Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Майстерень Адміністрація

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-08-10 00:20:27 ],
на сторінці твору     "Щодо Поезії (і що таке поезія?)"   Адміністрація Майстерень

"Поет завжди в тому чи іншому ступені приречений до самотності. Це діяльність така, при якій помічників просто не має. І чим довше ти цим займаєшся, тим більше відокремлюєшся від всіх і вся.

На той час я достатньо знав історію красного письменства, щоб зрозуміти, що поет приречений на існування не саме благополучне. Особливо у сенсі особистому. Бували виключення. Але ми надзвичайно рідко чуємо про щасливе сімейне життя автора, будь те поет російський чи англомовний. Оден на мене робив враження дуже самотньої людини. Я думаю, що чим кращий поет, тим страшніша його самітність. Тим вона безнадійніша ..." Й.Бродський
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-08-10 00:20:49 ],
на сторінці твору     "Щодо Поезії (і що таке поезія?)"   Адміністрація Майстерень

"Романтизм повинен в том, что сложилась бредовая ситуация, которую явно бессмысленно обсуждать или анализировать. Конечно, когда мы говорим "романтический герой", то это вовсе не Чайльд Гарольд, не Печорин. На самом деле - это сам поэт. Это Байрон, Лермонтов. Оно, конечно, прекрасно, что они так жили, но ведь чтобы эту традицию поддерживать, требуется масса вещей: на войну пойти, умереть рано, черт знает что еще! Ибо при всем разнообразии жизненных обстоятельств автора, при всей их сложности и так далее, вариации эти куда более ограничены, нежели продукт творчества. У жизни просто меньше вариантов, чем у искусства, ибо материал последнего куда более гибок и неистощим. Нет ничего бездарней, чем рассматривать творчество как результат жизни, тех или иных обстоятельств. Поэт сочиняет из-за языка, а не из-за того, что "она ушла". У материала, которым поэт пользуется, своя собственная история - он, материал, если хотите, и есть история. И она зачастую с личной жизнью совершенно не совпадает, ибо - обогнала ее. Даже совершенно сознательно стремящийся быть реалистичным автор ежеминутно ловит себя, например, на том, что "стоп: это уже было сказано". Биография, повторяю, ни черта не объясняет..."

Й. Бродський
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-08-11 15:44:55 ],
на сторінці новини

Росія у вогні. Зведення з фронтів
Записки з Російської Федерації

Просто рушится представление о стране и присосавшейся к ней власти

Где-то на трассе стояла колонна пожарных машин. Там нас остановил гаец. Че бы вы думали. Попросил бензина.

Говорю, у меня 92-й.

– Здорово! У нас только соляра...

– А кому?

– Тут погорельцы из-под Выксы, у них иномарка, она даже на 76-м ехать не может.

Нам предстала картина из фильма “От заката до рассвета”...

Муж с женой и 2-3-летним ребенком, вида, как будто они только что вырвались с того света. Одежда непонятного цвета, лица с размазанной грязью. Марку машины я не смог определить. Воможно, какой-то полноприводный кореец.

Она обгорела почти полностью. «Жив» был только моторный отсек и правая сторона. Бампера сзади не было – сгорел, заднее стекло в сеточку, боковых, со стороны водителя, тоже Левое крыло отсутствовало... Пробивались через горящий, точнее уже тлеющий, лес. Дорогу из деревни перекрыл огонь.

Но самое странное – оно ехало! Горели почти все лампочки, только кондиционер сдох.

Так они прошли где-то 150 км, может, меньше. И кончился бензин. Самое главное, деньги тоже… Все…

Мы пытались выковырять из моего бака сеточку, но не получилось.

Рассмотрев все варианты, мы с недосыпу приняли самое неправильное решение – подбросить их с канистрой, которую дали гайцы до ближайшей заправки.

Муж взял канистру и садится в машину. Жена за ним, муж ей:

– Ты куда?

– С тобой! Я тебя не брошу!

Естественно, с ребенком на руках.

Через некоторое время мне пришло в голову:

– А чего вам возвращаться, давайте я вас в Нижний заброшу. Вам куда?

– Нам некуда….

У них сгорело всё.

Самое страшное, что в этом чистилище у них обоих сгорели родители…

У них не осталось ни кого из родственников.

Есть только в Москве кто-то и где-то на Дальнем Востоке.

Они не знают даже где.

Я предложил пристроить их в Семенове. У нас есть тут где.

И даже жилье недорого можно найти. И работу.

Они думали недолго.

– Нет. Везите нас до заправки – и все.

– А потом?

– Мы как-нибудь вернемся к машине.

– ЗАЧЕМ ОНА ВАМ!?

– Она нам жизнь спасла. Мы ее не бросим…

– Не переживайте, верну я вас обратно к машине…

Заправки как-то все не попадалось, Леха, как истинный пожарный храпел…

Мы потихоньку разговорились…

И тут они мне такое рассказали…

Я даже не сразу сообразил включить камеру. Она лежала у меня между сидений объективом назад…

Весь смысл я понял, только когда в третий раз просматривал запись…

Это ни показывать, ни рассказывать нельзя. Иначе просто рушится все наше представление о всей нашей стране и людях, о присосавшихся в ней к власти…

То, с чем мы все сталкивались до этого, то, что мы слышали от друзей, знакомых, источников, приближенных и сведущих, – об этом можно забыть.

Это так, снежная пыль на вершине айсберга…

Все нутро этих тварей становится видно, когда они начинают спасать свою шкуру…

Теперь я думаю, что делать с этой записью, как опубликовать, чтобы и себя не подставить и людей...

Если не придумаю, сотру на хрен…

Я отдал им свой новый спальник, одеяло, постельное белье, запасную одежду и резервный запас еды, медикаментов и прочей фигни, которая у меня с собой всегда в машине, ну и сколько мог денег…

Спросил:

– Куда вы теперь?

– Не знаем, куда глаза глядят…

К Борчихе мы подъехали где-то с боку, по грейдеру. Через какие-то дачи. Точнее, через то, что раньше было дачами. Даже в полутьме сразу стало понятно, что мы в прифронтовой зоне.

Томболес и Нижняя Верея в том же состоянии. Полдеревни есть. Полдеревни нет.

Светало...

В Томболесе нас тормознули зачуханные, полуживые менты, спросили, куда мы едем, сказал – в Стрелку, везем друзьям воду и продукты... Попросили быть осторожнее, и сказали, что раньше шести утра обратно не пустят. Ну а нам и не надо.

Мент нас предупредил, что после Томболеса надо одевать повязки, иначе задохнетесь.

Мы попытались смастерить их из того, что под руку попалось, даже водой смочить, но у нас мало чего путного получилось, дышать через них не представлялось возможным. Ну и хрен с ними. Поедем так.

Где-то на подъезде к Стрелке опять «посусанили», но тем не менее вышли прямо на указанную точку. Нас там ждали с распростертыми руками.

Мы взяли в плен генерала, и он выделил нам технику

Где-то в самой жопе, на краю мира Нижегородской области, до Рязанской – 5 км, а Владимирская – через речку, живут два классных парня – Кирилл и Антон. Шестые сутки они не спят в деревне из 20-ти домов, в непосредственной близости от которой ползет неслышно к ним пожар. Они перепахали своими тракторами все, что можно было в округе перекопать, пытали как могли пожарных, стоящих в соседней деревне, чтобы помогли техникой... Но им выключили электричество, сказали, вас никто не будет спасать, валите отсюда.

Русские не сдаются. Просто так.

Мы пришли к ним на помощь, с желанием выкорчевать весь лес вокруг деревни и перетаскать всю воду из соседней речки... Физическая наша помощь так и не понадобилась, скорее, возымела действие моральная и гуманитарная... Парни воспрянули духом, плюс к тому же кто-то из наших «взял в плен» генерала, он посмотрел на нас, понял, что мы так не сдадимся, и спасать придется не двух человек, а двадцать, и... выделил технику.

Поразили две вещи:

1. Полное распи*ство, некомпетентности и трусость со стороны властей и лижущих им жопу.

2. Самоотверженность, профессионализм и хладнокровие рядовых пожарных.

Я видел, как они там работают. Четко, слаженно, ни одного лишнего слова, ни одного лишнего движения. Все четко, отработано и молниеносно.

Напоследок и мы попытались потушить пожар.

Мое резюме. Мы не умеем тушить пожары. Надо срочно учиться. Наши действия были малоэффективны, и бесполезны... Извиняюсь, никого обидеть не хотел, но это факт. Тушить лесной пожар надо уметь. Даже полк солдат сапогами его не затопчет.

Бывают «закрытые» пожары и «открытые» – для телекамеры

Всем уже известно, что лесные пожары бывают двух типов – верховые и низовые. Такие типы отражают принцип распространения и поведение огня. Но есть, оказывается, и такие типы лесных пожаров, которые отражают принципы и поведение чиновников и всего госаппарата.

Например, бывают «открытые» (или телевизионные) пожары — туда привозят журналистов; такие пожары попадают в сводки и показательно тушатся. А бывают «закрытые» – здесь все наоборот. О том, что горит, знают только власти, но возможности ликвидировать огонь нет. Нет здесь и пожарных, нет техники и МЧС – вся эта роскошь предназначена для борьбы с «открытым». Приходится ждать… Чем дальше пожар от населенного пункта, тем дольше он будет ждать, пока его «откроют». Иногда, впрочем, дождь оказывается быстрее.

В понедельник своего официального «открытия» дождался и пожар между деревнями Дядькино и Воскресенское в Ногинском районе Московской области. На участок в 7 гектаров стянули технику – пару пожарных ЗИЛов и шесть дорожных поливалок. Приехали глава района, начальник районного МЧС, глава сельсовета, пара шишек из правительства области. Привезли съемочные группы центральных каналов…

До этого почти неделю лес и торфяники здесь тушили пять мужиков из Ногинского лесхоза на уазиковской «буханке»… Все в измазанных спецовках, с какими-то нелепыми панамками вместо шлемов. Сами поставили помпу на озере в двух километрах отсюда. Тянули шланг. И в общем-то справлялись. На самом пике огонь тут был в пятницу-субботу, к воскресенью мужики окончательно его сбили (тлеют сейчас только торфяники на глубине 5–7 метров, испуская на поверхность дым. Правда, если не делать «заливку» участка, огонь снова поднимается наверх). Затем приехали эмчээс, военные и пр. Старую помпу убрали, поставили точно такую же, но свою. Все снималось на камеры. Та еще была помпа.

– Ценой неимоверных усилий пожарных от огня сегодня удалось спасти деревни Воскресенское и Дядькино, что в Ногинском районе, – говорит в камеру репортер НТВ".

Обидно, если Громов и Шойгу уйдут безнаказанными

Погорельцы встретили нас воодушевлено, были очень благодарны за вещи и помощь, но сквозь благодарности были видны уставшие и замученные взгляды людей, изнеможенные событиями последних дней. В селе Моховое сгорело почти все – 12 одноэтажных домов, три двухэтажных многоквартирных кирпичных дома, квартиры в многоэтажках. Без дома осталось более 130 человек. Семь человек погибло. Шойгу и МЧС не видно нигде, сегодня даже удивило его заявление о том, что пожар в Подмосковье будут тушить круглосуточно, а что же вы ждали-то столько времени?

Жалко людей, но еще большее негодование вызывает то, что никаких действий со стороны Громова нет, как и со стороны Шойгу. Обидно, если после всего произошедшего в области эти люди уйдут безнаказанными, место им в тюрьме.

Власть забыла, что солдат и пожарных надо кормить

Людям нечем питаться, нет воды и еды, не спят сутками, стоя на страже и тушении огня. На огурцах с помидорами долго не протянешь. В деревне Сноведь на помощь по тушению пожаров прислали 40 солдат-срочников и пожарный расчет МЧС. Но военное руководство и власть забыли, что их нужно кормить и поить. Питание и вода не подвозятся. Местные жители, которым и так нечего есть, кормят солдат и работников МЧС чем бог послал. Хорошо, нашелся добрый человек, который за свой счет организовал полевую кухню, в том числе и для местных жителей, и привез на свой страх и риск из города (дороги завалены сожженными деревьями, и лес периодически горит) личный генератор, крупу, тушенку, хлеб… Медикаментов тоже не привозят. У людей ожоги и травмы… "Спасаемые" сами скидываются на горючее, ищут канистры и гонят на легковушках за бензином и солярой для тракторов и бульдозеров!

Власти беспомощны и бесполезны... Москвичи сами организуют сбор вещей и продовольствия, на свои деньги закупают и ищут спонсоров, а потом развозят на своих машинах нуждающимся... Нонсенс!

Какая власть – таков и воздух…

Поверо

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-390554.html

версiя для друку
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-09-03 11:47:45 ],
на сторінці твору     "Вірші на тему - актуальне дійство."   Адміністрація Майстерень

Все, запустили новий турнір №15 "Прощай Літо. Осінь!"

http://maysterni.com/publication.php?id=51793
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-09-08 12:05:31 ],
на сторінці твору     "Віртуальні знайомства. Плюси і мінуси проектування майбутнього."   Адміністрація Майстерень

Якщо вам є що сказати, то можна і поділитися із ближніми, себто зі всіма нами.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-09-08 12:53:13 ],
на сторінці твору     "Віртуальні знайомства. Плюси і мінуси проектування майбутнього."   Адміністрація Майстерень

Кажуть, Юлечко, очікування справджуються.

Боюсь, що це нова реальність нових часів - і як би ми до неї не ставилися - у цьому багато майбутнього...

Може доповните зазначені у тексті публікації пункти і підпункти?
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-09-08 12:54:13 ],
на сторінці твору     "Віртуальні знайомства. Плюси і мінуси проектування майбутнього."   Адміністрація Майстерень

Це досвід і темперамент бійця невидимого фронту?
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-09-22 20:16:26 ],
на сторінці новини

Новий режим України: Перші 200 днів

Інґо Петц, openDemocracy (Велика Британія) // 15:26 22-09-2010

Україні судилося жити або в першому, або в третьому світі. А «нейтрального» шляху немає – каже публіцист Микола Рябчук. В інтерв’ю британському інтернет-порталові openDemocracy він запевняє, що «гомо совєтікус» поволі відмирає. В українців є шанс на ще одну революцію, бо вони вже мають досвід громадянської поведінки. Тільки от важливо його не змарнувати й не тішити себе ілюзіями про міфічну східнослов’янську спільність та життєздатність керованої демократії.

Микола Рябчук – один із провідних інтелектуалів України. В інтерв’ю Інґо Петцу він окреслює свої погляди на поразку Помаранчевої революції та ранній етап президентства Януковича.

Інґо Петц: Пане Рябчук, що Ви можете сказати про Януковича як про президента?

Микола Рябчук: Він не відступає від пострадянської традиції грати з правилами, а не за ними. Утім, від попередників його відрізняє те, що його «блакитна» коаліція – набагато більш об’єднана та безпринципна, ніж була «помаранчева» коаліція. Нова команда намагається поширити на всю Україну систему, яку ці люди колись встановили в Донецькій області. Вони відчайдушно монополізують усю владу та знищують будь-який плюралізм, чи то політичний, економічний, чи навіть релігійний, культурний та мовний. Навряд чи вони доб’ються свого, але напруження зростатиме, й може спалахнути насильство, ба навіть кровопролиття. Мені б хотілося наголосити, що нова команда значно безпринципніша («мета виправдовує засоби») та авторитарніша («хто сильніший, той і правий») навіть за команду Кучми.

Звучить дуже різко. Отже, Україна знову втратила демократію та західні цінності? Чи скинуть українці Януковича, коли їм обридне його пост-пострадянська політика?

Західні цінності хай і не цілковито втрачені, але під дуже серйозною загрозою. Українське суспільство так само розчарувалося в хаотичній демократії Ющенка, як росіяни в марному плюралізмові Єльцина. Вони прагнуть «сильної руки», і в першу чергу це означає, що їм обридли недієздатні інституції, а шалено хочеться закону й порядку. Та як свідчать опитування громадської думки, українці значно менше за росіян готові жертвувати своїми громадянськими свободами чи обмежувати їх заради обіцянки процвітання. Це можна пояснити відмінностями історії. Я маю на увазі не лише західну частину України, яка до Другої світової війни не належала до Росії чи Радянського Союзу. Я маю на увазі й центр, що історично був частиною Речі Посполитої і повністю увійшов до складу Російської імперії лише наприкінці XVIII століття.

Однак таке ставлення можна пояснити й структурними причинами. У Росії авторитаризм має значну підтримку громадськості через те, що його пов’язують з імперією, амбіціями великої держави, з традиційним, глибоко вкоріненим антизахідництвом та шовінізмом. В Україні він може видатися привабливим лише невеликій радянофільській чи русофільській частині суспільства. Але навіть такі люди розуміють, що це буде явно неприйнятно для іншої, українофільської частини суспільства. А нікому не хочеться тут конфліктів. Отож українці дуже обережні в тому, що стосується будь-якого націоналізму, оскільки в розділеній країні він може вибухнути.

Власне кажучи, Ющенко програв не через те, що був націоналістом, а тому що його сприймали й зображували як націоналіста. І цього виявилося достатньо. Отже, навіть коли в Україні хтось захотів би сформувати міцну авторитарну більшість, вона неодмінно розкололася б від одного простого питання: «Якою повинна бути ця “сильна рука” – українською чи російською, україномовною чи російськомовною, “туземною” чи “креольською”?» До того ж, зауважте, є й сильна група – хоч і не більшість, але сильна продемократична меншість, – яка відкидає будь-який авторитаризм, російський чи український. Тому в разі загрози авторитаризму ця меншість знайде собі випадкових союзників в авторитарному таборі – у тій частині табору, яка відкидає не будь-який, а конкретно етнокультурний підвид авторитаризму.

Певна річ, розділеним є не лише українське суспільство, а й українська еліта. Справжня загроза в тому, що Янукович із командою просто не розуміють підступності політичних питань в Україні та складної ролі її численних ідентичностей. Янукович та його прибічники в основному родом із Донбасу – найбільш русифікованого та радянізованого регіону, де ці люди завжди правили у практично тоталітарному, бандитському стилі. Можливо, вони тішать себе ілюзіями, що вся Україна – більш-менш як Донбас. Можливо, вони також відчувають сильну спокусу поширити на всю країну ці самі методи, що виявилися такими ефективними.

Поки що західні уряди мовчазно прийняли парламентський переворот – можливо, через розчарованість політичною нестабільністю, міжусобними війнами між президентом та прем’єр-міністром і постійними безрезультатними виборами. Виглядає так, ніби вони дали Януковичу карт-бланш на майбутні реформи, який його команда може помилково сприйняти за ліцензію на майбутні порушення закону та урізання громадянських свобод. У цілому не думаю, що демократію в Україні буде успішно знищено, як у Росії чи Білорусі. Але боюся, що Янукович та його посіпаки спробують це зробити – і ціна опору буде дуже високою.

Вас як «фаната» Помаранчевої революції, мабуть, украй засмутила перемога Януковича на виборах.

Так, звісно, це гірка пілюля. Але не зовсім несподівана. Янукович не переміг по-справжньому: він отримав менш ніж 50% голосів, що кількісно на 400 тисяч менше, ніж у 2004 році. Але однозначно програли «помаранчеві» лідери. Вони повністю заслужили поразку і, власне, зробили все можливе для полегшення повернення Януковича.

Як до нього ставляться україномовні інтелектуали? Чи якось змінилася думка про нього?

Власне, не лише україномовні інтелектуали. Усі інтелектуали ставляться до нього скептично. Це стає зрозуміло, зокрема, з коментарів Михайла Белецького (російською). Він поборник російської мови і заповзятий критик політики «українізації» Ющенка, але нова влада йому теж не надто подобається. Янукович – груба, некультурна, автократична людина, з дуже обмеженим, провінційним світоглядом і практично без будь-якого стратегічного бачення своєї країни. Його перші кроки виправдали наші найгірші побоювання.

По-перше, він та його команда абсолютно нехтують законом та зухвало ігнорують Конституцію задля політичної вигоди. Досить сказати, що вони на невизначений час відклали місцеві вибори, які мали відбутись у травні, – і це попри те, що Конституція не містить положень на такий випадок. Вони створили парламентську коаліцію та сформували уряд абсолютно неконституційним чином, здійснивши певного роду парламентський переворот. (У 2008 році Конституційний Суд проголосив такий спосіб формування коаліції неконституційним. Тепер же судді прийняли протилежне рішення – подейкують, завдяки великим хабарам та залякуванню).

По-друге, Янукович та його команда провадять мстиву, конфронтаційну лінію політики, яка поглиблює розходження всередині країни. Один з його міністрів, міністр освіти пан Табачник, виголосив чимало надзвичайно українофобських заяв. Він за них так і не вибачився, пояснивши, що його політичні погляди ніяк не пов’язані з професійною діяльністю в міністерстві. Пан Могильов, міністр внутрішніх справ, заявив, що Сталін мав рацію, коли депортував усіх кримських татар до Сибіру, тому що вони були колабораціоністами. Російська/російськомовна команда Януковича страждає на ксенофобію й навряд чи принесе країні міжетнічну злагоду та гармонію.

І по-третє, на адресу більшості членів його нової команди в різний час лунали серйозні звинувачення в корупції. Є вагомі підстави вважати, що їхні вміння та воля до реформ істотно поступаються апетитові до грабунку економіки.

На Заході багато хто вважає, що перемога Януковича означила поразку Помаранчевої революції. Це правда?

І так, і ні. Помаранчева революція зазнала поразки в 2005 році, коли «помаранчеві» лідери відмовилися реформувати інституції, а суспільство не змогло змусити їх виконати обіцянки. Подальші події – це просто передсмертна агонія революції, і результатом цієї агонії стало повернення Януковича. Водночас спадщина революції – значно глибша й триваліша. Це помітно з появи в Україні громадянського суспільства: воно ще не дозріло, щоб фундаментально змінити систему, але досить сильне, аби опиратися авторитарному тискові та відстоювати основні громадянські права й свободи мирним, ненасильницьким шляхом. Якщо вірити в теорію залежності від попереднього розвитку, то можна стверджувати, що революція зазнала поразки через те, що в минулому в нас було дуже мало досвіду в конституціоналізмі та демократії і надто багато беззаконня та автократії. Але можна стверджувати й те, що наступного разу на українців чекає успіх, бо тепер у їхньому минулому є важливий, хоч і нетривалий досвід громадянської поведінки, взаємної довіри та солідарності під час революції.

Схоже, ментальність «гомо совєтікус» (авторитарна і т. д.) усе ще панує в політичній культурі України. Чи скоро вже зникне цей вид? Чи є молодше покоління політиків, які дозволяють сподіватися на демократичний розвиток України?

Я вважаю, що «гомо совєтікус» поступово зникає. Це доводять і соціологічні опитування: люди стають дедалі впевненішими, менше розраховують на опіку й проявляють більше ініціативи. Однак не зникла проблема низького суспільного капіталу, а також проблема «східноєвропейської політичної культури», як називає її Дьйордь Шьопфлін. У цьому плані Україна (можливо, за винятком західної, греко-католицької частини) не дуже відрізняється від балканських країн, які належать до того самого цивілізаційного середовища Східного Християнства. Якщо поглянути на нашу внутрішньополітичну боротьбу з цієї точки зору, то відмінність між Ющенком–Тимошенко з одного боку та Іліеску–Бесеску чи ще якихось поганих східноєвропейських політиків з другого – не така вже й велика. Відразливе суперництво всередині «помаранчевого» табору не надто різнилося від політичного суперництва в інших посткомуністичних країнах. Проте головна відмінність полягала в тому, що у всіх цих країнах не було «третьої сили», ґрунтовно представленої в Україні антинаціональними, антиєвропейськими Партією регіонів та комуністами. Це означає й те, що у всіх цих країнах Росія не змогла нашкодити основним кандидатам так ефективно, як в Україні.

Мені здається, що і українська еліта, і суспільство загалом стомилися від усього цього беззаконня та інституційної недієздатності. Те, як народ проголосував за Тігіпка та Яценюка, які посіли третє й четверте місяця в першому турі останніх виборів, значною мірою свідчить про потребу суспільства у (відносно) нових обличчях і, що ще важливіше, у політиках, що позиціюють себе менш ідеологічно – «прагматиками» й «технократами». (2004 року Ющенко переміг на виборах завдяки популярному іміджеві, який згодом зруйнувала його приголомшлива безпорадність). Але головна проблема в тому, як змінити правила гри без зовнішнього арбітра – те, що вчені називають «залученням третьої сторони». Невдоволення громадськості замало. Згадайте фінальну сцену «Скажених псів» Тарантіно. Три гангстери наставляють один на одного зброю, й ніхто не хоче першим її опускати, бо може першим і померти. На Балканах ЄС і НАТО зіграли роль зовнішнього арбітра зі ще більшим пістолетом. І це допомогло змінити парадигму.

Тому знайти вихід буде складно. Але я вірю, що якщо в українців знайдеться добра воля, злагода і критична маса для змін, ЄС допоможе. Ми (маю на увазі Україну та ЄС) одразу ж після Помаранчевої революції цей шанс втратили, але сподіваюся, що не втратимо наступного. Нам просто потрібно добре попрацювати, щоби шанс знову з’явився.

Як щодо культурного бачення майбутнього України? Стати частиною ЄС? Заходу? Чи віднайти власний шлях, канал зв’язку між Заходом і Сходом?

Я не вірю ні в який «третій шлях», «канали», «мости», «нейтралітет». Чи ще якусь пустопорожню риторику, що в кращому випадку наївна, а в гіршому – лицемірна й на руку геополітичним махінаціям Кремля. Росіяни можуть обманювати себе «третім шляхом», допоки мають нафту і газ – але Україна собі цього дозволити не може. Або ми зробимо неймовірне зусилля, щоб приєднатися до країн «першого світу», «золотого мільярда», центру світової економіки (за визначенням Валлерштайна), або залишимося на цій периферії (чи, як Китай або Росія, на напівпериферії). Україну третій шлях приведе прямо в «третій світ». Мені б хотілося, щоб наші політики чітко це казали, а не загравали з провальними ідеями. Українці розділені у своїй орієнтованості на Захід і Росію (або ж, якщо точніше, міфічну східнослов’янську/православну «умму»). Однак цей вибір стосується не лише політики, геополітики чи навіть ідентичності. Справа у цінностях, рівневі та способові життя, захищеному та благочинному майбутньому. Це потрібно чітко сказати. Розходження між українцями не означають, що ми мусимо уникати чіткого вибору. Це лише означає, що в нас мають бути кращі пояснення, ми повинні наполегливіше працювати й, можливо, спокійніше та обережніше рухатися.

У Білорусі, наприклад, багато хто каже: «Дякувати Богу, ми живемо не в такій хаотичній, корумпованій, бандитській державі, як Україна». Що Ви на це скажете?

Якщо білорусам чи росіянам подобається їхня ідея щастя, то я не намагатимуся переконати їх, що вони неправі. Особисто я не думаю, що їхні країни є менш корумпованими. Просто завдяки неофіційній цензурі інформації про корупцію менше. А контроль над корупцією, який провадять їхні авторитарні правителі, – більш централізований та ієрархічний. Тому, якщо хочете почути від мене відповідь, я скажу: у них президент є хрещеним батьком єдиної мафії. А в нас поки що (доки Янукович не ввів в Україні білоруську систему), співіснують чимало конкурентних мафій, завдяки чому в країні виникає певного роду плюралізм. Це не демократія, але вона може виникнути з цього плюралізму – як це відбулося в Західній Європі після Середньовіччя. Нехай Україна хаотичніша, але вона має шанс на прорив. А вони ні. Мені подобається порівняння Боріса Нємцова, який назвав українську політику притулком для божевільних, а російську – цвинтарем: «Теоретично, в притулку для божевільних можна вилікуватися. На цвинтарі ж – ні».

Інго Петц – вільнонайманий журналіст із Німеччини.

Оригінал ілюстрації: http://media.photobucket.com/image/recent/LunaBebop/revolution.jpg, автор LenaBebop.

Оригiнал матерiалу:
http://www.opendemocracy.net/od-russia/ukraines-new-regime-first-…
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-09-22 22:38:04 ],
на сторінці твору     "Україна: держава без промисловості?"   Майстерень Редакція

Гривня впаде у грудні?

Cлідом за обвалом гривні величезні проблеми з поверненням раніше виданих кредитів почнуться і у комерційних банків. Мало того, не доводиться сумніватися, що при такому сценарії навчені гірким досвідом кінця 2008 року українці ринуться забирати свої депозити з банків

Малюнок Андрія Більжо
Стійку тенденцію до девальвації національна валюта України демонструє протягом усього вересня 2010 року. З перших осінніх днів попит на долари на міжбанківському валютному ринку перевищує пропозицію, внаслідок чого Нацбанку доводиться продавати іноземну валюту із золотовалютних резервів держави.Так, лише 7 і 8 вересня НБУ продав 112 мільйонів доларів. Усього з початку місяця на підтримку гривні регулятор витратив кілька сотень мільйонів доларів. Обсяг золотовалютних резервів України 1 вересня складав 32 691,9 мільйона доларів, тож при бажанні Нацбанк може довго утримувати валютний курс.Однак суттєво підвищувати курс долара НБУ наразі не планує.1 вересня курс Нацбанку дорівнював 788,67 гривні за 100 доларів, 22 вересня - 791,92 гривні за 100 доларів. Таким чином, курсовий приріст долара до гривні становить лише 0,4%, причому планку на рівні 791,92 регулятор тримає з 16 вересня, хоча 21 вересня він в черговий раз витрачав валютні резерви на міжбанку.Причини такої поведінки Нацбанку зрозумілі - він повідомив про триваюче зростання збитків у банківській системі України. У січні-серпні 2010 року чистий збиток фінансових установ становив 8 944 мільйони гривень, тоді як у січні-липні 2010 року - 8 624 мільйони гривень, а у січні-червні 2010 року - 8 306 мільйонів гривень.При цьому значна частина збитків - 32,1% - це відрахування банків у резерви під "погані" кредити.Якщо ж гривня істотно девальвуватиме, то число проблемних позик стрімко зросте, бо значна частина великих кредитів була видана в іноземній валюті. Отже, падіння гривні стане додатковим чинником погіршення ситуації у банківській системі країни.Крім того, зростання курсу долара неодмінно призведе до пропорційного подорожчання всіх імпортних товарів, тобто до стрибка інфляції.Це невигідно владі напередодні місцевих виборів, призначених на 31 жовтня. Тим більше, що інфляція і без девальвації гривні швидко зростала у серпні і вересні через подорожчання на 50% газу і сильне зростання цін на продовольчі товари.З іншого боку, є потужні важелі, які штовхають гривню вниз. Зокрема, істотно погіршилися показники зовнішньої торгівлі. За даними Держкомстату, темпи зростання імпорту товарів в Україну перевищили темпи зростання експорту у червні і липні, тоді як у попередні місяці 2010 року було навпаки.Величина негативного сальдо торгівлі товарами у липні 2010 року досягла 927,6 мільйона доларів, що на 35% перевищує відповідний показник за липень 2009 року.Крім того, Нацбанк повідомив про суттєве зростання сукупного короткострокового боргу України. Влада і корпорації з 1 липня 2010 року по 1 липня 2011 року мають виплатити за зовнішніми зобов'язаннями, без урахування відсотків, 42,1 мільярда доларів або 3,5 мільярда доларів щомісяця.При цьому за перше півріччя 2010 року борг, який треба сплатити за наступні чотири квартали, після скорочення у 2009 році знову виріс - на 5,2 мільярда доларів.Отже, наявних в Україні золотовалютних резервів недостатньо для розрахунку за цими зовнішніми зобов'язаннями. Причому, як відзначає НБУ, за згаданий період рівень покриття такого короткострокового боргу міжнародними резервами центрального банку скоротився на два процентні пункти - до 70%.Звичайно, певний обсяг коротких позик буде пролонгований, оскільки значна частина короткострокових кредитів банків - ресурси материнських установ, а підприємств - афільованих зарубіжних компаній. Проте вкрай висока ризиковість коротких позик зберігається через можливі проблеми з їх рефінансуванням.При цьому борги будуть лише зростати, а разом з ними - і ризики."За нашими прогнозами, які збігаються з розрахунками Світового банку і МВФ, консолідований державний борг може досягти 40% ВВП до кінця 2010 року, а це, за законом, межа, яку не можна переходити, бо це питання національної безпеки", - заявив президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах.Ризик зростання державного боргу, зазначив він, зберігається."Складний етап може початися 1 січня 2011 року. Ми будемо мати серйозний державний борг, великі витрати на його обслуговування, зниження податкових надходжень, а суттєвого прогресу у створенні сприятливих умов для залучення інвестицій і розвитку економіки не досягнемо", - сказав він.Крім того, додав голова УСПП, заборгованість з відшкодування податку на додану вартість з травня по вересень 2010 року зросла до 21 мільярда гривень.Кінах нагадав. що згідно з угодою з МВФ, починаючи з жовтня 2010 року, Україна повинна скоротити борг з відшкодування ПДВ з бюджету до 3 мільярдів гривень. Інакше "виникнуть проблеми з точки зору другого траншу кредиту МВФ".Тобто нескладно спрогнозувати, що може статися вже через кілька місяців. Як відомо, МВФ виділив Україні поки лише перший транш кредиту, а наступні транші планується видавати поквартально, але після оцінки експертами Фонду виконання українським урядом узятих на себе зобов'язань. Зокрема, на другий транш, згідно з меморандумом, Україна розраховує вже в грудні цього року. Але на увазі названої Анатолієм Кінахом проблеми з відшкодуванням ПДВ МВФ, швидше за все, не виділить другого траншу - тобто, перерве програму допомоги Україні. І ось саме ця обставина може стати сильним поштовхом до різкої девальвації гривні вже в грудні цього року, якщо Нацбанку вдасться до того часу утримати гривню від значного ослаблення.Ну а слідом за обвалом гривні величезні проблеми з поверненням раніше виданих кредитів почнуться і у комерційних банків. Мало того, не доводиться сумніватися, що при такому сценарії навчені гірким досвідом кінця 2008 року українці ринуться забирати свої депозити з банків - що остаточно доб'є банківську систему країни.Не кажучи вже про негатив для населення і всієї економіки від викликаного девальвацією потужного інфляційного стрибка.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-10-15 11:44:29 ],
на сторінці новини

Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/news/2010/10/15/5479041/
Transparency International: аудит уряду Тимошенко - як "полювання на відьом"
П'ятниця, 15 жовтня 2010, 08:57

У міжнародній антикорупційній мережі "Transparency International" вважають, що "вашингтонський аудит" дискредитує боротьбу з корупцією в Україні. Про це заявив регіональний координатор Transparency зі Східної Європи та Центральної Азії Міклош Маршалл в інтерв'ю "Deutsche Welle"."Ми вітаємо боротьбу зі зловживанням коштами платників податків. Будь-який урядовець у демократичній країні має бути підзвітним. Однак, судячи з повідомлень з України, згадане розслідування має суттєві недоліки: на мою думку, воно не було незалежним", - сказав він. "Воно було проведене за дорученням нового уряду проти попереднього уряду. Дуже важко стверджувати, що тут йдеться про повноцінне розслідування, а не про "полювання на відьом", - зазначив Маршалл. Представник Transparency International не бачить сенсу у тому, щоби "викривати" у такий спосіб політичних опонентів, щойно прийшовши до влади. Адже проблема корумпованості державної влади різних рівнів в Україні далеко не нова."Важко стверджувати, що лише попередній уряд займався такого роду махінаціями. Якщо ми подивимося на індекс сприйняття корупції, який ми щороку готуємо, то ми побачимо: Україна потерпає від непрозорих оборудок з державними фінансами вже 20 років", - сказав Маршалл. "Країна перебуває на дні світового рейтингу корумпованості. Отже, на моє переконання, якщо пані Тимошенко зловживала грішми, вона має за це відповідати. Але тоді мають понести відповідальність і всі її попередники", - заявив він.За словами Маршалла, у правових державах зазвичай розслідуванням випадків корупції у вищих органах влади займаються не уряди, а незалежні правоохоронні органи. Маршалл наголошує: боротьба з корупцією має вестися постійно. Для цього потрібно нарешті створити відповідні механізми, переконаний представник Transparency. "Нинішнє розслідування, яке проводилося юридичною фірмою, пов'язаною з однією з партій, - це популізм. Ми всі знаємо, що українська економіка наскрізь корумпована. Знайти чиїсь зловживання неважко. Тут не варто вирізняти того чи іншого політика - це повальне явище", - каже Маршалл. На його думку, замість "політичних маневрів, які дискредитують боротьбу з корупцією" уряду варто було б розібратися зі сумнівними явищами у нинішній владній команді і зайнятися побудовою інституційної системи "стримувань і противаг". "Ми бачимо численні конфлікти інтересів (в Україні), коли немає чіткої межі між приватними і суспільними інтересами. Як всім нам відомо, голова Служби Безпеки України є одним з найбагатших у країні власників ЗМІ. Він одночасно також сидить у державних регуляторних органах з питань мовлення. Це серйозна проблема", - констатує Маршалл. На запитання, чи взяв би він участь у розслідуванні можливих фактів корупції попереднього уряду в Україні, Маршалл відповів: "Transparency International - це неурядова організація, а не прокуратура. Ми завжди готові надавати консультації щодо того, як зменшувати рівень корупції у країні. Ми не хочемо бути інструментом політичного протистояння"."Deutsche Welle" зазначає, що вашингтонська компанія Trout Cacheris PLLC., яка провела аудит, - це "маленька юридична фірма, яка спеціалізується на складних судових процесах", як сказано на сайті фірми. Вона нараховує лише 9 адвокатів.

© 2000-2010 "Українська правда"
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-10-15 11:46:01 ],
на сторінці новини

Тулуб зігнав усіх чиновників молитися до Московського патріархату
Четвер, 14 жовтня 2010, 19:21

Усіх працівників Черкаської облдержадміністрації вранці 14 жовтня змусили прийти до Михайлівського собору Української православної церкви Московського патріархату.

Тут з нагоди свята Покрови молився голова обласної адміністрації Сергій Тулуб, пише Gazeta.ua.

"Якщо чесно, то прийти до церкви нас зобов'язали в примусовому порядку, - сказав Сергій - працівник одного з управлінь.

"Уникнути відвідин не було ніякої можливості. Збір чиновників призначили на 8 годину 15 хвилин у Першотравневому парку, де знаходиться Михайлівський собор. За кілька хвилин з'явився губернатор. Він пройшов усередину. Керівники управлінь і відділів пішли за ним. Решті дозволено було розійтися до місць роботи", - розповів він.

"Я принципово не ходжу до Московської церкви. Відвідую лише церкву Київського патріархату. Чому я маю ходити до чужої церкви услід за губернатором? Невже у нас в країні скасовано свободу віросповідань?" , - обурилась Наталія з черкаської ОДА.

Працівники адміністрації не захотіли називати свої прізвища і департаменти, у яких працюють, через страх перед звільненням.

У вересні до п'ятірки Партії регіонів відмовився вступити черкаський митрополит Софроній. Попри це церква Московського патріархату відкрито підтримує Партію регіонів на місцевих виборах.

© 2000-2010 "Українська правда"
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-10-15 12:33:37 ],
на сторінці новини

До всього цього аудиту потрібно додати ще декілька важливих штрихів, які чомусь так легко забулися.

Юлія Тимошенко керувала коаліційним урядом, ледь не половину якого складали представники від "Нашої України". І "Нашою Україною" керував безпосередньо президент Ющенко, як і їхніми представниками у Кабміні.
Головні претензії аудиту, наскільки я зрозумів, йдуть по медицинському відомству, тобто, по міністерству охорони здоров'я, а цим міністерством керував "нашоукраїнець", що прийшов за за суто ющенківською квотою, кандидатура Юща...

І ось декілька зауважень із інших обговорень:

redatel _ 15.10.2010 11:47
о как аудиторы обращаются с цифрами напоминает игру в наперстки. Логики в сравнении цены закупки не с рыночной ценой а с ценой производителя никакой.
для сравнения вот результаты закупок тех же препаратов что указываются в аудите как купленные по завышенной цене опубликованные МОЗ
апр. 2010
- Pentaxim 210грн. (при Тимошенко куплено за 160грн в марте)
- Trimovax 65,93 - кол-во закупки больше (при Тимошенко 68.54 и 41.28грн)
аудиторы же считают что могли закупить по ценам производителей т.е. в два-три раза дешевле - почему же при Азарове не сделали так а купили дороже или так же?

Скажете в апреле ещё не разобрались в ситуации и не навели порядок? Хорошо, смотрим данные за 2007 (помним кто премьером был? и это до инфляции, доллар по 5) - тот же Trimovax был закуплен по 40.47 грн. или 8 дол. (при Тимошенко купили за те же 8 дол.) Сейчас же Азаров считает что можно было купить за 4 дол. (32грн сейчас или 20грн в 2007).
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-10-15 18:01:28 ],
на сторінці новини

http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2010/10/14/213210

"В том, что Тимошенко в той или иной степени наказание постигнет, мало кто сомневается.
И все же, вопрос, в чем _основная_ вина: в изложенных (и не изложенных) фактах коррупции? Или в том, что Тимошенко была и пока еще остается конкурентом нынешней власти, и не легла "тушкой", подобно Ющенко и многим другим под нее(власть)?..

Почитатели ПР счастливы: пацаны сказали - сделали, во как мочат коррупционеров.
- Действительно мочат. Чужих (ну не своих же Smile ). И прежде всего - сколь-либо опасных в смысле конкуренции.
Как тут не раз писали, реальные действия всей гоп-стоп компании "реформаторов-стабилизаторов" прямо-противоположны публично декларируемым намерениям. Имеющий глаза видит, что власть создает рай для "своих" олигархов и насквозь коррумпированной VIP-бюрократии и концлагерь для всех остальных.

Масштабные примеры? Их немало. Но нет желающих реагировать
Если ранее был хоть фиговый листок в виде тендеров(да, зачастую - липовых) и прочих согласующих процедур при распределении средств на те или иные программы, то теперь это - перрогатива Кабмина и узкого круга лиц-проФФесионалов.

Как поиметь миллиард. Долларов.
"Проект века", как нельзя соответствующий возможностям нынешней Украины.
Лоббирует вице-премьер Клюев:
"Правительство Украины планирует строительство в Крыму солнечных электростанций общей мощностью 1 тыс. МВт и ветряных электростанций такой же суммарной мощности"
(вы слышали что-то об обосновании, конкурсе?)
Как минимум, три ньюанса
1. Стоимость такой эл.энергии - в несколько раз выше чем ныне. "Компенсировать" будут за счет повышения цены для ВСЕХ потребителей электроэнергии.
2. "Где деньги, Зин" на строительство? - очень просто:
"первый вице-премьер напомнил, что не так давно во время визита президента в Китай был подписан договор о предоставлении Украине 1 млрд.$ под строительство объектов альтернативных видов энергетики. Кроме того, мы также ведем переговоры с Всемирным банком на эту же тему, - сообщил Андрей Клюев"
- ну, не Клюев же будет возвращать миллиарды...
3. Последнее, и главное:
Компания Activ Solar, которая и занимается строительством в Крыму солнечной электростанции и производством солнечных батарей , принадлежит братьям Клюевым..........


Как поиметь второй миллиард?
Или зачем миллиард долларов для 28 ка ж/д (вы слышали что-то об обосновании, конкурсе?)
В том же Китае в присутствии Януковича договоривались о кредите на строительство скоростной ж/д между Киевом и а/п Борисполь.
Строить должны китайцы, в т.ч. поставляя в Украину поезда и вагоны....
Поражает сумма – один млрд $, кот. хотят получить у китайцев. Речь о 28 км, неужели для этого нужны огромные деньги, которые потом должна возвращать вся Україна?
Очевидно, что все это можно было бы создать самостоятельно. Нет необходимости в каких-то сверхскоростных поездах. Отечественные локомотивы без проблем могут обеспечить 100–120км/час. Т.е. способны за 15 мин спокойно доставить пассажиров от Дарницкого вокзала в «Борисполь». Нужны две вещи: отдельное и относительно прямое ж/д полотно, без крутых поворотов.
Но для властных людей важен процент отката

Как помочь олигархам химического бизнеса заработать дополнительные миллиарды?
Нова газова афера (epravda.com.ua/columns/2010/10/12/251576/)
"...
Днями стало відомо, що віце-прем'єр Андрій Клюєв пообіцяв сєвєродонецькому об'єднанню "Азот" 2,8 мільярда кубометрів газу українського походження. Разом - 4,4 мільярда кубометрів (с учетом предприятий Коломойского и Ярославского).
Саме цим можна пояснити рядок у меморандумі, підписаному Кабміном і МВФ, де передбачене підвищення ціни на газ для теплокомуненерго і населення на 50% у серпні 2010 року, квітні 2011 року і потім - через кожні півроку.
Навряд чи на цьому наполягав МВФ - для нього важливо лише, щоб "Нафтогаз" перестав дотуватися з держбюджету, і неважливо, як цього доб'ється український уряд.
Отже, дешевий газ вітчизняного виробництва уряд планує відібрати у населення і віддати його на потреби підприємств хімічної промисловості. Така суть схеми.
Залишилося лише з'ясувати, хто отримає прибуток хімзаводів, які завдяки цій схемі стануть рентабельними. Але і тут ніяких загадок немає. У вересні 2010 року компанія Group DF Дмитра Фірташа купила великий пакет акцій концерну "Стирол". Тепер у бізнесмена чотири азотні підприємства: крім горлівського, це "Таджиказот", естонський "Нітроферт" і "Рівнеазот". Цілком можливо, скоро їх буде п'ять: група веде переговори про придбання черкаського "Азоту".
Крім того, Одеський припортовий завод, який зараз потрапив у згаданий перелік Мінпромполітики, напевно, скоро буде приватизований. І майже нема сумнівів, що його купить хтось з українських олігархів, близьких до нинішньої влади, яка піклується про благополуччя хімічних підприємств.
..."
Т.о. 4.4 млрд кубометров дешевого украинского газа правительство уже отобрало у населения и отдало олигархам, в частности 2,8 млрд кубов - Group DF Фирташа. (не говоря уже о пресловутых 11 млрд российского...)
И это - только начало процесса:
Український газ віддають олігархам (lb.ua/news/2010/1011/68899_Ukrainskiy_gaz_viddayut_oligarh.html)
"У нової влади свої плани на газ українського видобутку, вона не збирається балувати ним населення. Українці досить скоро дізнаються, що таке платити за газ – 300- 400 доларів за тисячу кубометрів"

Как заработать 13,5 млрд. грн. на имуществе армии, плюс от 6...9 млрд.грн. - на землях МО ?
Замминистра обороны Александр Черпицкий (obozrevatel.com/news/2010/10/13/397040.htm):
"...
Я уверяю Вас, что с марта 2010г в Украинской армии начались процессы, которые превратят вооруженные силы Украины в мощный, эффективный государственный орган. В экономическо-хозяйственном блоке МО начались процессы искоренения коррупции и злоупотреблений, дилетантства, экономической безграмотности.
...
- В какую сумму можно оценить излишнее имущество армии?
Трудно сказать. Полной инвентаризации всего имущества минобороны, до сих пор еще никто не проводил.
...Но могу сказать, что средства эти не маленькие. за 35 тысяч единиц техники, 95 тысяч единиц других наименований, мы сможем получить до 13,5 млрд. грн.
По данным на 1 сентября 2010 года на учете у Министерства обороны находится 1875 военных городков. Общая площадь их составляет более 530 тыс. га. В случае продажи этого имущества вместе с земельными участками министерство сможет получить от 6 млрд. до 9 млрд. грн. Но это возможно только в том случае, если будут приняты законодательные изменения, которые позволят реализовывать вместе с армейским имуществом землю под объектами недвижимости.
...Люди, которые разбираются в вопросах поднятых в этом документе, говорят о необходимости его скорейшего принятия, а это и Александр Кузьмук, и Анатолий Кинах, и Дмитрий Добряк. Ни у кого не возникнет сомнений в авторитете этих людей. А они выступают за этот законопроект..."

Красиво говорит. Особенно об "искоренения коррупции и злоупотреблений".
Что касается "сомнений в авторитете этих людей"... Таки возникают.
В “ЗН” и других СМИ опубликованы документы(кстати, не оспоренные в суде) о братьях Черпицких. Нынешний замминистра, выпускник "лесного" техникума, по кличке ”Чепчик”, в 1988 и 1990 привлекался к суду за рэкет и хулиганство. В 1991-1992 отсидел положенное за рэкет, разбой, грабеж, избиение. Вместе с братом (ныне - нардеп) в 1995 был арестован за грабеж в Чехии, а в 1997-1999 орудовал на Житомирщине, Львовщине, Закарпатье и в Киеве, на трассе Киев-Чоп. Был обьявлен в международный розыск, прятался в Словакии. Контрабанда и торговля людьми, содержание борделя в той же Чехии. У 2001-м Черпицького в очередной раз задерживают и возбуждают уголовное дело по статьях 229 и 215 (подделка знаков почтовой оплаты и проездных билетов).
Самая что ни на есть подходящая биография для "завсклада" МО.
При столь опытных людЯх за военную госсобственность и обороноспособность государства можно не волноваться...
Черпицкий вполне искренен, говоря "мы сможем получить до 13,5 млрд. грн. " плюс 6...9 млрд. за землю. Весь вопрос кто есть "мы", которые "сможем получить до 13,5 млрд.грн."
Недавние вести с полей, которые "придают уверенность в правильности наших действий":
"Міністр оборони Михайло Єжель підписав розпорядження про відчуження майна державного підприємства Міноборони "Балаклавського судномеханічного заводу "Металіст" БЕЗ ЖОДНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ.
Згідно з документом, Міноборони БЕЗКОШТОВНО відмовилося від права постійного користування закріпленими за ДП "Металіст" земельними ділянками в районі Балаклавської бухти площею майже 8,4 га, на яких розташовані глибоководні причали, а також близько 1,8 га в урочищі Батіліман, які виділені держпідприємству для
розміщення там бази відпочинку. Мінімальна ціна переданих земельних ділянок — 10 мільйонів доларів."


По поводу "давайте ВМЕСТЕ затянем пояса" и "Мы должны убить схемы оптимизации налогов. И в этом суть Налогового кодекса"(Колесников)
О "налоговых каникулах" для малого слышали все. И о том, что их не будет, тоже. Как и, за малым исключением, малого бизнеса вообще.
Но не так все плохо для НЕКОТОРЫХ из среднего и крупного:
ОРД-ЮА.КОМ:
"...На звання справжньої перДлини року претендує щойно ухвалений ВР України закон:
з 1 січня 2011 року, на десять років(!) ЗВІЛЬНЯЮТЬСЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКУ З ПРИБУТКУ ВСІ ГОТЕЛІ КАТЕГОРІЙ «3», «4» і «5» зірок, що вже функціонують або будуть уведені в експлуатацію до 1 вересня 2012 року. Іншими словами, від оподаткування виводиться практично весь готельний бізнес України за винятком «Будинків колгоспника» і «Кімнат матері та дитини».

Не, оно, конечно, понятно, Евро 2012 и т.д.
Но понятно и то, что реальными авторами проекта являются владельцы гостинничного бизнеса, вице-премьєр-министр Б.Колесников, кот. строит несколько готельных обьектов вдобавок к тем, которыми он и Ахметов уже владеют
"Неважко спрогнозувати нове економічне чудо, яке спостерігатиметься в Україні з наступного року: рентабельність готельного бізнесу раптово збільшиться в десятки, а той і в сотні разів. Бо звільнені від сплати податку установи використовуватимуться для елементарної легалізації коштів, зароблених у інших, менш благопристойних, неофіційних галузях пацанського господарства. З часів Аль-Капоне пішов вислів «відмивати гроші» — завдяки мережі пралень, які належали американській мафії і які, попри невисоку рентабельність, приносили колосальні прибутки: у касу цих пралень по ночах здавалася виручка, отримана від продажу наркотиків і забороненого спиртного – щоби на ранок готівку можна було офіційно покласти на рахунок і в наступному не мати головного болю, пояснюючи, звідкіля у власника пральні взявся заміський палац і кілька автомобілів"

Другой, недавний пример (EPravda.com.ua):
"На початку серпня стало відомо, що митниця почала оформляти нафтопродукти без стягнення акцизного збору і ПДВ. Кордон "прорвало" якесь ДП "Лівела", котре пред'явило митникам п'ять судових рішень, перші з яких датовані січнем 2004 року, а останні - травнем-червнем поточного"....
Вгадайте якому ПаРтійцю пофартило?

Поэтому реальный вариант НК от колесниковых будет звучать так:
"Мы должны убить схемы оптимизации налогов. Для всех, кто НЕ во власти, либо НЕ близок к ней"
Одним - "налоговые каникулы" в тихих офшорных гаванях, другим - полномасполномасштабный налоговый пресс. без этого - все азлагольствования о "борьбе с коррупцией" не более чем "порожняк", который эта власть гонит целыми эшелонами.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-10-15 18:31:30 ],
на сторінці новини

http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2010/10/15/213375

15.10.2010 17:50
В Європі починають сумніватися, що Україна хоче перемогти корупцію

Блокування прийняття пакету антикорупційних законів ставить під питання бажання України боротися з корупцією, заявив у коментарі для "Дзеркала тижня" Драго Кос, голова Групи держав проти корупції (GRECO), яка функціонує при Раді Європи.

Зокрема, на питання про те, з якими країнами можна порівняти Україну в плані ефективності антикорупційного законодавства, Драго Кос заявив: "В даний час, в порівнянні з іншим відомими мені країнами, Україна проявляє найменше зусиль в питаннях боротьби з корупцією".

При цьому, коментуючи факт блокування в Україні набрання чинності пакету антикорупційних законів, Драго Кос сказав: "Це просто ставить під питання наявність бажання України боротися з корупцією. Можливо, можуть бути знайдені кращі рішення (ніж ті, які представлені в пакеті), але в даний час має бути реалізований хоч би цей пакет".

Нагадаємо, що набрання чинності пакету антикорупційних законів, яке має настати з першого січня 2010 року, було перенесене Верховною радою, і зокрема фракцією Партії регіонів, на 1 січня 2011.

Нагадаємо також, що саме GRECO, згідно з Планом дій Україна-ЄС, контролює виконання взятих на себе Україною зобов'язань, зокрема реалізацію Національної програми боротьби з корупцією.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-10-18 09:34:40 ],
на сторінці новини

Справи Макаренка і Діденка: військовополонені "РосУкрЕнерго"


"...Хай вони в себе в СБУ там визначаться - вони або бізнесмени, або державні діячі... А якщо Хорошковський... керує цим процесом, чи немає в нього конфлікту інтересів? Він же в інтерв’ю "Українській правді" визнав, що володіє спільним бізнесом із Фірташем. І при цьому він повністю курирує й втручається в слідство у справі, де одним із учасників спору є його партнер. Це ж чиста корупція! Чи не вважає Хорошковський, що було б правильно в такій ситуації заявити собі відвід? Якби я був маленьким смішним прокурором районної прокуратури, я б на Хорошковського склав протокол про корупцію. А якби я був прокурором трохи більшим, то Валерія Івановича було б наразі затримано й доставлено у суд для обрання йому запобіжного заходу у кримінальній справі за зловживання владою".

Андрій Портнов, в інтерв'ю "Українській правді"
5 березня 2009 року

На фронті війни "РосУкрЕнерго" за газ "Газпрому", куплений і розмитнений Кабміном Тимошенко, точаться запеклі бої. Отримавши чотири місяці тому рішення Стокгольмського арбітражу, група Фірташа і голови СБУ Хорошковського досі має проблеми з його юридичною реалізацією та вибиванням із бюджету України п’яти мільярдів доларів.

Влада України, а конкретно - прем’єр-міністр Микола Азаров і перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв, за даними "ДТ", вважають претензії РУЕ необгрунтовано завищеними й виступають категорично проти будь-яких значних компенсацій за рахунок бюджету України. Як неодноразово писало "ДТ", рішення Стокгольмського арбітражу не має прямої і обов’язкової сили на території України. Тому, щоб використати це рішення як формальну підставу для вибивання грошей за газ, РУЕ провадить активну роботу на всіх напрямах, аби надати своїм претензіям юридично бездоганного вигляду.

Головна проблема - всі дії з одержання Україною газу були законними. Про це справедливо заявляв (інтерв'ю "Українській правді" 5 березня 2009 року) нинішній заступник голови адміністрації президента А.Портнов, який безпосередньо готував усі договори між "Нафтогазом" та "Газпромом" у 2009 році й відповідав за юридичний супровід угоди: "Ми не маємо наміру брати участь у кланових розбірках акціонерів "РосУкрЕнерго". Україна отримала цей газ за договором уступки прав вимоги від "Газпрому". І за ним боржника не запитують, хочеться йому чи ні. Нам однаково, де "Газпром" узяв цей газ і наскільки легітимним це вважає РУЕ. Якщо "РосУкрЕнерго" щось не подобається, хай ідуть розбиратися в "Газпром". Там їм усе пояснять у популярній формі з можливим кримінально-правовим відтінком... Ми не хотіли ризикувати, маючи просто договір уступки між "Нафтогазом" і "Газпромом", щоб потім усе це поставили під сумнів. І ми переконали "Газпром", крім уступки, укласти з нами на цей самий газ ще один, прямий договір купівлі-продажу 11 мільярдів, щоб ми були повністю застраховані".

З огляду на прямий договір купівлі-продажу газу, можливість "РосУкрЕнерго" висувати претензії "Нафтогазу" аж ніяк не передбачає, що держава Україна зобов’язана виконувати ці дуже спірні вимоги.

Тому "РосУкрЕнерго", створюючи піар-галас навколо Стокгольмського арбітражу, насправді веде активну роботу з визнання своїх претензій законними на підставі українських законів. Зробити це було б немислимо, якби не передача в управління В.Хорошковському активів найсерйознішої в державі колекторської компанії - Служби безпеки України.

Для забезпечення операції РУЕ СБУ заарештувала ряд чиновників уряду Тимошенко, вся вина яких полягає в тому, що вони брали на баланс і розмитнювали газ, придбаний "Нафтогазом" у "Газпрому" в результаті договору прямої купівлі-продажу, укладеного на підставі міжурядової угоди між прем’єрами Тимошенко і Путіним.

Показовим прикладом "замовних" дій керівництва СБУ в цій непривабливій історії є справи "військовополонених" А.Макаренка та І.Діденка - колишніх керівників Держмитниці й "Нафтогазу". Важливо зазначити, що СБУ досі не передає слідство в справі у Генеральну прокуратуру, як це належить за законом, а веде його самостійно. Це пояснює численні процесуальні порушення, допущені під час розслідування. 30 вересня слідчий припинив справу за статтею 367 - службова халатність і порушив справу за статтею 364 - зловживання службовим становищем. "Припинення справи свідчить про те, що введення його у статус обвинувачуваного втратило свою силу, і він став свідком у справі, а свідка не можна утримувати під вартою! Тому потрібно було ухвалювати повторне рішення щодо обрання запобіжного заходу. Таким чином, Макаренка повинні були випустити на свободу", - заявив адвокат Макаренка Сухов.

Ця подія, з юридичного погляду, має великий резонанс, оскільки стаття 367 стосується ненавмисних злочинів і за нею передбачається, зокрема, умовне покарання, без взяття під варту. Стаття 364 - це вже серйозний злочин. Як зазначає адвокат Макаренка Є.Солодько, слідчий виніс ухвалу про відсутність складу злочину за статтею "халатність" і, таким чином, визнав незаконність затримання Макаренка в червні 2010-го і незаконність його утримання під вартою. Для того щоб суд ухвалив рішення про обгрунтованість арешту за більш тяжкою статтею 364, потрібно провести судове засідання, заслухати аргументи сторін, показання підозрюваного, свідків захисту і обвинувачення.

Проте всі ці аргументи не були взяті до уваги. 12 жовтня в Апеляційному суді Києва під головуванням судді Мороза було заслухано заяву Макаренка про незаконність його затримання. Адвокати звернули увагу на те, що на шість (!) судових засідань, проведених за цією заявою, Макаренка не доставляли, і процеси зривалися "через відсутність вільного для цих потреб конвою". Також примітно, що на жодному судовому засіданні у справі Макаренка жоден суддя не дозволяв проводити аудіофіксацію процесу - також усупереч нормам процесуального права. Проте ці та інші процесуальні порушення для суддів не стали підставою для зміни запобіжного заходу для Макаренка на час слідства. Очевидне підгрунтя - стаття 364 не передбачає утримання під вартою на термін понад чотири місяці, а стаття 367 дозволяє тримати підозрюваного в СІЗО набагато довше.

Тепер очевидно, що тюремне ув’язнення для Макаренка й Діденка - це один із інструментів тиску Хорошковського на суди й водночас засіб забезпечення претензій РУЕ.

Головного організатора угоди "Нафтогазу" і "Газпрому", екс-прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, у цій справі не допитали й навіть не притягнули для давання свідчень. І не притягнуть: не чекаючи завершення слідства, голова СБУ заявив в інтерв’ю, що не має наміру затримувати Тимошенко. А жаль, адже тоді судовий процес поповнили б чудові свідчення про переговори Тимошенко з Путіним та главою "Газпрому" Міллером, про їхню роль і участь в угоді. Очевидно, що такі одкровення зовсім нецікаві Фірташу й Хорошковському, оскільки доводять міжурядовий характер угоди. Імена російського керівництва в цю історію власники РУЕ вплутувати побоюються.

Отже, у процесі є заарештовані й незаконно утримувані виконавці - митники, працівники НАК, але немає головних організаторів, які своєї участі й відповідальності не приховують.

Жодного разу не були допитані ані Тимошенко, ані Путін, ані Міллер (PS: коли номер вже був зверстаний і переданий до друку, джерело "ДТ" повідомило, що замголови АП Портнов був допитаний у цій справі, та надав свідчення швидше на користь Макаренка та Діденка).

При цьому адвокати Макаренка подавали клопотання про залучення як свідків керівників "Газпрому", а адвокати Діденка, за даними "ДТ", клопотали про притягнення як свідка у справі Портнова. Однак у таких "кримінальних розбірках" на юридичні формальності, на право й закон звертати увагу не заведено.

12 жовтня стало відомо, що Генпрокуратура України звернулася в Московський арбітраж із позовом проти "Газпрому" й "Нафтогазу", пред’явивши судове доручення іноземного суду. На думку експертів "ДТ", ітися може саме про потребу допитати свідків угоди з боку РФ і "Газпрому". Показово, що влада України чомусь не оголосила в міжнародний розшук главу "Газпрому" Міллера і чиновників "Газпрому", їх не намагаються допитати в рамках карного процесу, який ведеться в Україні, а просять узяти показання в рамках господарського спору. Бо аргументи про карний характер порушень під час розмитнення газу "Газпрому" та взяття його на баланс "Нафтогазу" дійсні тільки для українських судів. А за кордоном претензії Фірташа-Хорошковського не були б визнані обгрунтованими.

До речі, навряд чи глава "Газпрому" Олексій Міллер даватиме свідчення справі. На думку експертів "ДТ", звернення Генпрокуратури є частиною загального плану групи СБУ-РУЕ з визнання недійсним прямого договору купівлі-продажу газу. Тільки в такому разі "РосУкрЕнерго" матиме законні підстави стягнути з бюджету гроші, які воно вважає своїми.

"РосУкрЕнерго" і СБУ воюють не проти Тимошенко та її команди, не проти корупції, як це підносять деякі ЗМІ, а проти держави Україна. Чи є в нас держава, чи інтереси окремих фінансово-промислових груп вищі за такі поняття, як суверенітет, закон, здоровий глузд, - ми скоро побачимо. Вирок буде винесено не Макаренку й не Діденку, - вирок буде винесено цій владі і цьому суспільному ладу.

Юрій Бутусов
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-10-19 13:03:08 ],
на сторінці новини

Кульбіти американського аудиту

Минулого тижня Україна побачила «видатний» аудит свого часу. Уряд Азарова замовив перевірку діяльності попередньої влади. Спершу це здавалось абсолютно логічним та обґрунтованим рішенням для нас, простих громадян України, які щоденно чесно сплачують податки, комунальні послуги тощо, навіть незважаючи на подорожчання усіх цих послуг та продуктів харчування мінімум на 50% з початку року. (Пам’ятаєте початок року, коли український сир можна було придбати за 40-50грн, а сьогодні менше ніж за 80грн. його навряд чи купиш – примітка редактора). Ми всі віримо і сподіваємося на райдужне майбутнє України, на реальне покращення життя, зниження цін, нові робочі місця, за якими скучили за два роки світової економічної кризи. Але, на жаль, вони ніяк не приходять.
А вибори ідуть, і кожна з політичних партій намагається піаритись як може. Зрозуміло, що партія при владі завжди намагається використовувати адміністративний ресурс для перемоги на виборах. Нова влада не вигадала нічого кращого. Адже всім відомо, що технологія «пошуку ворога» досить вдало відволікає увагу суспільства від пошуку реальних винуватців сьогоднішніх негараздів і підміняє війною з вигаданим ворогом.
Звичайно, цим ворогом нинішня влада обрала колишнє керівництво України, а нині – опозицію. Не себе ж звинувачувати в усіх негараздах? Але закиди на кшталт «Юля – дура» або «Ющенко – слабак» вже давно не діють, а конкретних звинувачень на адресу минулої влади обмаль, та й тими вже нікого в Україні не здивувати. Та й вибори треба якось вигравати! Особливо, після останніх подорожчань продуктів харчування, збільшення податкового тиску та очікуваного подорожчання житлово-комунальних послуг для населення.
От і спало на думку розгорнути низку сумнівних корупційних скандалів. Але не проти лідерів опозиції, від яких пустопорожні звинувачення відлітають, як від зубів. А проти тих чесних рядових працівників міністерств і відомств, хто чесно і сумлінно виконував свої службові обов’язки та іноземних інвесторів, які мали необережність прийти на український ринок. До того ж маніпуляції суспільною свідомістю дуже просто реалізувати, коли у влади під рукою є десятки продажних журналістів, загони підпорядкованих перевіряльників та «силовиків» і мільйони бюджетних коштів.
Усі минулі теми вже не діють, тому треба вигадувати щось нове. А такі теми закінчуються, тому в гру вступив американський радник Партії Регіонів Пол Манафорт, який розробив новий «Бліцкриг».
Спочатку, за дорученням уряду Азарова невідомі посередники прикупили послуги маловідомих американських юридичних контор – «Trout Cacheris PLLС», «Akin Gamp Strauss Hauer & Feld LLP» та «Kroll, Inc», які за гроші хоч чорта лисого звинуватять. І не біда, що в штаті найбільшої з них всього 9 юристів – головне, щоб аудиторську виставу професійно відіграли. Можна було і наших аудиторів найняти, та в очах пересічного українця вітчизняна правова система настільки дискредитована, що нашим юристам ніхто взагалі не повірить. А крім того, внутрішній аудит не може виглядати професійно в очах міжнародної спільноти.
«Хлопчиками для биття» обрали шість об’єктів діяльності попередньої влади, три з яких стосуються діяльності «медичної» сфери, оскільки загальновідомо, що саме така сфера є найбільш чутливою для виборців, бо зачіпає найдорожче для кожного громадянина – здоров’я. Така пропорційність «американського аудиту» свідчить про творче планування атаки. А реалізація цього плану є класичним за перебігом подій замовним політ технологічним дійством. Простіше кажучи, брехнею!
Достатньо розглянути по одній справі з кожного сегменту. Наприклад, нецільове використання 320 мільйонів євро, отриманих в рамках Кіотського протоколу. Це гроші, які повинні були піти виключно на екологію. Замість того їх конвертували в гривню, і тут же кинули до Пенсійного фонду та на підтримку розрахунків за газ. Так, можливо, можна звинуватити попередніх урядовців в нецільовому використанні таких коштів, але вони пішли на підтримку виплат пенсій нашим нужденним пенсіонерам та на тепло в оселях. (Тема про ціну на газ, окреме питання, яке не слід чіпати в рамках цієї статті – примітка редактора). А хіба це менш важлива справа?

Цікавою в цьому контексті є так звана «справа №1», сфабрикована американськими юристами за гроші українських платників податків – «Справа про тендерну закупку Міністерством з надзвичайних ситуацій у 2009 році 27 автомобілів реанімаційної швидкої допомоги.
Хотілось би розглянути її більш детально - адже це СПРАВА №1.
Довідка. Автомобілі швидкої медичної допомоги, які були закуплені МНС України наприкінці 2009р., на реалізацію положень програми «Медицини і катастроф», були покликані для вирішення комплексних завдань рятування життів різними службами МНС України. Першочергово, при постановці завдання на закупівлю даних автомобілів було окреслено надання першої медичної допомоги постраждалим при ліквідації різних стихійних лих та техногенних катастроф, та супроводжування особового складу саперів МНС у ході операцій по розмінуванню об’єктів (Кожен день в Україні розміновується близько 150 одиниць боєприпасів – примітка редактора).
Дарма, що керівництво МНС провело офіційний відкритий тендер на закупівлю такого роду обладнання. І що на тендер вийшло декілька компаній, які всі є резидентами України, а участі офшорних компаній в ньому не було. Дарма, що аналітичний відділ МНС довів обґрунтованість ціни у 799 тис. грн.. за одиницю техніки, яка відповідала цінам оптових поставок ринку Європи. А перевагу отримала пропозиція з найнижчою ціною, тому що решта учасників тендера в такій же комплектації запропонували відповідно 989 тис. грн. та 1млн. 045 тис. грн. Дарма, що жоден з учасник тендеру не оскаржив в судах рішення тендерного комітету. Механізм фальсифікацій уже був запущений. Американські горе-юристи, використовуючи недостовірну інформацію або просто вигадки, та вихоплюючи з контексту випадкові цифри, змалювали таку картину зловживань, що годі вже й придумати. Наприклад, що вартість реанімаційних автомобілів, закуплених МНС становить 242 тис. гривень, хоча, якщо просто зайти на офіційну веб-сторінку Рено ми побачимо, що проста базова модель тут коштує приблизно стільки ж. І це - без переобладнання кузова в автомобіль швидкої допомоги та без встановленого на нього медичного та реанімаційного обладнання.
Твердження, що дані автомобілі «ржавіли» два роки є просто цинічним, оскільки органи ДАІ підтвердили те, що машини ніколи до цього не використовувались. З точки зору українського законодавства автомобіль вважається новим, якщо він не був жодного разу зареєстрований, а ці автомобілі були зареєстровані міністерством вперше! Всі ці факти чомусь зацікавили закордонних аудиторів в контексті найважливішого компромату.
А от публічна заява черкаського губернатора-регіонала Сергія Тулуба, про закупку подібного реанімаційного автомобіля за ціною у 1 млн.100 тис. гривень «американських юристів» та їх замовників чогось не зацікавила (посилання: http://antenna.com.ua/antenna/15012.html ). А СБУ пішла навіть далі - вона вже придбала подібний автомобіль влітку цього року, ціна якого становить ще більше - 1 195 000 грн. (посилання: http://www.pravda.com.ua/news/2010/09/7/5363411 ). А з них, як з гуски вода!
Довідка. Формула ціни складається з: вартості шасі автомобіля –220 тис. грн., вартості його переоснащення –220-270 тис.грн., та вартості медичного обладнання – 250 тис грн. А також, необхідно врахувати вартість доставки кожної одиниці автомобілю від підприємства-виробника шасі до заводу, який займається переоснащенням салону, а звідти – на територію України і це – 5-6 тис. євро, що дорівнює 55-60 тис. грн.
Що в сумі 745-800 тис. грн. і це без врахування митних зборів (Такий нескладний аналіз може зробити будь-хто без доступу до конфіденційної інформації – примітка редактора).
Але ці «дрібниці» вже були неважливими – перед американськими аудиторами було поставлене завдання - у відносно короткий термін, що лишився до виборів 31 жовтня, створити привід для звинувачень опозиції у хоч якихось шахрайських діях. І вони цю брудну роботу виконали.
От тільки цікаво, чи додадуть такі кульбіти української влади впевненості закордонним бізнесменам, що збираються вкладати в Україну свої капітали – наступна зміна влади може так само торкнутися і їх бізнесу в Україні? Адже вони прийшли працювати в Україну, якою зараз керує Віктор Янукович, а через декілька років може керувати його опонент.
Неважко здогадатися, яким буде розвиток у майбутньому цього театрального дійства під кодовою назвою «Американський аудит». Швидше всього, учасникам так званих «шести справ» слід чекати на перевірки з боку контролюючих органів, тупцювання в офісах якихось «масок-шоу» у виконанні силових структур з однією метою – якомога довше протримати в центрі уваги українського суспільства тему зловживань колишнього уряду, «знайдених» так званими «американськими аудиторами». А через місяць-другий владі потрібні будуть інші інформаційні приводи та інші «вороги», бо за законом жанру довго такі «аудиторські скандали» не працюють.
І що робити іноземним інвесторам, коли їх чесне ім’я одним абсолютно «лівим» аудитом стає заплямованим. Можливо, звертатись до міжнародних судів, бо сама влада де-факто визнала не дієвість своєї системи. А кого винити в тому, що без жодних офіційних перевірок, вивішуються проти закордонних бізнесменів такі «аудити», на кого писати скарги, як себе захищати. А може надалі усі українські питання будемо розглядати в судах інших країн?! І куди ми з такими підходами дійдемо?
А головне, що предмет Справи №1 – означені 27 реанімаційних автомобілів вже давно успішно експлуатуються новою владою та новим керівництвом МНС. І використовуються за призначенням – рятують життя наших співвітчизників. Доречі, це друга за всю історію незалежної України закупка реальних, а не на папері, транспортних засобів медицини катастроф населенню та супроводу особового складу саперів МНС. Перша – була при колишній владі, коли купили два сучасних вертольота Eurocopter, якими зараз пишається кожен офіцер МНС.
Правда, була ще спроба придбати для МНС вертольоти за часів керівництва колишнього міністра «регіонала» Нестора Шуфрича, але ця оборудка так і лишилася на папері, а виділені кошти зникли в невідомому напрямку.
Тобто, де-факто нова влада визнала доцільність та своєчасність закупки тодішнім керівництвом МНС комплексів реанімаційної допомоги. А тому, можна порадити сьогоднішньому Кабінету Міністрів використовувати свій час на успішне подолання кризи в Україні, а не показувати новий приклад «прозорого» ведення справ. А гроші платників податків витрачати не на планування та реалізацію маніпуляційних заходів проти колишніх чесних посадовців та міжнародних інвесторів «під вибори», а за призначенням – на створення нових робочих місць, подолання безробіття та подолання глибокої економічної кризи в державі.
P.S. Я просто раджу усім зацікавленим переглянути статтю, яку опублікував один із найпотужніших німецьких новинарів (посилання: http://www.dw-world.de/dw/article/0,,6114026,00.html ). В цій статті представники Transparency International (найбільша неурядова незалежна міжнародна організація, яка оцінює прозорість ведення справ, простіше – рівень корупції в країні – примітка редактора) просто поглузували з «Американського аудиту» та порадили будь-якому уряду починати з себе будувати «нову Україну».

Олекса Барсук
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-10-19 18:23:05 ],
на сторінці новини

Справу про заперечення Януковичем Голодомору повернули на друге коло...

Апеляційний суд Києва повернув справу про заперечення Президентам України Віктором ЯНУКОВИЧЕМ Голодомору як геноциду українського народу на розгляд Печерського районного суду столиці.

Як повідомили УНІАН у прес-службі всеукраїнського об’єднання “Свобода”, сьогодні Апеляційний суд Києва розглянув апеляційну скаргу громадянина Володимира ВОЛОСЮКА, якому Печерський райсуд відмовив у задоволенні позову до Президента України В.ЯНУКОВИЧА, який 27 квітня у Страсбурзі заперечив Голодомор як геноцид українського народу, чим, на переконання позивача “вчинив акт наруги над знищеними у такий злочинний спосіб мільйонами українців”.

Зокрема, суд постановив повернути справу до Печерського райсуду для розгляду скарг щодо дотримання процесуальних норм ведення судового засідання.

Таким чином, заявляють у партії, суд задовольнив низку клопотань В.ВОЛОСЮКА. Зокрема, щодо “врахування факту фальсифікації судового процесу суддею Печерського райсуду у зв’язку з неналежною організацією фіксації судового процесу, коли важливі для справи факти і події не відображалися у журналі судового засідання”.

Також суд задовольнив клопотання про врахування факту намагання усунути В.ВОЛОСЮКА від розгляду справи. Так, наприклад, 9 липня 2010 року відбулося судове засідання, на яке позивача запросили з порушенням процесуальних норм. Повідомлення до Хмельницького, де мешкає позивач, було надіслане у переддень судового розгляду, що унеможливило присутність В.ВОЛОСЮКА на засіданні.

Крім того, у “Свободі” зазначили, що розгляд апеляційної скарги В.ВОЛОСЮКА відбувся без присутності відповідача – В.ЯНУКОВИЧА або його представників, хоча суддя відзначила, що вони були повідомлені про час початку засідання.

“Ця справа стосується не лише мене, а й усього українського народу. Вона може тривати вічно. Адже президенти будуть змінюватися, так само як на зміну мені приходитимуть інші Волосюки”, - заявив після сьогоднішнього засідання позивач В.ВОЛОСЮК.

На його думку, “непоява у суді Президента В.ЯНУКОВИЧА свідчить про його зневагу до суду та українського народу”.

“Мушу зазначити, що, заперечивши у Страсбурзі геноцидну природу Голодомору, він викликав велике обурення не лише українців, а й представників інших країн, адже неприпустимо, щоби очільник держави порушував та не визнавав закони своєї країни. Тому ЯНУКОВИЧ має вибачитися перед українським народом або понести кримінальну відповідальність за свій злочин”, - наголосив В.ВОЛОСЮК.

Як повідомляв УНІАН, В.ВОЛОСЮК у своїй позовній заяві наголосив, що глава держави, заявивши 27 квітня у Страсбурзі про заперечення Голодомору як геноциду українського народу, зганьбив честь і гідність позивача і вчинив акт наруги над знищеними таким злочинним способом мільйонами людей.

В.ВОЛОСЮК просив суд винести рішення, яке зобов`яже Президента вибачитись публічно перед позивачем і перед українським народом.
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-10-20 15:17:57 ],
на сторінці твору     "Ми не французи. Ми – раби"   Адміністрація Майстерень

Мітинг проти двомовності: «друга державна мова вже діє – мова брехні»

«Ми добре розуміємо, що двомовність – це ніяке не «надбання народу», а цілеспрямована політика іншої держави, це свідома русифікація…» До приміщення Комітету культури й духовності Верховної Ради – що навпроти парламенту – прийшли тисячі людей, серед них – відомі українські митці, громадські діячі, просто пенсіонери, студенти. Вони зібралися тут, щоб сказати своє «фе» «комуністично-регіонально-литвинівському законопроекту про мови», яким мають намір узаконити так звану двомовність.Найактивнішими були студенти… Аби їх краще почули, вони прихопили з собою з дюжину оцинкованих відер і пару барабанів, у які щодуху гатили. Пригадалася Помаранчева революція, коли молодь навпроти Кабміну цілодобово нагадувала про себе барабанним боєм… Одне слово, це була та акція, що не за дешеву ковбасу.– Чому ви проти двомовності? – запитую в студентів КІМО, озброєних барабанами.– Сьогодні довелося пропустити заняття, але є заради чого. Сьогодні ми вчимося українською мовою, завтра хтось захоче, аби ми це робили російською, тому ми тут, – каже студент Артур з Донеччини. – Ми добре розуміємо, що двомовність – це ніяке не «надбання народу» (так сказано в законопроекті), а цілеспрямована політика іншої держави, це свідома русифікація, а ми повинні проводити дерусифікацію. За 20 років незалежності можна було звикнути до української мови й не порушувати таких абсурдних питань. Ми через свою м’якість весь час здаємо позиції, але не повинні поступатися жодною комою, жодним словом, жодною буквою.Мітингувальники тримали гасла: «Не нацьковуйте язик на мову», «Займіться ділом, а не язиком», «Янукович – розкольник України»…– В Україні сьогодні набагато більше наболілих питань для простих людей, які потрібно приймати невідкладно, – лунало з гучномовця. – Закон про мови – це замилювання очей, аби відвернути увагу від нагальних проблем.– Хай росіяни вчать нашу мову, – каже киянка Парасковія, яка прийшла зі своїм хором «Гомін», –ми ж їхню вивчили, спілкуємося з ними їхньою мовою, коли потрібно. Людей зібралося чимало, але міліція притисла їх до будівлі, не поступаючись ані сантиметром. Проте мітингувальники потіснили міліціонерів, ті намагалися кільком активістам скрутити руки. Правоохоронцям мирно нагадали, що вони «не бидло», яким вважає їх влада. Це подіяло, і міліцейський кордон відступив, звільнивши для мітингу ліву смугу проїжджої частини.Письменники, громадські діячі брати Капранови сьогодні вийшли протестувати проти брехні.– Ми зрозуміли, що друга державна мова вже введена – мова брехні. Це єдина мову, яку досконало знають наші можновладці. Саме тому, що в державі з людьми спілкуються цією мовою, ми тут. Після того, як вони зробили хід назад з політичної реформи, то завтра призначать собі термін до другого пришестя. Скажімо, розп’яття Христа Конституційний суд визнає нелегітимним і влада автоматично владарюватиме до другого пришестя. Лише така логіка напрошується. Нехай вони собі не думають, що люди заспокоїлися. Люди не заспокоїлися, бо руйнація країни не вигідна нікому, крім них самих. Письменник Сергій Пантюк не проти другої державної, але лише після того, як кожен донецький, луганський розмовлятиме українською.– Тоді я чесно заговорю з ними російською. Але коли двомовність розуміється як тільки російська, то, вибачте, чхати я хотів на таку двомовність і боротимуся проти неї до останніх своїх днів.Ірена Карпа днями повернулася з Європи.– У Франції підвищують пенсійний вік, поповзли трохи ціни, і там страйкують усі – кажуть, що скоро й літаки не літатимуть, бо страйкарі їм не постачатимуть пальне. А що відбувається в Україні? Повна апатія. І дуже важливо, аби зараз усі виходили з «пасиву». Я прихильниця радикальних методів. Вважаю, поки по пиці не почнемо давати цій владі, то нічого не зміниться. У Франції підняли ціни на бензин – люди перевертають машини, б’ють вітрини і доволі грізно про себе заявляють. А українці поки що занадто мирно діють.Діячка громадського руху «Відсіч» Анастасія Розлуцька проти двомовності, «бо в нас є країна, яка називається Україна, у нас є мова – українська». «Звісно, в нас значна частина спілкується російською мовою, – сказала вона, – але їхні права не утискаються і російська мова не належить до мов, які зникають. В Україні російськомовної літератури видається понад 60 відсотків, а української лише 20. Звісно, винні самі громадяни, що після 20-тирічної незалежності сьогодні порушуються такі питання.Депутат-«регіонал», представник президента у ВР Юрій Мірошниченко проходив у комітет через центральний вхід, мітингувальники кричали «ганьба», але той, за його власним зізнанням, сорому не відчував. «Я особисто голосуватиму за закон, – заявив він. – Якщо автори законопроекту доведуть мені, що їхні ініціативи спрямовані на імплементацію Хартії регіональних і місцевих мов і не утискають україномовної громади в Україні, то цей закон може бути прийнятий».Дисидент Степан Хмара заявив, що український народ не потерпить «покидьків при владі й глуму над нашою честю і гідністю».– Україна більше не буде Малоросією, нехай це собі добре затямлять у Кремлі, а також п’ята колона в Україні. Нехай не наражаються на ті речі, за які їм буде дуже важко розплачуватися. Щодо цього ганебного закону я б хотів звернути увагу всіх на поведінку голови ВР Литвина…При згадці про Литвина, народ загудів: «Ганьба Литвину!»Дисидент нагадав, що саме Литвин як голова ВР ставитиме законопроект на голосування.– Хотів би також нагадати, що він є академіком НАН України, але чомусь голосу академії не чути. Нехай би відстежила поведінку свого члена.У поета Олександра Ірванця виникли асоціації з 2004 роком – побачив біля ВР старші, молодші, юні, зрілі обличчя.Ірванець прочитав нового вірша під назвою «Балада про вікно», присвяченого особі, від якої залежатиме остаточне прийняття закону:Я йшов по столиці нічною порою.Сплелись блискавиці над Кия горою,І вихор метався в небесній безодні,І я почувався страшенно самотнім…Та раптом мені засіяло воно –В будинку на Банковій тепле вікно!І я зрозумів: у буремний цей часВін там, і Він думає зараз про нас!Коли Він у виборах участь узяв,Почути з нас кожного пообіцяв.Якщо ж Він усіх нас почути не зможе,Йому Хорошковський у цім допоможе.Він відає чаяння й біди народні – Поліпшує наше життя вже сьогодні,Довіривши часточку праці важкоїМиколі Азарову й Васі Цушкові.І затишно, й тепло зробилось мені,Коли я побачив те світло в вікні!Вікно в президентській Адміністрації!Твій теплий квадрат зберігатиму в серці я!Бо знаю, що у найбуремніший часВін думає там про нас!І за нас…Фронтмент гурту «Тартак» Сашко Положинський прийшов не лише, щоб відстоювати українську мову, а й подивитися, скільки нас є.– Мене також хвилює, що ми далі робитимемо? Як ми діятимемо? Уже всім очевидно, що в Україні немає політичних сил, на які ми можемо покладати свої надії. Усі вони вкотре доказали, що безвідповідальні. Тому ми повинні розуміти, що ніхто, крім нас, нічого в Україні не змінить. Якщо ми хочемо стати розвиненою державою, то годі вже лише кричати «ганьба, ганьба», треба діяти своїм інтелектом. Ми діями повинні показати, на що ми здатні заради своєї ідеї, своєї країни.Під кінець мітингу голова Комітету ВР з питань культури і духовності, народний депутат Володимир Яворівський повідомив, що комуністично-регіонально-литвинівський законопроект не внесений до порядку денного ВР і, швидше за все, його не вноситимуть до середини листопада.– Чому до виборів цього не зробили?– Гадаю, побоялися, – сказав нардеп. – Законопроект на комітеті розглядатиметься в середу. Звісно, він буде відхилений, але це, на жаль, не є перешкодою для його внесення.Оксана Климончук
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-10-20 15:24:45 ],
на сторінці новини

Гривня обвалиться ще до Нового року?

Наприкінці минулого тижня відбулася телефонна розмова президента Віктора Януковича з директором-розпорядником МВФ Домініком Стросс-Каном, під час якого останній повідомив про підготовку приїзду до України нової місії Фонду.

Про це, а також про те, що, на озвучену думку сторін, сьогодні є всі підстави говорити про продовження ефективної співпраці України і МВФ, повідомила прес-служба президента. А на початку місяця, знаходячись на щорічному ялтинському форумі YES, Домінік Стросс-Кан сипав компліменти у зв`язку з нібито успішним виконанням українськими властями програми співпраці з МВФ. «Всі доведені показники поки дотримані, і мені здається, українська економіка повернулася на правильний шлях. Це частково заслуга МВФ, але, в основному, цього досяг уряд. Упевнений, що під час наступного перегляду буде те ж саме», - оптимістично заявив він тоді.

Місію МВФ чекає неприємний сюрприз

Втім, потрібно врахувати, що згаданий форум у Ялті – це, перш за все, святковий захід (з урочистими прийомами-обідами , піснями і танцями), на якому в принципі не могли звучати якісь неприємні для українського уряду речі. До того ж, директор-розпорядник Фонду не мав тоді свіжих аналітичних даних, і орієнтуватися йому доводилося лише на інформацію з вуст українських чиновників. Представники ж української влади дружно стверджували, що всі умови меморандуму між Україною і МВФ старанно виконуються.

«Все, що підписала державу в особі прем`єр-міністра, голови Нацбанку, міністра фінансів, ми виконаємо все до копійки», - бадьоро обіцяв, наприклад, 11 серпня економічний віце-прем`єр Сергій Тігіпко. «Зобов`язання, які ми брали перед Міжнародним валютним фондом, на 100% виконуються і перевиконуються», - переможно рапортував 30 серпня президент Віктор Янукович. З подібними реляціями виступав неодноразово і прем`єр-міністр Микола Азаров.

Проте для місії МВФ, яка скоро прибуде до Києва з метою перевірки, картина представиться напевно не такою райдужною. Експерти Фонду, навпаки, побачать, що багато пунктів меморандуму не виконуються українською стороною.

Наприклад, співробітники місії, поза всяким сумнівом, звернуть увагу на службову записку глави Мінфіну Федора Ярошенка прем`єр-міністрові Миколі Азарову, текст якої недавно став надбанням гласності.

У цьому документі міністр повідомляє, що за підсумками 9 місяців поточного року загальний фонд державного бюджету недоотримав 7,2 млрд. грн. доходів. У зв`язку з чим він попереджає Азарова, що «очікуваний низький рівень виконання загального фонду державного бюджету в 2010 р. ставить під загрозу виконання програми співпраці з МВФ ESB/10/146 і може призвести до: неотримання Україною чергового траншу стабілізаційного кредиту», а також до необхідності перегляду «у бік зменшення прибуткової частини і зростання дефіциту державного бюджету на 2011 р.».

Звичайно ж, для експертів МВФ викладені в записці пана Ярошенка показники стануть вельми важливою і тривожною новиною. Крім того, українською владою не виконане ще одне положення меморандуму: до кінця вересня уряд зобов`язаний був передати на розгляд Верховної Ради законопроект про підвищення на 5 років пенсійного віку для жінок і інші непопулярні нововведення в пенсійному законодавстві, але цього зроблено не було. І зрозуміло, що влада не відважиться на такий крок, як мінімум, до місцевих виборів.

Викличе, напевно, сумнів у місії МВФ виконання і ще одного пункту меморандуму – про скорочення заборгованості з відшкодування ПДВ. Так, Азаров заявив, що станом на 1 жовтня розмір цієї заборгованості становив 3 млрд. грн. – саме ці цифра і дата фігурують у меморандумі України з МВФ як «маяк». Але дана інформація від прем`єр-міністра не викликає довіри у експертів.

За відомостями, що просочилися недавно у вітчизняні ЗМІ, насправді, показник заборгованості з ПДВ набагато вищий. Зокрема, з посиланням на департамент контролю за поверненням ПДВ при ДПАУ повідомлялось, що на початок жовтня реальна сума невідшкодованого ПДВ становила 9,2 млрд. грн.

Таким чином, у керівництва МВФ є вагомі підстави для того, щоб припинити програму допомоги Україні і, зокрема, не виплачувати наприкінці листопада другий транш кредиту, як це передбачено меморандумом. Причому, цілком можливо, що місія Фонду виявить ще якісь огріхи, окрім вище вказаних.

Влада будує фінансову піраміду?

А якщо МВФ ухвалить рішення про припинення або призупинення програми кредитування України, то у фінансової системи країни відразу ж можуть виникнути величезні проблеми. Оскільки в Україні зараз, по суті, вишикувалася класична кредитна піраміда, яка може впасти від щонайменшого поштовху.

Річ у тому, що банки замість того, щоб кредитувати бізнес, наполегливо продовжують направляти гроші в державні облігації. Дані Нацбанку про стан кредитно-грошового ринку за підсумками вересня демонструють чітку тенденцію: ресурси, що вивільняються від погашення валютних кредитів (у еквіваленті 22,6 млрд. грн.), банки перерозподіляють виключно в державні облігації (22,7 млрд. грн.). Велику частину приросту монетарної бази НБУ також направив на фінансування дефіциту бюджету - збільшення монетарної бази на 1 жовтня становило 21,7 млрд. грн., при цьому обсяг інвестицій Нацбанку в ОВДП становив 14,1 млрд. грн.

«Поточна ситуація нагадує мені події в Росії перед дефолтом 1998 року. Тоді банки так само активно направляли кошти на фінансування державного боргу», - висловився із цього приводу радник міністра економіки Сергій Яременко. Нагадаємо, в серпні 1998 року в Росії був оголошений дефолт, унаслідок чого рубль упав до долара в 3 рази.

Ще чіткіше висловився про загрозу, що насувається, один з високопоставлених чиновників Нацбанку. «Визначальним чинником стабільності була і залишається програма співпраці з МВФ - якщо вона продовжиться, то інвестори вкладатимуть гроші в ОВДП і далі. Якщо ж повториться ситуація кінця 2009 р., коли фонд зупинив свої програми, може початися вихід нерезидентів», - заявив він.

Ну а якщо банкіри раптом вирішать вивести свої гроші з ринку ОВДП, то внаслідок цього гривню чекає обвал. Оскільки фактично всі вкладення в ОВДП зараз здійснюються нерезидентами - банки з іноземним капіталом вкладають в держоблігації свою надмірну ліквідність у валюті, яку перетворюють на гривню на міжбанківському ринку. Ці гроші можуть у будь-який момент вийти з економіки, а могутнім стимулом для їх висновків стане якраз рішення МВФ про згортання кредитної програми.

До того ж посилить ситуацію паніка населення, яка виникне відразу після того, як стане відомо про негативне рішення МВФ і почнуться перші помітні стрибки курсу долара до гривні. За даними Нацбанку, станом на 1 жовтня загальний обсяг депозитів населення досяг докризового рівня і становив близько 258 млрд. грн., причому, більше половини цієї суми – гривневі внески. Крім того, готівка поза банками становить зараз 175 млрд. грн. І, зрозуміло, українці почнуть активно міняти гривню, якої, як бачимо, дуже багато, на тверду валюту у разі щонайменшої напруги на валютному ринку, як це було наприкінці 2008 року.

Похмурі перспективи

Ще слід мати на увазі різке погіршення ситуації в зовнішній торгівлі. Згідно з нещодавнім повідомленням Держкомстату, у серпні негативне сальдо торгівлі товарами досягло дуже великого значення - майже 1,2 млрд. доларів. Це означає, що теперішній валютний курс не є оптимальним для української економіки і потрібне ослаблення гривні. Причому, Нацбанк вже витратив у вересні близько 670 млн. доларів валютних резервів на підтримку гривні від падіння.

Починаючи ж з жовтня, пішли вниз світові ціни на сталь, зменшився попит на чорні метали, і експерти не чекають тут поліпшення, мінімум, до кінця року. А це загрожує ще більшим скороченням притоку валюти від вітчизняного металургійного експорту.

Зниженням надходження валюти до України обернеться і рішення уряду про обмеження експорту зернових. У той же час, імпорт обов`язково зросте унаслідок недавно ініційованого Кабміном обнулення ввізного мита на гречку, молочні продукти, картоплю і інші продовольчі товари, що ввозяться.

Також потрібно брати до уваги ту обставину, що дедалі більше Україні знадобиться коштів для обслуговування і повернення набраних раніше зовнішніх позик – як державних, так і корпоративних. Що обумовлює додатковий попит у майбутньому на іноземну валюту.

Отже, підіб`ємо підсумки. Існує висока ймовірність того, що МВФ не виділить чергового траншу кредиту через невиконання урядом Азарова узятих на себе зобов`язань. І якщо таке трапиться, то це стане чинником, який здатний привести до обвалу збудованої в Україні кредитної піраміди і різкого обвалу гривні вже наприкінці нинішнього року або на початку наступного. Якщо ж Фонд цього року таки виплатить Україні другий транш, то ризики нікуди не зникають, а прогнозовані неприємності лише відкладаються на деякий час...

Олександр Безкоровайний
Коментатор Майстерень Адміністрація, [ 2010-10-21 14:58:08 ],
на сторінці новини

Замість кривавих воєн минулого, фінансові війни сьогодення.

На війні як на війні.

Не встиг президент Світового банку запевнити громадськість, що валютних війн не буде, як практика свідчить про інше. Дії найбільших світових гравців вже істотно вплинули на долар. В останні дні ситуація із глобальними дисбалансами (йдеться про великі профіцити або дефіцити в торгових балансах різних країн) загострилася і отримала потужний інформаційний супровід.

Ось що відбулося тільки за перший тиждень жовтня 2010 року:
- Конгрес США приймає закон (зауважу, що потрібно ще і його затвердження в Сенаті і підпис президента) про введення компенсуючих імпортних мит проти Китаю;
- міністр фінансів Бразилії Гвідо Мантега заявляє про початок "валютних війн": змагальної девальвації між країнами, які прагнуть використовувати курс національних валют в якості інструменту для стимулювання експорту, щоб підштовхнути економічне зростання (сподіваюся, зрозуміло, що якщо всі країни роблять це одночасно, то ніхто не може виграти);
- у найвпливовішої газеті Financial Times з'являється стаття директора Вашингтонського інституту міжнародних економік, одного з найбільш впливових мозкових центрів у США, де працюють багато колишніх співробітників Федрезерву та Мінфіну, Фреда Бергстайна, який заявляє про необхідність боротьби з Китаєм шляхом протилежних за знаком, але рівних за обсягом інтервенцій американської ФРС проти китайського юаня. Спрощено це виглядає приблизно так: Китай купив мільярд доларів, у відповідь на це Федрезерв витрачає мільярд на купівлю активів, прив'язаних до юаня - китайський юань не є конвертованим;
- 5 жовтня вранці Банк Японії встановлює ставку зі своїх одноденних кредитів на рівні 0% і створює фонд у 5 трильйонів (в єнах, звичайно ж) для покупки держпаперів на внутрішньому ринку;
- 5 жовтня ввечері директор-розпорядник МВФ Домінік Стросс-Канн заявляє про те, що, намагаючись вирішити свої проблеми за рахунок девальвації, країни все більше наближаються до валютної війни, яка за своїм характером нічим не відрізняється від торгової, що загрожує стабільності світової економіки;
- 6 жовтня у тій самій Financial Times з'являється стаття заступника головного редактора Мартіна Вольфа, одного з найбільш шанованих колумністів газети, що підтримує американську позицію і заявляє, що з Китаєм потрібно щось робити, і що інтервенції на ринку капіталів ефективніші, ніж імпортні мита.

Немає сенсу продовжувати перерахування подій - мало хто відмовив собі у задоволенні прокоментувати цю чи не найпопулярнішу тему. Відразу зауважу, що з моєї точки зору так звані "валютні війни" активно ведуться вже кілька років. Зі свіжих прикладів найбільш яскраво валютна війна проявилася у відносинах між Євросоюзом і США. Сильне зростання євро щодо долара, який відзначався з 2003 року, пригнічував економіку Євросоюзу, яка багато в чому спирається на експорт у США, і знижував конкурентоздатність європейських товарів.

Однак використовувати суто монетарні механізми для зниження курсу євро було неможливо, і тоді керівництво Євросоюзу вирішило використовувати інший прийом і, скориставшись реальними бюджетними проблемами Греції, провело "пропагандистську кампанію", результатом якої стало істотне зниження курсу євро.

У результаті цього економічний стан головного експортера Євросоюзу - Німеччини в першій половині 2010 року різко покращився, що дозволило керівництву цієї країни і всього Євросоюзу достатньо жорстко поводитись в обговореннях грошової політики на переговорах із США. Американці у відповідь почали зустрічну, настільки різку пропагандистську кампанію, що після недавнього виступу глави ФРС Бена Бернанке, в якому він заявив про "колосальну невизначеність", у якій перебуває американська економіка, секретарю казначейства США Тімоті Гайтнеру навіть довелося частково спростовувати його слова, щоб зовсім не обрушити долар. А побоювання базувалися на цілком конкретній ситуації - за вересень цього року євро виріс проти долара на 9,5%! Потім долар знову почав трохи зростати, а США у зв'язку з явним ефектом від цієї операції почали власну жорстку "військово-валютну кампанію" проти Китаю з метою змусити його ревальвувати юань, тобто фактично підтримати національного виробника США.

До речі, "глашатай" валютних війн, глава бразильського Мінфіну Мантега пообіцяв, що уряд Бразилії буде купувати всі "надлишкові долари" на ринку, щоб приборкати зростання реала. "Ми вже купуємо більший обсяг валюти і продовжимо робити це", - заявив він. Бразилія не дасть своїй валюті надмірно зміцнитися, в той час як інші держави свої валюти послаблюють, спробував обґрунтувати свої дії міністр фінансів найбільшої південноамериканської країни.

На кого Монтегю натякав, цілком очевидно: Банк Японії за останні три тижні провів дві широкомасштабні валютні інтервенції у спробах зупинити зміцнення єни. Причому спроба домовитися з провідними центробанками про проведення спільних інтервенцій у японських монетарної влади не вдалася, і діяти їм довелося самотужки. Тому японський ЦБ двічі піднімав курс вище 85 єн за долар, але кожного разу гравці ринку повертали котирування назад і навіть нижче того рівня, з якого починався штучно викликаний підйом. Японія, як і Китай, економіка яких значною мірою тримається на експорті, побоюються, що занадто дорогі національні валюти серйозно підірвуть позиції їх виробників. Дещо успішнішими були інтервенції центробанків Південної Кореї і Тайваню. А ось швейцарський ЦБ зазнав фіаско: швейцарський франк, не зважаючи на інтервенції, злетів до історичного максимуму відносно долара. Агресивні дії монетарної влади в країнах азійсько-тихоокеанського регіону цілком зрозумілі: їх економіки серйозно орієнтовані на експорт, і зміцнення національних валют може призвести до втрати конкурентоздатності.

Взагалі ж, за станом на сьогодні, практично всі країни, які хотіли послабити свої валюти, вже зробили це. У першу чергу мова йде про країни - експортери сировини: Канаду, Австралію, Нову Зеландію, Бразилію, ПАР, Нігерію, Норвегію, Україну, Росію. Сюди ж відноситься і Великобританія. Всі вони повинні були привести курси своїх валют у відповідність з новим станом світової торгівлі, коли ціни на сировину впали на 30-70%. Що й було зроблено.

Економісти чудово розуміють, що США потрібен значно слабший долар для того, щоб привести економіку до ладу і уникнути повільного краху, хоча інша частина світу не зможе легко впоратись із наслідками такого важкого коригування.

При цьому азійські інвестиції у виробництво випереджають західне споживання. Скуті боргами домогосподарства в Центральній Америці, Британії та Іспанії більше не можуть утримуватися на плаву у непрацюючий системі. Країни, які активно проводять інтервенції на валютних ринках для зниження курсу своєї валюти (Китай, Японія, Корея, Таїланд і навіть Швейцарія), занадто часто фігурують ще й в якості тих, які мають найбільший профіцит торгівлі із США.

Кожна з цих країн намагається девальвувати власну валюту зі зрозумілих причин. Наприклад, Японія передбачає таким чином уникнути дефляційної кризи, Китай хоче зміцнити політичний устрій, який насправді більш крихкий, ніж здається. В обох випадках країни опинилися у пастці, оскільки занадто довго дотримувалися експортної стратегії, побоюючись втратити американський попит, коли справи там підуть добре. Для США ця ситуація є неприйнятною. Ні для кого не секрет, що Вашингтон почав мститись, законодавчо розчищаючи собі шлях для введення загороджувальних тарифів проти "валютних маніпуляторів".

Чому знижується долар? Зрозуміло, що таким чином адміністрація США намагається надати імпульс американському експорту, скоротити витрати дефіциту бюджету. Президент Обама зменшив податки, збільшив витрати на соціальні потреби. Все це вимагає грошей. Але хто платить за облігаціями американського Мінфіну, що користуються незаперечною довірою? У 80-ті роки це була Японія, потім - саудівці "на паях" із країнами ЄС. Сьогодні ж головним покупцем "трежеріс" є Китай.

Позитивне сальдо Пекіна в торгівлі з Вашингтоном щорічно складає 120 мільярдів доларів. Китай хоче будь-що зберегти для себе заокеанського споживача, і тому з готовністю бере на себе американські борги. Адже в разі закриття американських торговельних кордонів правителям Піднебесної майже гарантовані серйозні соціальні потрясіння: зараз десятки мільйонів китайців працевлаштовані завдяки замовленням американських фірм. Відчуваєте ступінь залежності?

І в той же час Китай, на відміну від Японії, не є стратегічним союзником Америки. Швидше, навпаки. У Китаю практично повсюдно свої інтереси. Чи можна уявити собі японського прем'єра, що займається політичним шантажем Обами? Вельми сумнівно. А ось китайці нітрохи не соромляться: вони готові дозволяти Америці і далі витрачати стільки, скільки вона забажає, але тільки нехай і вона не забуває, наприклад, про китайські інтереси на Тайвані. Така ціна слабкого долара. І сильного юаня.

Атомної бомбою, звичайно, може стати кількісне пом'якшення від ФРС. Про його ймовірність говорять постійно. США, по суті, ставлять ультиматум Китаю і G20: або ви стримуєте свій запал і погоджуєтесь із якоюсь формулою глобального балансування, або ми розгорнемо другу програму кількісного пом'якшення (першу проводили ще за міністра фінансів Генрі Полсона) і просто "завалимо" ваші економіки ліквідністю. Таким чином, Америка "перегріє" економіку своїх торговельних партнерів і підвищить в цих країнах витрати на зарплати. Де-факто США будуть нав'язувати зростання курсів валют країнам, що є їх основними торговими партнерами. Причому робитися це буде жорсткими і руйнівними методами, і ні Європа, ні Азія, ні вже тим більше Південна Америка майже нічого з цим не зможуть зробити.

Такий підхід зробить ФРС монетарним гегемоном. Монетарна політика США експортується до більшості країн світу, і з другою програмою кількісного пом'якшення (якщо вона все ж буде запроваджена в життя) буде так само - гроші не сконцентруються в межах США, вони підуть на інші ринки. Отже, багато країн повинні будуть або дозволити своїм валютам зростати проти долара, або ж втратити частину своєї конкурентоспроможності, або втручатися у валютні ринки, щоб уберегти свою валюту від зростання.

Все це може спровокувати ситуацію, аналогічну до 30-х років минулого століття, коли девальвація валют стала однією з основних причин обвалення світової фінансової системи. У нинішньому випадку це, як мінімум, істотно загальмує відновлення глобальної економіки після кризи. Так чи інакше, але досягнутий ціною світової кризи високий рівень кооперації між країнами починає знижуватися, і це є серйозною проблемою.

В'ячеслав Бутко
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   23