існуючого ладу». Так що звинувачення власника в тероризмі - це ще благородно, можна було відразу сказати, що він п'є кров християнських (ой, винен, ліберальних) немовлят.
Втім, не виключено, що є і ще один підтекст у всій цій історії. Адже незважаючи на весь шум, «Вікілікс» все-таки дали можливість документи опублікувати, а власника сайту поки ніхто не вкрав і в таємній в'язниці ЦРУ не тримає ... З чого негайно виникає питання: а чому, власне? Одних можна, а інших що, не можна, чи що? Це дурниці і обмеження демократії. Ні, не виключено, що все це добре пророблений спектакль, спрямований на ...
А ось тут мені поки сказати нічого ... Немає в мене серйозних гіпотез, хто з еліти США зацікавлений в такому скандалі. Втім, якщо припустити, що в США залишилися національні еліти, яким не подобається засилля Уолл-стріта в політиці, які хотіли б замінити нинішню фінансову еліту на щось інше, більш «проамериканське» ... Але поки серйозних підстав для цього немає - так що ми промовчимо. Втім, внутрішні інтриги в спецслужбах і політичних відомствах США не гірше, ніж в інших країнах, і не всі вони нам так добре відомі, як сутички між різними вежами Кремля чи розбіжності між Кремлем і Білим домом (який на Краснопресненській набережній). Так що варіанти тут залишаються.
А на закінчення можна відзначити, що в найближчі роки найстрашнішими злочинами в очах світових еліт, стануть дії, спрямовані на те, щоб пояснювати «кроликам», хто ж все-таки їх «розводить» і як. Еліти взагалі не люблять, коли «бидло» згадує, що воно, все-таки, народ. Боїться еліта такого розвитку подій ...

( написано 30.11.2010, опубліковано 30.11.2010 )

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?