Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Анна Багряна (1981)




Огляди

  1. КОЛО-1
    Хіба воскресати – то примха лише для земних?!..
    Волові – людське, а людині – волове і Боже.
    Каміння летить, мов прокляття, збиваючи з ніг
    тебе і мене… Ми – на конях, котрих не стриножать
    ні люди, ні сили – оті, що з громів та вітрів,
    ні водні стихії – оті, що потопами правлять...
    Каміння мовчить, ніби стрілки старих дзигарів,
    розлука була – як найважча камінна розправа.
    Ми знову у цій – не позаздрять! – застиглій імлі
    ланцями прив’язані – не розірвати без крику.
    Кривавиться світ, на холодній від смерті землі
    дороги криві – надзвичайно печально і прикро…
    Але воскресати – у себе самих чи… куди?!..
    Ми – тут, на порозі, ми тут – безпорадні і рідні…
    Людині – людське… Із райського саду плоди
    насправді були непотрібні.


    2008 р.









    Коментарі (5)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

  2. * * *
    Це зілля не стане
    ні ціллю, ні зціленням,
    а тільки зіллється у чар з оковитою…
    Витримую ніч
    як момент недоцільності
    вчорашнього невипадкового зіткнення…

    Коли не згрішу - попрошу перевізника,
    аби не прискорював шлях до народження…
    Зняття із небес так нагадує спізнення
    на перший літак,
    на останню подорож



    Коментарі (7)
    Народний рейтинг: 5.69 | Рейтинг "Майстерень": 6

  3. * * *
    Я в долонях Ваших тону -
    як мара, як примара, як пристрасть…
    Присягаюся: цю війну
    до останнього виб'ю, вистою.

    Ви спитайте мене по тім:
    як жилося - самій, закованій,
    заки ніч, заки світло й тінь,
    заки кінь летів непідкований?..

    - В суєті, - відповім, впаду
    перед Вами і стану… Вами.
    Як безсило голосить дух,
    коли тіло вертає пам'ять!..

    Я ще тут… я ще там і тут…
    Відійдуть і віки, і тіні,
    а в долоні колись вростуть
    інші лінії…



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 0

  4. * * *
    на деревах
    до крові роздертих
    в мечах ворогів
    ми вже стали знаменом
    і йменням священним для інших
    я так само безсмертна
    як ти
    як і решта богів
    я так само знищена
    як будь-який смертний грішник

    незалежно від того
    чи буду твоєю чи ні
    приведу мов стихію
    загін релігійних повстанців
    і востаннє мій бог
    оживе божевіллям в мені
    і востаннє
    запросить -
    не до весільного танцю…



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

  5. * * *
    я зупиняюсь
    я вільною стала
    пальці танцюють по хвилі зеленій
    тільки прозорі очі русалок
    світяться відданістю -
    крізь мене

    небо пророчить прадавніми ведами:
    вільним дозволено бути невільними
    я повертаю
    сакральність єдності
    я зупиняю зелену хвилю



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5

  6. * * *
    Пожежами, попелищами,
    очима - байдужими, п'яними
    я маю тебе знищити,
    не юний,
    не мій,
    не коханий.
    Нехай обпечеться фатум
    об вугіль недогорілий…
    Та тільки важко вбивати
    разом з душею тіло…



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 5.39 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

  7. * * *
    таки буду
    таки - приречена
    тільки сонце над нами - воскове
    тільки серце - розірване речення
    з допечерними відголосками
    час втрачає свою сентенцію
    час - до танцю
    та - не танцюється
    покладу себе аж на денце
    де і ти колись заночуєш
    чуєш
    буде життя сміятися
    з усього
    що не має значення
    я приречена -
    аж до страти -
    я все бачу…



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 0

  1. * * *
    Так панічно боятися ладану
    може тільки
    хтось повдовілий…
    Білий колір мені нагадує
    снігів непритомне тіло.

    Цілий вік
    блукаю у пошуках
    і брешу -
    як отцю на сповіді,
    і чим швидше іду,
    тим довшим
    видається
    шлях
    до любові.



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 5.4 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

  2. * * *
    невдало дарована проща -
    дощ
    не такий
    як вчора був
    фатальна потреба спрощення -
    прощання зі світом чорного

    чомусь захотіла заплакати
    впала на землю сиву
    красива і перелякана
    якась невідома сила



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

  3. * * *
    У тебе в долоні -
    розпечене місиво
    місяця,
    а місто невмите
    сьогодні не нам усміхається.
    Такі неприкаяні,
    в міфах
    шукаємо місця,
    наче грішники - раю.
    І я засинаю у тебе в долоні
    стомлена,
    а місяць
    навмисне
    стає
    повним.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

  4. * * *
    прощання
    схоже на знищення
    ще нам залишаються постріли
    і постіль -
    зі снами віщими
    і погляд -
    у вічі апостолам

    так дивно - такі розчулені
    і так легковажно зречені
    востаннє переночуємо
    перед своїми втечами

    а далі - віки і віддалі
    і точки відліку зміщені
    це біль
    це печаль невидима
    прощання
    схоже на знищення



    Коментарі (3)
    Народний рейтинг: 5.6 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

  5. * * *
    Не чекатимеш – і не з’явиться,
    полиново в світах посивіє,
    і ні в Господа, ні в диявола
    не спитає, де взяти сили.

    Чи про тебе йому небайдуже,
    чи ногами, до крові збитими,
    він причовгає ще, не дай Боже,
    і захоче тебе любити…
    Привітає з твоїм народженням,
    не зі щирості – просто етика –
    так улесливо підсолоджено,
    як цукерки для діабетиків.

    Бо ж чекала…



    Коментарі (4)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --