Вбиваю тихим відчаєм
Тебе,моя любов
Вбиваю,бо п"яниш мене
Отрутою,ти знов!

Вбиваю,бо життя мого
Без тебе, вже нема,
Залиш мене без променів,
В душі,сама пітьма!

Посвячена обманами,
Болючими слізьми,
Зкривавленими ранами
Туди, де цілиш ти.

Покинь мене, залиш мене,
Від відчаю вмирать,
Любов моя, іди туди
Де вічна благодать!

Не вб"ю тебе, бо сил нема,
Й без тебе, не життя,
Випалюєш вогнем,в душі,
Вчорашні почуття!

Дихнеш, гарячим полум"ям,
Пускаючи стрілу,
І ціль твоя, зпустошена,
Й без тебе,не живу...

09.08.2010

Закривши очі,
Я гляну в бездну,
Життя померло,
Й життя воскресло.
Самотні очі,
Забуті чари,
Чому ж ти снишся
Мені ночами?

Не бачу світла
Крізь темні штори,
Надія вмерла,
Пусті простори.
Прощальний погляд
Я твій згадаю,
Щасливих днів,
Не помічаю.

Порив у серці,
Неначе свято,
Самотня гавань,
Таких багато.
Забутий міф
Твого кохання
Порив у серці-
Це сподівання.

Накриє душу
Пустинний морок,
Сліпий,могутній,
Мій вічний ворог.
Шляхи закриє
Колючим дротом,
Життя розтопчить
З простим болотом.

Не дасть вдихнути
Ковток повітря,
Не дасть побачить,
Хоч промінь світла.
Самотню душу
Прийде,й зруйнує,
І голос мій
Ніхто не чує.

Якщо лишилась
Тепла краплина,
Врятуй мене,
Без тебе гину!
Почуй мій голос
Сумний,самотній,
Торкнись лише,
Дай відчути спокій!

16 червня 2010

Ти - зима, я - літо
Ти - весна, я - осінь,
Лиш торкнеться вітер
До твого волосся.
Відрахую час
До зустрічі з тобою,
Як прийдеш, я скажу
Будь завжди зі мною!

Жду тебе, як світла
Як тепла, як сонця
Ніч без тебе вічна
День - як сіра постать
І секунди ніби,
Тягнуться роками
Бо стіна в повітрі
Виросла між нами.

В снах своїх самотніх
Лиш тебе я бачу,
В тиші непомітній
Знову я заплачу.
Бо приходить ранок,
Й ніжний сон скінчився,
І печаль на серці
Ти не залишився.

Ти - зима, я - літо
Ти - весна, я - осінь
Лиш торкнутись хочу
Я твого волосся.
Не шукай причини
І не жди роками,
Страх переборовши
Щастя буде з нами!

14 червня 2010 року.

Я зломане життя несу в долоні
Своє життя,пусте, як сірий прах.
Покинути його немає волі
В думках неспокій, а у серці страх.

Як пострілом, лягло мені на плечі
Все повернулось проти течії
За що тягар тривоги безкінечний
Напевно все це, за гріхи мої.

Пуста дорога і нечути голос
Німа земля завмерла, й не змогла
Відкрити двері, щоб єдиний промінь
Зцілив моє спустошене життя.

Я чую смак лиш сліз своїх солоних
Я бачу прірву втрачених бажань
Думки мої підуть у невідоме,
Шукатимуть надії тонку грань.

Та повернути на місця не зможуть,
Не можна вийти, і назад ввійти
Єдиний шлях загас, мов промінь
Той, що світив у небі крізь віки.

Життя моє, куди тебе подіти?
Ти те, єдине, що у мене є
Не можу втратити, та як з тобою жити
Мені без тебе,холодно стає.

Ні, не покину, будеш ти зі мною
Теплом зігргію, що було в душі
Як рани заживуть, то маю змогу
Нові створити, повні сонця дні.

Я зломане життя несу в долоні
Нехай порожнє, немов сірий птах
Воно моє, і буде лиш зі мною
Й нікому скривдити я більш його не дам!

2010 рік.

Минає хвилина
Хвилина нещастя,
Єдина хвилина,
Хвилина прекрасна

Залишиш ти сон мій
Й заплаче все місто
Для чого кидаєш?
Мені тут так тісно.

Минають години
Пливуть, мов роками
Наснилась сьогодні
Стіна, що між нами

Стоїть неприступно
Й мене не пускає
Для чого, навіщо
Це все, я не знаю.

Як день наступає,
Ховаюсь від світла
Без тебе все стало
Таке не помітне

Яочі закрию
Й у мріях блукаю
Я жду, що озвешся
Тебе я шукаю!

Тужитиме небо
Блакитне дощами
І дощ цей навіки
Залишиться з нами,

Бо небо це плаче
Як я, щохвилини,
Залишу надію
Останні години

Тривоги сумні
І пусті сподівання,
Для мене цей день,
Немов перший й останній.

Що може змінити
Єдина хвилина
Що щастя і радість
Я в ній залишила.

Хвилина ця сниться
Сумними ночами
І знову навіки
Залишилась з нами

Міняє життя все
Єдина хвилина,
І втрати і радість
Вона розділила.

Минає хвилина,
Минає життя
З хвилиною й будем
Іти до кінця!!!

2010 рік

Пусти мене, сумний неспокій,
Пусти мене у вічну даль
Піду,безвтішно і бездумно
Далеко десь,де світу край.

Залишу все,де плач буденний,
залишу тугу й самоту
Іти я буду безперервно,
Мету шукаючи просту.

Я поміняю плач і зраду
На сірі постаті людей
І біль на гнів і шум на голос
І чорний морок змінить день.

Іти я буду без вагання
І кроки впевнені мої
І каяття і всі зізнання
Залишу десь, в далекім сні.

Я поховаю всі страждання,
Де ніч ховає пустоту
Хай зникне слід того бажання
Що мала, й далі я піду.

І зовсім нове щось побачу
Нових людей, нові шляхи
І більше знову не заплачу,
Бо поховала всі гріхи.

Знайду собі нову легенду,
І все життя втоплю я в ній
Нехай не буде щиросердна,
Але кінець вже не сумний.

Ніхто незнатиме, навіщо
Й куди іду, і де мій шлях
Ніхто не скаже щось безвтішне
Нема душі в пустих словах.

Та тугу так не заховати
Це буде правда не моя
Знайдеш, сховаєшся й спитаєш
Для чого ж світ створила я?

І залишаюся довіку
З своїм неспокоєм сумним
Та правда ще мені засвіте,
Знайду для себе в світі мир.

2010 рік

Моя тиша нічна
В небесах одізветься
Хоч вона і сумна,
Та за мною плететься.

В глибині сум очей
Не тривожить зізнанням,
Не пройде, не мине,
Не залишить останнім.

І не видна блакить,
Не ясна сторона
Моя тиша нічна,
Ти для мене одна.

Коли ранок прийде
Й ранить променем світла,
Моя тиша піде
Просто так, непомітно.

Але поки все спить
Моя тиша - останнє,
Що зі мною піде
По шляху, до єднання!

2010 рік