...а серце розривається,кричить
Мов негодована дитина
Нагадує про себе кожну мить,
Постійно чую : "Де людина?"

Ти вибачай,,нема людини...
А як тобі така,дивись..?
Її я виліпила з глини,
Здається,ще давно колись...

Дивись,і погляд ще живий,
І сяють,мов смарагди,очі!
Це ж він прокрався в мої сни,
Це ж він будив мене щоночі!
(Продовжити)

Дивись на губи його ,руки...
Такі знайомі

Ну як тобі? Такий чудовий...
Давай покличем - відізветься!
"Ні,це не той... Шукаймо далі...
Не чую стукіт його серця".

2010

Я хочу у туманне Брюгге, там загубитися б від часу
Напевне, час і сам давно там загубивсь...

Подалі від напруги, що обіймала нас
За вимучені стани , і від життя "колись".

Там пахне шоколадом.Казково і похмуро
Там хочеться повірити бездумно у дива

Я ,може,стану привидом - ходитиму під муром,
В холодних підземеллях, в покинутих домах,

А ,може,завітаю і в затишну оселю,
Що пахне шоколадом найбільш у місті цім

Гулятиму на стрісі і спатиму на стелі,
Співатиму тихенько усім, усім ,усім....

2010

Нервувалось небо над потахлим листям
Тихо стукотіло серденьком пречистим
Мов грози осінньої громом кам’янистим ,
Мов води дзвінкої співом голосистим
Сполохалось небо пізніми громами –
Хмарами стягнулось , сипало снігами ,
Градом , заметіллю , буйними дощами ,
Нетривкими днями , згуслими ночами
Дивувалось небо на красу високу
Та й лишень гляділо своїм синім оком
На дива звичайні , на природу світу –
Як дзвенять ручаї , як сміються квіти
Засинало небо , сонцем колисане ,
Марило землею , марило зірками
Марилася й пісня , марилося море
Ніби друге небо – чисте і прозоре…

2009 р.

Я вмію рвати струни
Прозорими думками
І в передсмертній гамі
Так зазвучать вони
Й повік не перестануть ,
І будуть , наче сни ,
Літати поміж нами
Щасливими дітьми
2009 р.