•  ***

Ти хотіла бути морем його до останнього вдиху і видиху?
Моя дівчинко, не вигадуй, облиш (то, може він сам тебе вигадав?).

•  ***

Ти, напевно, шукав у мені Вітчизну свою. Чи знайшов її хтось і колись хіба?
Я шукала її в тобі, як зривалось з орбіт моїх й падало втомлене Сонце рябе.

•  ***

Ранок холодний. Лютневий. Від люті, здається, і світ поблід.
Гаряче там, де червоне Сонце кров’ю стікає в гарячий Схід.

•  ***

Вперше ця осінь віща для неї тепер ворожа.
Всюди росте і шириться ненавистю й хрестами.

•  Ми навіть не знали, чия це весна і чиї у ночей наших ніжні були імена...

Ми навіть не знали, чия це весна і чиї у ночей наших ніжні були імена.
Ми тільки навчились мовчати. Нам лише здалося, що легко зростися думками.

•  Коли якось зранку прокинуся й не пам’ятатиму більше про головне...

Коли якось зранку прокинуся й не пам’ятатиму більше про головне:
Кому до нестями молився й програв свою першу важливу битву,

•  Пташине

Не ростуть пташенята, бо мертві. Вересневі зливи сумні зазвичай.
Ранок знов холодний. Накидає на плечі жалобу й осінь-косуху.

•  Моя дівчинко, юна цнотлива мрійнице, що тебе привело сюди?

Моя дівчинко, юна цнотлива мрійнице, що тебе привело сюди?
Як на воду хтиву ворожінням лягли твоя цнота й тіні прозорі?

•  Та перша зустріч із ним, як і остання, здається була спонтанна...

Та перша зустріч із ним, як і остання, здається була спонтанна.
Твій божевільний янгол із крові й плоті, його подоба в мені двоїться.

•  Небіблійний диптих

Коли вибухаєш біблійним дощем у мені і коли ти всесвітній потоп,
А ніч віддзеркалює гріх наш на чорній поверхні скляної води,

•  У мене немає неба. У тебе на скронях хмари...

У мене немає неба. У тебе на скронях хмари.
До тебе не вічність відстань, а крок і єдина мить.

•  Кування німих зозуль

Мій любий, Ви, певно, забули, що я вже чужа й вже ніколи до Вас не прийду.
Відтоді, як це зрозуміла, ніколи Ваш дім не здавався таким ще великим...

•  Пам'яті найріднішої дівчинки…

Рідненька дівчинко! Веснянко сонячна!
Ти стала вічністю. Тобі там зоряно?

•  Міжсезоння

Нахолола жрекиня ночі надихала літо. Його у мені знайти
Не вдається тобі одразу. Божевілля шукати, здається, не варто.

•  Сезонне

Дощило, як листям, горем. У горлах підбитих качок старих
Затихло літо. Тепер лихоманить і тінями ніч сукровить.

•  Генетика

Когось дороги ведуть до Рима. А хтось – у вирви сирих горбів.
Ідеш, дірявих бронежилетів латаючи невагомість.

•  Реальна

Коли останній із тих, для кого подзвін – на щастя,
Наточить ніж, щоб гострити моє обличчя,

•  Ти бачив її бісенят? Вони милі. Як янголи. На плечах...

Ти бачив її бісенят? Вони милі. Як янголи. На плечах.
Блаженно прикрили очі. Плювати на те, що незрячі.

•  Предновогоднее

Кто-то все же есть. Там, где время считает ворон и сны,
Где и липкий свет, и деревья врастают в седые окна.

•  Різдвяна лічилочка

Один. Диваки-волхви спустились з різдвяних круч.
Зліпили свій Вифлеєм - цього їм здалось замало.

•  Таксидермия

Когда ты стал чучельником, я научилась молчать.
Все вышло спонтанно. Вдвоем потрошили зимы.

•  Уже не буде

Він завжди такий, як зараз. Кислотні коктейлі смокче.
Змиває дощами вечір і пам'ять – зі стегон й вилиць.

•  ***

Ми вдавали: прострілений час улучає у нас - у незграб.
Як летюча примара вистрибує з вікон, щоб входити в двері.

•  Розбещена рок-н-ролом

Із дозою збуджень - змією оргазмів й хронічних зусиль -
Вповзає в суглоби асфальтів і рани нічних перехресть.

•  Прототипне)

Інтриги не вийшло. Ця Ваша Аліса, як осінь, бліда.
В чужім задзеркаллі ковтає текілу з одним із «світил»

•  А чия ти, дівчинко? Звідки знаєш моє ім’я?

А чия ти, дівчинко? Звідки знаєш моє ім’я?
З однієї гойдалки ми злітали щоразу? …Він

•  Стороння

Вона вже звикла, що народжена восени.
А так хотіла б, коли дзвенять абрикоси.

•  Боги струшують попіл. Ми позаростали травою...

Боги струшують попіл. Ми позаростали травою.
Конвульсійними рухами річка мігрує (під шкірою).

•  У мене ластівки гніздяться на плечах.

У мене ластівки гніздяться на плечах.
У тебе всюду випинають жили.

•  Полохливі краплини зволожують шкіру суцвіть...

Полохливі краплини зволожують шкіру суцвіть.
Зашкарублу й товсту. Ритуально подряпану містом.

•  Не-чужі

Чим ти можеш вразити? Перемоги усі – старі.
Ми давно вже звикли до хрипіння твоїх гостей.

•  Море пахне снігом. І холодом мигдалю...

Море пахне снігом. І холодом мигдалю.
Ти його впізнала? Він поцілив моїх птахів.

•  Вже насмикав пір’я з її боді-артних крил?..

Вже насмикав пір’я з її боді-артних крил?
Не оголюй плечі: ти й так нам здаєшся Богом.

•  Присмеркове

У церкві зимно. Непорушна мла.
Вмерзає в ніч периферійна тиша.

•  Різдвяний постскриптум

«Невже ти не віриш, люба? Мені у тобі затісно.
Замерзнуть різдвяні зими – я їх оживлю (в траві)!»

•  Нетутешня

Поквапся. Стерня нервує. Й занедбане поле. Вдома
Сконало нікчемне літо в оточенні горобців.

•  Зіпсовані

Живе у скляній коробці (без риб). Відміряє спокій.
Щоденно вгрузає в осінь хрестами міцних плечей.

•  Кошаче

Торкнеться тривким зап’ястком - вмирають сумні трамваї -
Останнє осіннє ретро вокзально-скляних епох.

•  Перебдачувана Осінь

Я знаю, чому ти боса, чому зневажаєш вітер.
Чому з хворобливих ранків знімаєш (завчасно) шкіру.

•  Ясноокому Хлопчику

Ясноокий Хлопчику, підійди трохи ближче! Бажані
Яблуневі пальці ті не розбестять тебе – засушені…

•  Твои мысли-гимны заглушают мои стоны…

Твои мысли-гимны заглушают мои стоны…
Молчаливым скрипом выхожу (из себя) – тенью…

•  Ти був би моїм коханцем, якби блідоокі зими...

Ти був би моїм коханцем, якби блідоокі зими
Зустрілися б випадково, щоб вчасно нас народити…

•  Розчулена Осінь

Звідки ці світлячки на рудому волоссі осик?
Осінь пристрастю злив саксофонно повітря бентежить…

•  Наш бумажный кораблик давно уже сел на мель…

Наш бумажный кораблик давно уже сел на мель…
Я – дрянная девчонка. Мне давно показали:

•  Невротичними краплями – сльози змарнілих зозуль…

Невротичними краплями – сльози змарнілих зозуль…
Ти бажав би... спинити мене, але слід звечорів…

•  Любов

Ти одягнена в чорне клечання (не першу добу)…
Похмаринно (із дзьоба лелеки), як з вишень, на шкіру

•  Лляне літо

Кришталеві цілунки - сум'яття пекельних недуг -
Переплавлять сумління, неначе гріховну оману...

•  Відчуваєш? На кінчиках пальців – еротика ран…

Відчуваєш? На кінчиках пальців – еротика ран…
Безпритульністю втеч наділили степи пілігрима…

•  Не проллється тривожність свічкова на жовті листи...

Не проллється тривожність свічкова на жовті листи
З хворобливих долонь… Данину не віддавши спокуті,

•  …Над святилищем – ангел… С глазами брутальной зари…

…Над святилищем – ангел… С глазами брутальной зари…
Ореолом прощенья - расплавились все янтари…

•  Взгляд в небо

Не боятся разлук, а, значит, - смотреть вперёд...
Под прямым углом миражей не считать рассветы...

•  Я чекатиму вічність. Вона – в твоїх сонних казках...

Я чекатиму вічність. Вона – в твоїх сонних казках.
У відвертих світанках, народжених в снах барвінкових.

•  Цій весні (як тобі) не забракло розплетених кіс…

Цій весні (як тобі) не забракло розплетених кіс…
За вологим волоссям – сліди усамітнених вишень…

•  Повернення

Здійснилось. Вдруге. Через сотні літ...
Знайшлась під ранок - зорі не сховали...

•  Искажённость

"Почему ты ушла?" - барабанная дрожь (по окну)...
Поглощает апрель. В нём (от холода) мерзнут колени...

•  Перелесниця

Несподіване щастя (янтарно) засліплює схід…
Я живу у тобі. Моя місія... - стримувать крила...

•  Ми не торкнулись ні сердець, ні гроз…

Ми не торкнулись ні сердець, ні гроз…
Ви вдвох були (в розораних степах)…

•  Я не мовчу. Так довго не мовчать…

Я не мовчу. Так довго не мовчать…
А десь самотньо помирає груша…

•  Застуджена зима

Застуджена зима... А скільки тих ночей?
Розбухлих від тепла… Як таємничий привид,

•  Лялька

Ти забереш мене? Я буду… лялькою…
З очей застуджених – крижинки-мріями…

•  Здесь все - неправда. Люди могут верить...

Здесь все - неправда. Люди могут верить,
Фантомы истин подобрав (в снегу)…

•  Придуманный дождь

Мой придуманный дождь – пересушенный пух тополей,
Перегретый родник, переплавленный (гордостью) ветер…

•  Для різдвяних чужинців накрито (під Місяцем) стіл...

Для різдвяних чужинців накрито (під Місяцем) стіл
(я не можу заснути, коли благодать затихає)…

•  Не зупиниш бажання. Від весен – принадне гілля…

Не зупиниш бажання. Від весен – принадне гілля…
Проростає крізь ніч, інфікуючи щастям зіниці…

•  Під снігом

Непритомність облич. Пустоцвіттям обмежено час.
Я вже вкотре знайшлась. А, здавалося, тільки зникаю…

•  Кто из нас обречен?

Кто из нас обречен? Воскресеньем разделенный год.
Два отрезка дорог, расчлененных иллюзией света…

•  Пробач...

Відсурмила зоря – відучора напівсирота…
Не ворушиться Сонце - від втрат обгоріли долоні…

•  Мавки руки не гріють… Під вогнищем – мерзнуть ліси…

Мавки руки не гріють… Під вогнищем – мерзнуть ліси…
Кровотеча надій призупинена злим ворожінням…

•  Асфальтова лірика

Крізь подвійну броню (чи потрійну скляну огорожу)
Закликаю тепло... Безталанням просякнуті схили…

•  Акрилова провина

Над акрилових квітах – відбитки минулих відмов…
Категорія роду - в туманних множинах пробачень…

•  Єднання чужих яворів

Ми побралися тихо. Беззвучність в органі стогнала...
Над прозорим затишшям загасли зірки-ліхтарі…

•  На северной стене - иконостас...

На северной стене - иконостас.
На южной - пыль... Несохранённым рядом -

•  Чим розрадити бруд? Він розрісся на пальцях кущів…

Чим розрадити бруд? Він розрісся на пальцях кущів…
Наче вперше весна завітала в жалобі додому…

•  Ми спимо одночасно, сховавши самотність в подушку…

Ми спимо одночасно, сховавши самотність в подушку…
В нас єдина мета – увиразнити флісовий рай…

•  Хроническая Осень

Непроглядная зыбь - дождевым обостреньем (как раз)...
Обагрив чьи-то стёкла, погасла и стихла рябина…

•  Щось подібне...

Замість відданих друзів – занедбана осінь... і тин…
Замість рідного дому – похилений гордий паркан…

•  Ти подай мені… приклад. Узбіччя розхристані – стисни…

Ти подай мені… приклад. Узбіччя розхристані – стисни…
Притули до грудей. Од нехрещених тіней сховай…

•  Я могла быть сильной. От боли – не дуть на… йод…

Я могла быть сильной. От боли – не дуть на… йод…
Удалось едва ли, колени разбив о гравий…

•  По ковтку (силоміць). Прохолоду розбавивши соком…

По ковтку (силоміць). Прохолоду розбавивши соком…
Штучно-приязний смак карамельно-брудних вечорів…

•  Забуте*

Він з’являється там, де сумні сіроокі світанки
Миготять повз будинки й обличчя легкою ходою…

•  Не считай мои звезды, блеснувшие на потолке...

Не считай мои звезды, блеснувшие на потолке.
Ты собьешься. Устанешь, хоть небо их не зажигало…

•  Шаги осторожные. Нитью янтарной - об стены…

Шаги осторожные. Нитью янтарной - об стены…
Развратница-осень (за сочной черешней?) - из дома…

•  Вертикаль почуттів закодовано у жалюзі...

Вертикаль почуттів закодовано у жалюзі...
Боязкий вітролов виглядає крізь вікна і двері…

•  Сверхдилемма

Один пробел. Один вопрос.
Мечта одна…

•  Залишається янгол улітку уперше безкрилим…

Залишається янгол улітку уперше безкрилим…
Справді дуже спекотно… Асфальтова ніжність пече…

•  Все традиційно: втомлена під ранок...

Все традиційно: втомлена під ранок
Природна гордість – в кресленні промінь…

•  Не про нас

Цвіте краса в країні щирих істин,
І сипле сніг надій прозоре літо.

•  Темно-черное платье, одетое наспех в прихожей…

Темно-черное платье, одетое наспех в прихожей…
Повторяются взгляды, осколками судеб звеня…

•  Там усе, як раніше. Латаття волосся полоще...

Там усе, як раніше. Латаття волосся полоще
У озерах холодних. Уперті ростуть бур’яни…

•  Было очень темно. Я забыла вернуться в субботу…

Было очень темно. Я забыла вернуться в субботу…
Презентация осени снова прошла под дождем…

•  Відчуття

Не тиха радість. Й не нестерпний біль.
Щось значно більше. Щось, мабуть, складніше.

•  Щастило полю: роси замість сліз...

Щастило полю: роси замість сліз.
Тепер - лиш губи тріснуті. Похмуро

•  Не соромлюсь тепер винуватців запліднень і пилу...

Не соромлюсь тепер винуватців запліднень і пилу -
На запилених вулицях струшую острах в траву…

•  Чарівна квітко! В душу не дивись...

Чарівна квітко! В душу не дивись
Від лагідності синіми очима...

•  Гріховна суть – у кожному кущі…

Гріховна суть – у кожному кущі…
Спокусник-час. Вологі рушники…

•  Монолог зів'ялої квітки

Коли бруньки – обличчям до зірок,
А мрія лине десь удалину,

•  Где-то старится дождь. Невесомо-небрежная…

Где-то старится дождь. Невесомо-небрежная…
Над каштановым городом – блеклая синь…

•  Знавці давно мовчать. Все сказане – забвення…

Знавці давно мовчать. Все сказане – забвення…
Під поглядом хреста – надкупольні віки…

•  Насквозь. Как огонь… Обжигающие силуэты…

Насквозь. Как огонь… Обжигающие силуэты…
Подсвечником мыслей (зажечь не могу календарь)…

•  Відверто ниций нетиповий стиль…

Відверто ниций нетиповий стиль…
І лексика - життєвих рандеву…

•  Стразы

На грязных карманах – рассыпанные междометья…
От звучных осколков – свинцово-стеклянных начал…

•  Вам кажется странным, что стрелки – стремятся к закату…

Вам кажется странным, что стрелки – стремятся к закату…
Едва прикасаясь (от ненависти) к родникам…

•  Зачернене небо прикинулося міцносплавом…

Зачернене небо прикинулося міцносплавом…
Прокинешся вперше, не втримавши секундоміри…

•  Сповідь польової криниці

Я – не твоя. Я із чужих ведінь.
Я – не одна: зі мною степ і небо,

•  Бледнеет мрамор слепых мозаик…

Бледнеет мрамор слепых мозаик…
(масштабомысли – пороком в голос)…

•  Продріботіли – площа сумовита…

Продріботіли – площа сумовита…
Янтарний дощ - загорне в полотно…

•  Під стягом втіх – затрушені літа…

Під стягом втіх – затрушені літа…
Знеструмленістю – вдарило по тіні…

•  Над трепетом – пристёгнута тоска...

Над трепетом – пристёгнута тоска
(и в каждом шве, и в каждой паутине)…

•  Рукой подать до тебя – носила...

Рукой подать до тебя – носила
Я платья, сшитые тишиной…

•  Насправді тихо... Прощена береза…

Насправді тихо... Прощена береза…
Торкнути грози – зм’яклі явори…

•  Віддам усе... Хрипким двінкоголоссям…

Віддам усе... Хрипким двінкоголоссям…
(безцінна річ охрещеної зливи)...

•  Ці літери... Їм варто заблищати...

Ці літери... Їм варто заблищати
В контексті надльодових переправ…

•  Невиліковність – розділовим знаком…

Невиліковність – розділовим знаком…
Нестерпна - схожістю стілець зламала…

•  Осяйно… Втричі менше… Щільність – мстива…

Осяйно… Втричі менше… Щільність – мстива…
Осягнуто – полеміку розміщень…

•  Богемным отражением простуды...

Богемным отражением простуды
Мне ночь дана – одна, как половик…

•  На витримку - розплющені абзаци…

На витримку - розплющені абзаци…
Й герань з кривавим присмаком образ…

•  Мне сложно слышать: траурность полен…

Мне сложно слышать: траурность полен…
Мне б - выдумать канатные наброски…

•  Вітрильник вже малює - на спині…

Вітрильник вже малює - на спині…
Від боді-арту - стриманість зникає…

•  Он может все (за профилем открытий)…

Он может все (за профилем открытий)…
Как важность утра, смятого дождями…

•  Начало двери. Я иду, разжимая бинты...

Начало двери. Я иду, разжимая бинты,
Морским сумасбродством окрасив вчерашний закат…

•  «Неверно: душно было не вчера…"

«Неверно: душно было не вчера…
А лампочек тревожность - впечатляет…» -

•  Я бачу – в ночі рідкісні кульбаби...

Я бачу – в ночі рідкісні кульбаби
Живуть напрочуд талим голосам...

•  Відторгнення - невитриманий збіг…

Відторгнення - невитриманий збіг…
(в одноголоссі – нічого втрачати)…