(дійові особи: Небо, Я, Ти)

Небо
сльозиться, схлипує, скалічене скалкою самотності,
скапує створюючи стіни семантики
скрізно – своїми синіми слізьми.
Струменіючи – сивіє.

Я (Синя Стрічка)
стомилась струнко стояти солдатом,
спливаю слідом синього струмка,
стримує страх сліпоти (сотня страхів)
смуток стягує струни співу

Ти (Старий Светр)
судомно стискаєшся серед солоного
стоку синяви,
справді слухняно синієш,
світишся,
сумуєш стиха

Я – Ти
сторонні?
самотньо снили спалене святилище –
ступаємо слідами серця, стежками сну, стопами страчених,
сполохавши старечий світ спустошених століть;
самі спіткали Світло... стрілою сяйва стираємо синь сумління,
страх самоспалення, спопеління.

Я – Ти
спалені самотності... сповнили спустошені світи серед сплюндрованих скульптур спогадів...

Я – Ти
- суміш сподівань,
скресливши спалені свастики, сотали собою Справжнє Сонце,
створили світ спочатку – стали МИ
(Синя Стрічка сміливо сповиває Старий Слухняний Светр) –
МИ
стратили
Смерть...

10/03/2007

P.S. Saying "I love you" means to say "You'll never die"... /Heloise/