Олександра Труш (1988)
|
Одна...
|
Одна зі всіх, одна із інших,
Одна, з-між багатьох в юрбі.
Одна з далеких чи, із ближчих,
Одна із друзів, чи із ворогів...
Одна із рідних, з найдорожчих,
Одна з дітей, одна з батьків.
Одна з коханих, гнаних, прощених,
Одним-одна, серед чужих світів.
Одна в молитві, в покаянні,
Одна з думками, перед сном.
Одна, із Богом у вінчанні,
Одна, на трапезі з Христом.
Одна в розмові, і в мовчанні,
Одна у мріях і віршах.
Одна в розлуці, і в коханні,
Одна, з надією в очах.
Одна, у посмішці ласкавій,
Одна, з сльозами на щоках,
Одна, із докором лукавим,
Одна, із трепетом в словах.
Одна, красива чи потворна,
Одна, у щасті і в журбі.
Одна, єдина й неповторна,
Одна...присвячена тобі.
Нікому присвятити...
Камінь
Я тихо плакала, не колись...
Я стала сильною, не тепер...
Я не промовила : «Схаменись»
Коли при виході він завмер.
Я не кричала: «Спинись! Прости!»
Не проклинала його слідів,
Я дала, мовчки, змогу піти,
Без зайвих слів... так, як він хотів.
Я не пустила скупу сльозу,
Що так просилась скотитись з віч.
Як видаляють болючий зуб,
Із кров’ю, вирвала, навсебіч.
Запломбувала гидкий дефект
Тромбом байдужості, кам’яним.
Напевно кращим би був ефект,
Коли б цей камінь пустила за ним.
08.02.2011р.